Справа № 540/258/22
18 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2021 року № 0575053-2402-2101, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якій просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.10.2021 року № 0575053-2402-2101 на суму податкового зобов'язання 109968 грн. 27 коп. за податковий період 2020 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 11.11.2021 року відповідно до трек номеру № 7480002125274 ОСОБА_1 одержав податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.10.2021 року № 05750532402-2101 на суму податкового зобов'язання 109968 грн. 27 коп. за податковий період 2020 року, видане на ім'я позивача. Даним податковим повідомленням-рішенням зазначено, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 податкового кодексу України, позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 на суму податкового зобов'язання 109968 грн. 27 коп. за податковий період 2020 року. Відповідач нарахував даний податок стосовно нежитлового нерухомого майна: комплексу нежитлових будівель бази по ремонту паливних апаратур, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дане нерухоме майно відповідно до витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності перебуває у приватній власності позивача. Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.10.2021 року № 0575053-2402-2101 на суму податкового зобов'язання 109968 грн. 27 коп. за податковий період 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки об'єкти нерухомості, які належать йому на праві власності, є будівлями промисловості та не є об'єктом оподаткування, а тому відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2021 року № 0575053-2402-2101 було прийнято до провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3386,70 кв. м. Рішенням Каховської міської ради Херсонської області від 20.06.2019 № 1644/80 ставка податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за класифікацією « 125 Будівлі промисловості та склади» встановлена у розмірі 0,75 %. В матеріалах справи відсутні докази використання об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , для виготовлення промислової продукції будь-якого виду, а тому об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3386,70 кв. м не підпадає від виключення встановлене абз. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, та є об'єктом оподаткування у розумінні пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПКУ. В період з 14.07.2016 по 04.03.2021 основним видом діяльності позивача є « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Вказаний вид діяльності віднесений до секції «Операції з нерухомим майном» КВЕД ДК 009:2010, що не підпадає під виключення встановлене абз. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, а тому є об'єктом оподаткування у розумінні пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПКУ.
Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як платник податків.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право займатися наступними видами діяльності: 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства; 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості загальною площею 3386,70 кв. м, а саме: комплекс нежитлових будівель бази по ремонту паливних апаратур, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно експлікації приміщень до плану нежитлової будівлі - комплексу нежитлових будівель бази по ремонту паливних апаратур згідно технічного паспорта № ТІ01:4283-0981-8212-4825 у даному комплексі нежитлових будівель і споруд знаходяться: А - майстерня; А1 - виробничий корпус (всього по «А», «А1» - 369,1 кв. м.), а - ганок, а1 - тамбур, а2 - ганок, Б - сторожа (всього по «Б» - 4,9 кв. м.), б - ганок, В - вбиральня, Г - сарай, Д - сарай, Е - майстерня (всього по «Е» - 425,5 кв. м.), е - тамбур, Ж - бокс з оглядовою ямою (всього по «Ж» - 203,7 кв. м.), З - цех металоконструкцій (всього по «З» - 935,4 кв. м.), з - ганок, І - майстерня (всього по «І» - 878,6 кв. м.), і - ганок, і1 - ганок, К - склад для зберігання металопрокату (575,5 кв. м.), № 1 - огорожа, № 2 - ворота, № 3 - ворота, № 4 - вимощення, № 5 - водопровід, № 6 - водопровід, які віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 292383441 від 24.12.2021 року комплекс нежитлових будівель бази по ремонту паливних апаратур, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , відносяться до будівель промисловості.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований з 01.01.2016 року платником єдиного податку, господарська діяльність здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 , за видами діяльності: 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства; 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
Згідно з п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.пп.16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
13.10.2021 року Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення № 0575053-2402-2101, яким ОСОБА_1 визначило суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік у сумі 109968,27 грн.
Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з пп.пп.266.3.1-266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) відносяться, крім іншого: 1251 Будівлі промислові, цей клас включає: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням, цей клас не включає: резервуари, силоси та склади (1252), будівлі сільськогосподарського призначення (1271), комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).
Відповідно до п.30.1 ст.30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Згідно з п.30.2 ст.30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Під час розгляду справи суд встановив, що комплекс нежитлових будівель бази по ремонту паливних апаратур, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_1 за призначенням у господарській діяльності відповідно до наданих договорів про надання послуг № 74-20/2 від 06.05.2020 року, № 21 від 19.08.2020 року, № 606 від 06.11.2020 року, № 49 від 11.11.2020 року, № 100 від 10.03.2021 року, видаткових накладних від 28.05.2013 року, від 15.08.2013 року, від 28.02.2014 року, від 23.10.2014 року, від 24.02.2015 року, від 17.06.2015 року, від 29.10.2015 року, від 22.02.2017 року, від 14.06.2018 року, від 06.11.2018 року щодо купівлі обладнання, фотознімків з виробництва.
Згідно довідки № 1 від 10.01.2022 року інженером-інвентаризатором ФОП ОСОБА_2 (сертифікат АЕ № 001614) вказано, що при проведенні поточної інвентаризації комплексу нежитлових будівель бази по ремонту паливних апаратур, який розташований на земельній ділянці для обслуговування виробничої бази по ремонту паливних насосів згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 078359 від 29.10.2004 року за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 292383441 від 24.12.2021 року, встановлено, що основні будівлі бази використовуються в повному обсязі в промисловій діяльності.
Таким чином, оскільки належні позивачу об'єкти нежитлової нерухомості (будівлі промисловості) за адресою: АДРЕСА_1 , використовуються за призначенням для провадження ним господарської діяльності, тому в даному випадку вони не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Тобто, на думку суду, за наявності вказаних обставин у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік у сумі 109968,27 грн. на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0575053-2402-2101 від 13.10.2021 року є протиправним та належить до скасування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73022, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2021 року № 0575053-2402-2101 - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0575053-2402-2101 від 13.10.2021 року.
3. Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1099,68 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко