Справа № 420/9167/20
18 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про роз'яснення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 3 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2020 року № 28, визнання протиправним та скасування наказу від 17.08.2020 року № 1622к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 3 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2020 року № 28, визнання протиправним та скасування наказу від 17.08.2020 року № 1622к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 3 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2020 року № 28, визнання протиправним та скасування наказу від 17.08.2020 року № 1622к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Одеської області № 1622к від 17.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.08.2020 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області або рівнозначній з 20.08.2020 року, стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 187080,66 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено, допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області або рівнозначній з 20.08.2020 року та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 21624,92 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури було залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року змінено, виключено з третього абзацу його резолютивної частини слова «або рівнозначній», в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року було залишено без змін.
30.08.2021 року ОСОБА_1 було видано виконавчий лист про стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 187080,66 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів та про стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
30.08.2021 року ОСОБА_1 було видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області з 20.08.2020 року.
Постановою Верховного Суду від 23.06.2022 року касаційні скарги Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора було задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 року у частині задоволення позовних вимог скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Кадрової комісії № 3 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
12.08.2022 року до суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшла заява про роз'яснення судового рішення. У вказаній заяві представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області просить суд роз'яснити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року по справі № 420/9167/20, а саме визначити чи підлягають до стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., у зв'язку прийняттям Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 23.06.2022 року по справі № 420/9167/20. В обґрунтування поданої заяви представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області зазначає, що на теперішній час склалися обставини, котрі ускладнюють виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 по справі № 420/9167/20, на виконання якого видано вищевказаний виконавчий лист, в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, адже постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 420/9167/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 у частині задоволення позовних вимог скасовано, а саме - про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Проте, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 420/9167/20 не вирішеним залишилось питання щодо скасування або залишення в силі рішень судів попередніх інстанцій щодо стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., про які зазначено в пункті 7 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021.
Суд, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про роз'яснення судового рішення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Згідно з ч.2 ст.254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Відповідно до ч.3 ст.254 КАС України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З аналізу вказаних норм КАС України вбачається, що роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом - відсутністю причинно-наслідкових зв'язків у межах документу, невідповідності мотивувальної частини рішення його резолютивній частині, недотриманням вимог ясності, яке полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення та визначеності рішення. Необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена нечіткістю судового акту за змістом, тобто коли певний судовий акт є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких ухвалений такий акт, так і для тих осіб, котрі будуть здійснювати виконання цього судового акту.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Суд зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року у справі № 420/9167/20 є вмотивованим та зрозумілим, а з тексту заяви не вбачається, в чому саме полягає незрозумілість рішення суду в розумінні ст.254 КАС України.
Питання, які ставляться представником Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області у поданій заяві, не є підставою для роз'яснення судового рішення.
Крім того, Верховний Суд України в ухвалі від 13.07.2016 року у справі № 21-452iп16 зазначив, що системне тлумачення положень КАС України дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Суд зазначає, що ст.246 КАС України визначає вимоги до змісту рішення, а саме рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора. В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо). У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу. У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення; 3) повернення судового збору; 4) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 5) дату складення повного рішення суду. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). При розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів. У спорі, що виник при укладанні або зміні адміністративного договору, в резолютивній частині вказується рішення суду щодо кожної спірної умови адміністративного договору.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що вимоги заяви про роз'яснення судового рішення не належать до задоволення, так як рішення суду є зрозумілим та роз'яснення не потребує.
Згідно з ч.5 ст.254 КАС України ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.
Суд також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з пп.2 п.9-1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання в установленому порядку виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст.243, 246, 248, 254 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про роз'яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року по справі № 420/9167/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 3 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2020 року № 28, визнання протиправним та скасування наказу від 17.08.2020 року № 1622к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко