Справа № 420/8941/22
18 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул.Федора Ернста,3, м.Київ, 03048) про визнання протиправним та скасування пункту 11 наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього розміру грошового утримання за час вимушеного прогулу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08.04.2020 року №216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції;
стягнути з Департаменту патрульної поліції (Україна, 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній розмір грошового утримання за час вимушеного прогулу;
допустити негайне виконання рішення суду в частинах поновлення на посаді та при судження виплати середнього розміру грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.04.2020 року начальник Департаменту патрульної поліції, полковник поліції Євгеній Жуков видав наказ № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДП дисциплінарних стягнень», пунктом 11 якого наказав «За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини другої статті 8, частини третьої статті 11, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 44 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 2,4,5,6,9,11,13 частини третьої статті 1, частин четвертої, п'ятої, шостої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзацу третього пункту з розділу III, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893, абзаців першого, другого, п'ятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, 2.1 посадових обов'язків інспектора-чергового відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП, затверджених наказом ДПП від 13.12.2017 № 6086, Присяги працівника поліції, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.». Позивач акцентує увагу, що відповідачем пропущено строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин позивач вважає оскаржуваний наказ протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся із позовом до суду.
Ухвалою суду від 04.07.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним рішення, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Витягу із наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №144 о/с від 27.02.2019 року «По особовому складу», призначено по управлінню патрульної поліції в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 інспектором - черговим відділу чергової служби.
Згідно з витягу з наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 15.10.2019 року № 785 о/с, майора поліції ОСОБА_1 призначено інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку.
Таким чином, суд встановив, що у період з 27.02.2019 року по 15.10.2019 року позивач перебував на посаді інспектора - чергового відділу чергової служби.
Наказом Департаменту патрульної поліції «Про особовий склад» від 15 квітня 2020 року № 275о/с відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 полку, з 15 квітня 2020 року, підставою звільнення є наказ Департаменту патрульної поліції від 08.04.2020 року № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень.
Так суд встановив, що 11.01.2020 року т.в.о. начальника управління моніторингу та аналітичного забезпечення ДПП підполковник поліції Ігор Ковальчук доповів керівництву Департаменту про виявлену 10.01.2020 під час моніторингу мережі Інтернет за посиланням https://www.facebook.com/100008594928797/posts/2224992421130567/?d=n критичну публікацію щодо порушення службової дисципліни окремими співробітниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що викликало суспільний резонанс. Вказана публікація містила фотозображення листування в групі створеної в месенджері “Telegram”, під назвою “Косса” учасниками якої були 12 осіб. Публікація містила інформацію щодо можливих корупційних дій співробітників патрульної поліції Одеської області та їх фотознімки.
З метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни окремими працівниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що виразилось в можливому неналежному виконанні службових обов'язків, про що стало відомо під час моніторингу мережі Інтернет, відповідно до абзацу 2 пункту першого та пункту четвертого розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893, пунктів другого та третього розділу І, пункту першого розділу II Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893, частин першої-четвертої статті 14, частин першої та другої статті 15, статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», наказом Департаменту патрульної поліції від 11.01.2020 року №41 “Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків окремих працівників УПП в Одеській області ДПП” призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію.
На час проведення службового розслідування майора поліції ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов'язків, на період відсторонення від виконання службових обов'язків наказано знаходитись на робочому місці у відділі чергової служби УПП у Одеській області ДПП та вилучено службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак та картку-замісник.
10 березня 2020 року начальником Департаменту патрульної поліції затверджено Висновок службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що виразилось у неналежному виконанні службових обов'язків, про що стало відомо під час моніторингу мережі інтернет.
Відповідно до пункту 13 заключної частини Висновку службового розслідування, дисциплінарна комісія вважала за необхідне за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини другої статті 8, частини третьої статті 11, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 44 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 4, 5, 6, 9, 11, 13 частини третьої статті 1, ч.4-6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзацу третього пункту З розділу III, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893, абзаців першого, другого, п'ятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, 2.1 посадових обов'язків інспектора чергового відділу чергової служби УПП в Одеській області, затверджених наказом ДПП від 13.12.2017 року №6086, Присяги працівника поліції, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
На підставі Висновку службового розслідування, 08.04.2020 року начальником Департаменту патрульної поліції прийнято Наказ № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (пункт другий).
Вищевикладене встановлено в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 р. у справі №420/4155/20 та рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року по справі №420/4155/20, а відтак в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не потребує доведенню під час розгляду цієї справи.
Так, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування п. 11 наказу №216 від 08.04.2020 року, поновлення на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області Департаменту патрульної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в справі №420/4155/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд ухвалою від 01 червня 2021 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року в справі №420/4155/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним і скасування пункту наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В даних рішення судів надалась оцінка допущеним дисциплінарним проступкам позивача, а тому в даній справі не досліджується та їх висновки застосовуються до спірних правовідносин на підставі положень ч.4 ст.78 КАС України.
Позивач 30.06.2022 року повторно звернувся до суду за оскарженням п.11 наказу №216 від 08.04.2020 року зазначивши інші підстави позову, а саме вказавши, що оскаржуваний пункт 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року №216 є протиправним, оскільки не можуть бути підставою для видання наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності дисциплінарні проступки, гіпотетично вчинені ним більш-ніж за шість місяців до його видання.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
Згідно ч. 1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За визначенням ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015р. № 580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII).
