17 серпня 2022 року
справа №380/8154/22
провадження № П/380/8212/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:
- стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. за 2015-2018 роки) у розмірі 13923,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №277 позивача було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Враховуючи рішення Львівського оружного адміністративного суду від 20.10.2021 в справі №380/11858/21, яким визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 31.05.2022 військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та виплачено позивачу грошові кошти в сумі 15312,42 грн. Позивач вважає, що період з 30.12.2018 по 31.05.2022 існувала затримка у розрахунку у зв'язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 30.12.2018 по 31.05.2022 в сумі 13923,31 грн. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.06.2022 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 16.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
16.08.2022 за вх. №53514 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що військовослужбовці, які проходять військову службу перебувають на публічній службі та не перебувають у будь-яких трудових відносинах з підприємствами, установами організаціями, тому на військовослужбовців для вирішення спорів щодо умов та оплати праці не можуть поширюватися норми КЗпП України. Вважає, що при вирішенні справи вимоги статей 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації та індексації) при звільненні не можуть розповсюджуватись на позивача. Зазначив, що на день виключення позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення, був відсутній спір щодо виплат при звільненні. Крім цього, позивач під час проходження військової служби не подавав відповідного рапорту про надання йому додаткових відпусток, у зв'язку з чим військова частина не могла надати її позивачу. З огляду на наведене, просись суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 05.05.2015 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до копії військового квитка позивача серії НОМЕР_5 позивач з 05.05.2015 по 29.12.2018 проходив службу у Збройних Силах України. Зокрема, з 05.01.2015 по 02.09.2015 у ВЧ польова пошта НОМЕР_6 , яка перебувала на грошовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_1 та в подальшому безпосередньо у ВЧ НОМЕР_1 /арк. спр.7/.
29.12.2018 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №277 (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
На момент виключення позивача зі списків особового складу управління, останньому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби..
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №380/11858/21, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
На виконання вказаного рішення, відповідачем здійснено 31.05.2022 виплату грошових коштів в розмірі 15312,42 гривень, що випискою по особовому рахунку позивача.
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений не в день виключення із списків, позивач звернулася з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про стягнення із відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При вирішення справи, суд виходить з наступного.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Предметом спору в справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, за 2015-2018 роки.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад і розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано приписами загального трудового законодавства - КЗпП України.
Аналіз наведених норм трудового законодавства дає підстави для висновку про те, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки, позивачу, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки та індексацію грошового забезпечення не виплачено в день його звільнення - 29.12.2018, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, непроведення з вини військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, неправильними є доводи відповідача про те, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки та індексація грошового забезпечення не є тією сумою, несвоєчасність виплати якої має наслідком настання юридичних наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку, і саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого у роботодавця є обов'язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.
Судом встановлено, що позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та індексацію грошового забезпечення виплачено 31.05.2021, що підтверджується банківською довідкою, згідно якої вбачається, що на картковий рахунок АТ «ПриватБанк» позивачу відповідачем виплачено суму 15312,42 грн. Відповідачем не заперечується.
Таким чином, військова частина НОМЕР_1 провела фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.
Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на підставі статті 117 КЗпП України.
Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.
Водночас судом враховується період затримки розрахунку при звільнені - з 30.12.2018 (наступний день після дня виключення із списків ), враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 в справі №380/11858/21, на підставі якого відповідачем нараховано та виплачено 15312,42 грн. по 30.05.2021 (день, що передує виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на картковий рахунок позивача)
Отже, оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь позивач середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки належить за період з 30.12.2018 по 30.05.2021 за затримку терміном на 1247 днів.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.
Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.
Згідно довідки від 24.02.2022 за № 588, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці до звільнення становив: у жовтні 2018 - 7317,00 грн та у листопаді 2018 року - 6294,17 грн, звідси середньоденна заробітна плата позивача становить 223,13 грн (за останні 2 місяці 13611,17 грн/ 61 календарний день за останні два повні місяці жовтень та листопада 2018 року).
Враховуючи, що недоплачена сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки становить 15312,42 грн, і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 278243,11 грн (1247 дні затримки розрахунку * 223,13 грн грн.) суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.
Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 15312,42 грн / 278243,11 грн (сума компенсації за відпустки /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,05
Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 223,13 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,05 х 1247 (днів затримки розрахунку) = 13912,15 гривень.
Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 13912,15 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 30.12.2018 по 30.05.2022 у сумі 13912,15 грн.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.