про залишення позовної заяви без руху
18 серпня 2022 р. № 400/3849/22
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Фульга А. П., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54020,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними щодо зменшення розміру пенсії з 82% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з квітня 2018 року; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити перераховану пенсію в розмірі 82% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум з 1 січня 2016 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дослідив матеріали справи, суд встановив, що позивач звернувся до суду із вимогами зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії з квітня 2018 року. Правовідносини зі здійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника 82% грошового забезпечення виникли з квітня 2018, а до суду позивач звернувся лише 17.08.2022, більше ніж через 3 роки, тобто з пропуском шестимісячного строку.
Разом з тим, позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначає, що дізнався про порушення своїх прав щодо зменшення відсоткового значення пенсії тільки після отримання відповіді у лютому 2022 року. До того ж, у період дії воєнного часу не мав змоги звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки поштові відправлення не здійснювалися до червня 2022 року, та позивач був задіяний у волонтерській діяльності. Також зазначає, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тобто, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Жодних реальних фактичних обставин, які заважали б позивачу у встановлені закондавством строки звернутися до адміністративного суду з позовом, позивачем у позові про поновлення строків не наводяться. Посилання на неможливість захисту своїх порушених прав у режимі воєнного стану, суд не бере до уваги, оскільки в Україні запроваджено воєнний стан 24.02.2022 року, а права позивача, на його думку, порушені ще з квітня 2018 року. Позивач мав змогу протягом більше як 3 років звернутись до суду за захистом своїх прав.
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Оскільки пенсія є щомісячним платежем, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права після виплати йому пенсії з квітня 2018 року.
Судом встановлено, що у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18) та сформулювала новий правовий висновок, згідно з яким, серед іншого, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд наголосив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки, немає ніяких фактичних обставин, які реально перешкоджали позивачу подати позов своєчасно, суд не знаходить підстав для поновлення строку, в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку до адміністративного суду - відмовити.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, для усунення вказаних недоліків позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити інші поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу, у відповідності з ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 123,160, 161, ч. 13- 15 ст. 171 КАС України, суд
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається.
Суддя А. П. Фульга