Справа № 420/6923/21
18 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Косовська, 2-д) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, 65091), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64936921 від 24.03.2021 року, про стягнення виконавчого збору від 24.03.2021 року ВП №64936921 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, -
До Одеського окружного адміністративного суду 26 квітня 2021 року надійшла позовна заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64936921 від 24.03.2021 року, про стягнення виконавчого збору від 24.03.2021 року ВП №64936921 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання документу, що підтверджує сплату судового збору та уточнену позовну заяву із зазначенням вірного відповідача (відповідачів) з викладенням змісту позовних вимог.
До суду 07 травня 2021 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві, до якій додана позовна заява (у новій редакції) пред'явлена до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, 65091), в якій позивач просив: визнати протиправною та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64936921 від 24.03.2021 року, про стягнення виконавчого збору від 24.03.2021 року ВП №64936921 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 17 травня 2021 року після усунення недоліків позовну заяву, прийнято до судового розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових справ в адміністративній справі за уточненою позовною заявою, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Також цією ухвалою зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №64936921, протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали та зупинено провадження по справі до отримання копії витребуваних судом документів.
До суду 19 липня 2022 року на виконання ухвали суду Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 64936921.
Ухвалою суду від 02 серпня 2022 року поновлено провадження у справі зі стадії, на якій було зупинено та продовжено розгляд справи № 420/6923/21 у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів в адміністративній справі.
Відповідно до уточненої позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.04.2021 року на адресу Департаменту надійшла постанова Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2021 року ВП № 64936921 та постанова про стягнення виконавчого збору від 24.03.2021 року за виконавчим листом №420/3758/20 виданого 09.03.2021 року.
Також, 16.04.2021 року до Департаменту надійшла постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.03.2021 року у розмірі 269,00 гривень у вказаному виконавчому провадженні.
22.04.2021 року Департаментом було направлено пояснення до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо неможливості виконання рішення суду за відсутності бюджетних призначень.
Департамент не погоджується із вищевказаними постановами та вважає їх незаконними з таких підстав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року було задоволено позов ОСОБА_1 та вирішено зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у відповідному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Згідно з п. 1.4 Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 31.07.2019 року № 4876-VII, фінансування видатків Департаменту здійснюється за рахунок коштів бюджету міста відповідно до затвердженого кошторису.
Відповідно до пп. б п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни належать до видатків з Державного бюджету України, тоді як статтею 89 Бюджетного кодексу України, яка визначає видатки з бюджетів міських територіальних громад, таких видатків не передбачено.
Таким чином, саме держава, яка взяла на себе обов'язок з виплати щорічної правової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня, повинна нести відповідальність у випадку невиконання (неповного виконання) таких зобов'язань.
Відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у державного органу відповідних призначень, то за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Оскільки Департаменту не затверджувались кошти на виконання рішень суду, виконання рішення суду про стягнення коштів має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не мав правових підстав для прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
Щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення суду, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично отриманої суми заборгованості.
З матеріалів виконавчого провадження № ВП 64979575 встановлено, що державним виконавцем не було здійснено жодних дій з примусового виконання рішення суду.
А тому, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 24.03.2021 року про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника, держаним виконавцем створені умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору.
Станом на 24.03.2021 року (дата винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду.
Також, на думку позивача, стає незрозумілим, яким чином 24.03.2021 року, тобто у день надходження виконавчого документу до виконавчої служби, державним виконавцем було використано на організацію та проведення виконавчих дій 269 грн., у т.ч. оплата за кореспонденцію у розмірі 70 грн., якщо фактично перший лист направлений Департаменту лише 01.04.2021 року. Тобто позивач вважає, що зазначення у постанові про стягнення витрат виконавчого провадження переліку видів самих витрат не може бути належним і достатнім доказом на підтвердження їх фактичного здійснення.
Тому, вважаючи винесені постанови незаконними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
У свою чергу 19 липня 2022 року відповідач надав пояснення, в яких представник вважає позовні вимоги є необґрунтованими, такими що не відповідають правилам правозастосування та не підлягають задоволенню з таких підстав.
На виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 64936921 з виконання виконавчого листа виданого Одеським окружним адміністративним судом 09.03.2021 по справі № 420/3758/20 про зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік відповідно до ст. 13 частини 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у відповідному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
24.03.2021 державним виконавцем відділу відповідно до статей 3, 4, 24, 25. 26. 2~ Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон), винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
24.03.2021 відповідно до частини четвертої ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі передбаченому частиною третьою ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» - 24 000,00 грн.
24.03.2021 року, керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Зазначені постанови були направлені на адресу боржника за виконавчим листом, проте жодних пояснень чи доказів про виконання вимог виконавчого документу ВП № 64936921, до відділу не надходило.
Стягувач ОСОБА_1 звернувся із заявою до відділу від 05.04.2021 за вхідним № 2943 про залучення до матеріалів копії листа боржника - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про готовність виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі 9464,00 грн в квітні-травні 2021 року.
Тобто станом на теперішній час рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 но справі № 420/219/19 не виконано. Жодних повідомлень від боржника на адресу відділу про виконання рішення суду не надходило.
Також відповідач зазначив, що з огляду на те, що стягувач звернувся до відділу із заявою про примусове виконання рішення про зобов'язання вчинити певні дії, посилання позивача на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є безпідставним.
Окрім цього, відповідач звернув увагу, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження, розмір та види яких встановлюються Міністерством юстиції України (ч.2, 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»), та виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, матеріали виконавчого провадження, суд встановив таке.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 23.03.2021 року, постановою від 24.03.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. було відкрито виконавче провадження № 64936921 з виконання виконавчого листа № 420/3758/20, виданого 09.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік відповідно до ст. 13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у відповідному розмірі, з урахування попередньо виплаченої суми.
Відповідно до постанови про відкриття виконавче провадження, боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (п.2 постанови), та стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 24000 грн. (п.3 постанови).
Також, суд встановив, що державним виконавцем Коваленком В.О. 24.03.2021 року було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої розмір мінімальних витрат виконавчого провадження склав 269,00 грн., та 24.03.2021 року державним виконавцем Коваленком В.О. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн.
Також, матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що 04.04.2021 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області із заявою, в якій просив долучити до матеріалів виконавчого провадження копію листа Департаменту праці та соціальної політики ОМР про готовність виплатити заборгованість у квітні-травні 2021 року.
Позивач не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження, постановою про стягнення виконавчого збору та постановою про розмір мінімальних витрат, звернувся з цим позовом до суду.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив висновки, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з таких підстав.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі, у тому числі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору тощо.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення, зокрема, на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 цього Закону, в редакції чинної на час відкриття виконавчого провадження № 64936921, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Так, суд встановив, що на підставі заяви стягувача - ОСОБА_1 від 23.03.2021 року, постановою від 24.03.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. було відкрито виконавче провадження № 64936921 з виконання виконавчого листа № 420/3758/20, виданого 09.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік відповідно до ст. 13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у відповідному розмірі, з урахування попередньо виплаченої суми.
Відповідно до виконавчого листа, виданого 09.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради зобов'язаний вчинити певні дії, у виконавчому листі відсутні вимоги щодо стягнення з Департаменту коштів.
Дослідивши зміст постанови про відкриття виконавчого провадження, суд доходить висновку, що державним виконавцем дотримано вимоги, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», відсутні підстави для повернення чи відмови у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 від 23.03.2021 року.
Тому, суд доходить висновку, що державним виконавцем правомірно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, у строки, порядку та у спосіб передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачем було протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2021 року ВП № 64936921.
Доводи позивача, що Департаментом не затверджувались кошти на виконання рішень суду, виконання рішення суду про стягнення коштів має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому відповідач не мав правових підстав для прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження, суд вважає необґрунтованими, оскільки виконавчий лист №420/3758/20 від 09.03.2021 року, на підставі якого прийнято виконавче провадження № 64936921 стосується рішення суду, яким зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 неоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно до ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у відповідному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Тобто, виконавче провадження відкрите на підставі рішення суду зобов'язального характеру, а не на підставі рішення про стягнення коштів з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Відтак, посилання позивача на статтю 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою передбачені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, п.20 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440 та на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 є безпідставними, оскільки рішенням суду по справі №420/3758/20 з позивача кошти стягнуті не були.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.03.2021 року ВП № 64936921 про стягнення виконавчого збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1-4, 6, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п. 3 ч.5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Разом з тим, виконання судового рішення у справі № 420/3758/20 не може здійснюватися відповідно до Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу не може вважатись ні стягненням коштів, ні зобов'язанням вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
У державного виконавця не було інших підстав, передбачених частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», не стягувати з боржника виконавчий збір.
При цьому чинною на момент прийняття оскаржуваних постанов редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено залежність наявності підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчого документа.
Тобто, постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.03.2021 року ВП № 64936921 про стягнення виконавчого збору 24000,00 грн. винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для задоволення цих позовних вимог.
Щодо постанови Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.03.2021 року ВП № 64936921 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).
Відповідно до п.1 розділу VI Інструкції, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
Згідно з п.2 розділу VI Інструкції, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5, передбачено такі види витрат виконавчого провадження за виготовлення документів виконавчого провадження як папір, копіювання, друк документів та канцтовари, а за пересилання документів виконавчого провадження як конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини та послуги поштового зв'язку.
Так, в оскаржуваній постанові відповідача від 24.03.2021 року ВП № 64936921 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження встановлено такі витрати: «канцелярське приладдя», «рекомендована кореспонденція з повідомленням» та «проста кореспонденція», витрати на користування в АСВП в загальному розмірі 269 грн., що відповідно до Інструкції 512/5 від 02.04.2012 віднесено до мінімальних витрат виконавчого провадження.
Посилання позивача на те, що стає незрозумілим, яким чином 24.03.2021 року, тобто у день надходження виконавчого документу до виконавчої служби, державним виконавцем було використано на організацію та проведення виконавчих дій 269 грн., у т.ч. оплата за кореспонденцію у розмірі 70 грн., якщо фактично перший лист направлений Департаменту лише 01.04.2021 року, відхиляються тим, що Інструкцією передбачено обов'язок виносити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, визначений відповідачем розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не суперечить розмірам та видам витрат виконавчого провадження, що встановлені Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження".
Тому суд доходить висновку, що постанова відповідача від 24.03.2021 року ВП № 64936921 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є правомірною та позовні вимоги в частині визнання її протиправною та скасування є безпідставними й не доведеними, у звязку з чим не належать задоволенню.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв правомірно, в межах повноважень, у спосіб та порядок , що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги не належать підлягають повністю.
У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись положенням Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 6, 14, 77, 90, 139, 161, 255, 271, 269, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Косовська, 2-д) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, 65091), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64936921 від 24.03.2021 року, про стягнення виконавчого збору від 24.03.2021 року ВП №64936921 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя: Л.Р. Юхтенко
.