Відповідно до ст.3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Разом з тим, Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018р. №2337-VIII, визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно ст.11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначене му порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07 березня 2019 року (справа №819/736/18), в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд зазначає, що вчинення позивачем дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення що накладення певного виду стягнення.
Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Згідно ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Згідно ч.ч.1-2 ст.21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Стаття 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачає строки застосування дисциплінарних стягнень.
Так, згідно з ч.1 цієї статті, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Відповідно до ч.2 цієї статті, у разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі проведення службового розслідування дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня затвердження висновку службового розслідування, однак не пізніше шести місяців з дня вчинення дисциплінарного проступку.
10.03.2020 року начальником Департаменту патрульної поліції затверджено Висновок службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що виразилось у неналежному виконанні службових обов'язків, про що стало відомо під час моніторингу мережі інтернет.
Висновком встановлено, що «з березня до липня 2019 року ОСОБА_1 на порушення вимог пункту 2.1 посадових обов'язків інспектора-чергового УПП в Одеській області ДПП, затверджених наказом ДПП від 13.12.2017 № 6086, оперативним управлінням всіма силами і засобами патрульної поліції та аналіз роботи чергових змін не здійснював, рапорти про результати роботи не складав, їх облік, узагальнення інформації не здійснював, керівництву УПП та ДПП не доповідав, а лише здійснював нагляд за дорожнім рухом, що не належить до його повноважень.».
В свою чергу наказ Департаменту патрульної поліції № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції прийнято 08 квітня 2020 року, тобто з пропущенням встановленого ч.1 ст.21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України шестимісячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності з моменту вчинення дисциплінарного проступку.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року №216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Крім того, судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції від 15 квітня 2020 року № 275 о/с, яким інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП майора поліції Балабана Сергія Георгійовича звільнено зi служби в поліції.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням наведеного, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 15 квітня 2020 року № 2750/с, яким інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП майора поліції Балабана Сергія Георгійовича звільнено зi служби в поліції.
Оскільки судом встановлено, що позивача звільнено не законно, належним способом захисту його прав буде поновлення ОСОБА_1 на посадi інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 16 квітня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок №100).
Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку № 100).
Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Тобто, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Верховний Суд зазначає, що при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Крім того, відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
З огляду на відсутність належних та допустимих доказів про фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, число відпрацьованих робочих днів (годин), суд об'єктивно позбавлений можливості встановити розрахунок середньоденної (середньогодинної) заробітної плати, яку отримував позивач у лютому-березні 2020 року.
Щодо дати початку нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає, що станом до 01 червня 2021 року чинним було рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/4155/20 відповідно до якого позивачу відмовлено в задоволенні його вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а з 01 червня 2021 року у позивача виникли нові підстави щодо звернення з даним позовом до суду.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України самостійно здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2021 року по 12 серпня 2022 року включно року.
Згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до часткового задоволення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
20.07.2022р. до суду надійшло клопотання позивача про залишення адміністративного позову без розгляду, яке обґрунтовано посилання на те, що рiшенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 420/4155/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021. у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 420/4155/20 було відмовлено у відкриті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021. 29.06.2022 (через рік) позивач повторно звернувся до Одеського окружного адміністративного суду «з тим самим предметом, але з інших підстав, які не були предметом дослідження під час розгляду справи № 420/4155/20.
Відповідач вказує, що позивачем попущено місячний строк звернення до суду з відповідним позовом передбачений ст. 122 КАС України.
Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач просить суд, визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
20.07.2022р. до суду надійшло клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, яке обґрунтовано посилання на те, що рiшенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 420/4155/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021. у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 420/4155/20 було відмовлено у відкриті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2021 у справі № 420/4155/20 було відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021.
Таким чином, позивач до 01 червня 2021 року не мiг звернутися до суду із новим позовом, оскiльки захищав свої права шляхом підтримання своїх вимог у справі №420/4155/20.
29.06.2022 позивач повторно звернувся до Одеського окружного адміністративного суду «з тим самим предметом, але з інших підстав, які не були предметом дослідження під час розгляду справи № 420/4155/20.
Станом на 01 червня 2021 року в Україні вже був встановлений карантин з метою запобiгання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно пункту 3 розділу VI Перехiднi положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення по відних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальнi строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити вiдповiдний строк як до так i пiсля його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення вiдповiдноп процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач стверджує, що у зв'язку із карантином позивач не мав змоги звернутися до суду із новим позовом.
24 лютого 2022 року о 5 годині 30 хвилин війська Російської Федерації вторглися на територiю України, тим самим розпочавши військову агресію проти нашої країни.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України вiд 15 березня 2022 року № 2119-IX затверджено Указ Президента України вiд 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Указом Президента України від 15 травня 2022 року N 341/2022 «Про продовження строку дiп воєнного стану в Українi у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX затверджено Указ Президента Украпни від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Таким чином, до дати подання позивачем нового позову існували об'єктивні обставини, що свідчать про реальну неможливість вчинення ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк, що є поважною причиною пропущення строку звернення до адміністративного суду та підставою для поновлення цього строку.
Крім того позивачем в порядку ст. 121 КАС України подано обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
З огляду на викладене суд вважає за можлива заяву ОСОБА_1 про поновлення про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити, а в задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
У задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул.Федора Ернста,3, м.Київ, 03048) про визнання протиправним та скасування пункту 11 наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього розміру грошового утримання за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 15 квітня 2020 року № 275 о/с, в частині звільнення зi служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 16 квітня 2020 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3,) самостійно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2021 року по 12 серпня 2022 року включно року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко