Справа № 420/8254/22
18 серпня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просив:
визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеськiй області щодо зменшення з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% сум грошового забезпечення на 70% сум грошового забезпечення на підставі оновленої довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області № 496 вiд 22.03.2021 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, вiдсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області № 496 вiд 22.03.2021 року в розмiрi 83 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що йому призначено пенсію за вислугою років з основним розміром 83% грошового забезпечення, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.
Здійснюючи з 01.04.2019 року перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої станом на 05.03.2019 року відповідач розмір пенсії зменшив з 83% грошового забезпечення на 70%.
Як стверджує позивач, зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, є протиправним, не відповідає нормам Конституцій України та порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою судді від 20.06.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду надійшов відзив в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по справі № 420/9114/21, частково зміненого постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2021, яким установлено нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі № 420/355/20 у розмірі 83 % грошового забезпечення згідно із довідкою Управління Служби безпеки України в Одеській області від 11.04.2018 № 219 про розмір грошового забезпечення, що враховувалась для перерахунку пенсій станом на 01.03.2018, то перерахунок пенсії проведено з 01.04.2019 у розмірі 70 % грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з врахуванням оновленої довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області 22.03.2021 № 496.
Таким чином відповідач зазначає, що Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії Позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено ст. 13 Закону № 2262 в редакції на момент здійснення перерахунку.
При цьому відповідач зазначає, що з позовом позивач звернувся в 2022 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 2019 року, а тому Позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262). Пенсія була призначена у розмірі 83% грошового забезпечення.
В 2018 році позивачу з 01.01.2018 року здійснено перерахунок пенсії під час якого, зокрема, зменшено основний розмір пенсії до 70%.
Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року по справі №420/355/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) у проведенні ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) перерахунку пенсії, виходячи з 70 % грошового забезпечення з 01 січня 2018 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 01 січня 2018 року у розмірі 83 % грошового забезпечення для обчислення пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.
На виконання зазначеного рішення позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, врахованого при обчисленні пенсії
Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2022 року у справі №420/9114/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №496 від 22.03.2021 року про розмір грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з основним розміром 83% грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, зазначених у довідці Управління Служби безпеки України в Одеській області №496 від 22.03.2021 року про розмір грошового забезпечення.
Постановою П'ятого Апеляційного адміністративного суду від 29.10.2022 року у справі №420/9114/21, задоволено частково апеляційну скаргу Пенсійного фонду України. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року змінено та викладено абзаци 3, 4 його резолютивної частини у наступній редакції: “Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області № 496 від 22.03.2021 року про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.”. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року - залишити без змін.
На виконання вищезазначених рішення та постанови, Головним управлінням позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019. Разом з цим відповідач, під час проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 зменшив її розмір до 70% сум грошового забезпечення.
Вважаючи протиправним таке зменшення розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов належить до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80".
Пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 р., до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "80" замінено цифрами "70".
При цьому, з матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що пенсія призначена та виплачувалась йому в розмірі 83% грошового забезпечення.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом України від 27.03.2014 р. №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод (права на пенсію в розмірі 83% розміру грошового забезпечення).
При цьому, внесені до ч.2 ст.13 Закону зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії з 83% на 70% відсотків грошового забезпечення, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , який здійснений на підставі довідки Управління служби безпеки України в Одеській області №496 від 22.03.2021 року є протиправними.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень”.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Суд зазначає, що Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003 року).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону № 2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне отримання належно перерахованої пенсії у визначеному законодавством порядку в повному обсязі.
З урахуванням ст. 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні “Великода проти України” від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, вiдсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області № 496 вiд 22.03.2021 року в розмiрi 83 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача в даному випадку є належним та достатнім.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеськiй області щодо зменшення з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% сум грошового забезпечення на 70% сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області № 496 вiд 22.03.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, вiдсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області № 496 вiд 22.03.2021 року в розмiрi 83 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. та 40 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук