провадження № ЗД/380/19/22
17 серпня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» від 16 серпня 2022 року про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
16 серпня 2022 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» (далі - також Заявник) через систему «Електронний суд» надійшла заява від 16 серпня 2022 року про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Указана заява мотивована тим, що розпорядженням Головного управління ДПС у Львівській області № 409-РЛ від 28 червня 2022 року анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 13160314201900310, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» терміном дії з 02 липня 2019 року до 02 липня 2024 року (далі - Розпорядження) у зв'язку із порушенням термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» стверджує, що Розпорядження є протиправним, а дії контролюючого органу, що стосуються його прийняття, є неправомірними та мають ознаки перевищення повноважень з огляду на те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. На дату внесення змін до відомостей про суб'єкта господарювання, що містяться у виданій суб'єкту господарювання ліцензії, а саме на дату 12 липня 2021 року відповідальність за несвоєчасне внесення таких відомостей у вигляді анулювання ліцензії спеціальним Законом передбачена не була. Така відповідальність виникла у суб'єктів господарювання після 01 січня 2022 року у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30 листопада 2022 року.
Представник Заявника зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» є юридичною особою, яка веде господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним (КВЕД 47.30) та саме роздрібна торгівля пальним є основним видом його діяльності й основним джерелом доходу. Для провадження господарської діяльності Заявник орендує відповідне технологічне обладнання, земельну ділянку та інше рухоме й нерухоме майно. В трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» перебуває понад 10 найманих працівників, яким щомісячно нараховується та виплачується заробітна плата, також сплачуються страхові внески та податки до місцевих бюджетів. У Заявника наявні діючі контракти на поставку пального перевізникам, які здійснюють, зокрема, але не виключно, міжнародні перевезення. Втім, з моменту отримання Розпорядження Заявник позбавлений права проводити господарську діяльність, здійснювати роздрібну торгівлю пальним, немає змоги виконувати умови договору поставки паливно-мастильних матеріалів. Відтак анулювання ліцензії матиме для Заявника невідворотні наслідки, насамперед у вигляді неможливості забезпечення потреб населення та підприємств паливом, виплати заробітної плати та невідворотності вивільнення працівників, втрати прибутку, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, неможливості відновити господарську діяльність за місцем її фактичної прив'язки у зв'язку з причинами, які з часом не залежатимуть від його волі. Ймовірність заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» до вирішення спору по суті та до набрання рішенням суду законної сили пов'язана з тим, що до вирішення спору по суті діяльність Заявника обмежена, а саме у разі здійснення останнім господарської діяльності без наявності відповідної ліцензії, вказані дії призведуть до накладення штрафу за таку діяльність, а зупинення господарської діяльності призведе до відповідних фінансових втрат Заявника та вірогідності звільнення працівників у зв'язку з зупиненням діяльності.
Заявник уважає, що на сьогодні існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення його порушених чи оспорюваних інтересів, за захистом яких він звернеться до суду, може істотно ускладнити чи унеможливити відновлення порушених прав. З огляду на викладене просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження № 409-РЛ від 28 червня 2022 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП», реєстраційний номер ліцензії 13160314201900310, місце роздрібної торгівлі: Україна, Львівська область, Львівський район, м. Городок, вул. Львівська, будинок 657а.
Вирішуючи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» від 16 серпня 2022 року про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд враховує наступне.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовані главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою - шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що: 1) Розпорядження є протиправним, а дії контролюючого органу, що стосуються його прийняття, є неправомірними та мають ознаки перевищення повноважень; 2) анулювання ліцензії матиме для Заявника невідворотні наслідки у вигляді: зупинення господарської діяльності; неможливості забезпечення потреб населення та підприємств паливом; невідворотності вивільнення працівників; втрати прибутку, простою обладнання, тобто настання фінансових втрат; неможливості відновити господарську діяльність за місцем її провадження з причин, незалежних від волі Заявника.
Щодо покликань Заявника на протиправність Розпорядження та дії контролюючого органу стосовно його прийняття, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Безумовно, рішення чи діяння суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які Заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів Заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) Розпорядження та дій контролюючого органу стосовно його прийняття, підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів Заявника.
Щодо покликань Заявника на те, що анулювання ліцензії матиме для нього невідворотні наслідки у вигляді: зупинення господарської діяльності; неможливості забезпечення потреб населення та підприємств паливом; невідворотності вивільнення працівників; втрати прибутку, простою обладнання, тобто настання фінансових втрат; неможливості відновити господарську діяльність за місцем її провадження з причин, незалежних від його волі, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Під час вирішення питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову суд повинен досліджувати достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе заявник їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
Проте всупереч наведеному, Заявник не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника, за захистом яких він звернувся.
Так, до матеріалів заяви про забезпечення позову Заявник додав, зокрема, наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» від 03 січня 2022 року № 01/2022-о-д «Про затвердження штатного розпису на 2022 рік», штатний розпис на 2022 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП», податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітний (податковий) період 2022 року, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за звітний (податковий) період 2022 року, договір поставки № 01/17-10/2018 від 17 жовтня 2018 року, договір поставки № 01-03/21 від 01 березня 2021 року, договір поставки № 07-11/2017 від 07 листопада 2017 року, договір поставки № 01-01/2019 від 01 січня 2019 року, договір поставки № 04-08/17 від 04 серпня 2017 року.
Однак зазначені докази лише вказують на факт провадження Заявником господарської діяльності і жодним чином не підтверджують наведених ним у заяві про забезпечення позову доводів про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Суд також звертає увагу на те, що договір поставки № 01/17-10/2018 від 17 жовтня 2018 року діє до 31 грудня 2020 року, договір поставки № 01-03/21 від 01 березня 2021 року діє до 31 грудня 2021 року, договір поставки № 07-11/2017 від 07 листопада 2017 року діє до 31 грудня 2018 року, договір поставки № 01-01/2019 від 01 січня 2019 року діє до 31 грудня 2019 року, договір поставки № 04-08/17 від 04 серпня 2017 року діє до 31 грудня 2018 року. Умовами зазначених договорів передбачено їх автоматичне продовження на наступні періоди в один рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за тридцять днів до закінчення кожного періоду дії договорів про намір припинити їх дію. Однак до матеріалів заяви про забезпечення позову Заявник не надав доказів, що такі договори є чинними на момент звернення із заявою про забезпечення позову (їх дію не припинено за заявою якоїсь із сторін).
Покликання Заявника на те, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі паливом призводить до повної зупинки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» суд оцінює критично, оскільки підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 420/21952/21.
Беручи до уваги вищевикладене, суд підсумовує, що Заявником жодними належними та допустимими доказами не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому суд доходить висновку, що в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» від 16 серпня 2022 року про забезпечення позову до подання позовної заяви належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПЕТРОЛ ГРУП» від 16 серпня 2022 року про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 17 серпня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.
