18 серпня 2022 року № 320/6396/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Київської митниці Державної фіскальної служби та Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - Київської митниці ДФС), у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 11.09.2019 №/2019/000040/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.09.2019 №/2019/00372.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №А125100/2019/328754, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Проте, відповідач безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.12.2019 та 16.12.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшли ідентичні заяви про заміну сторони відповідача у порядку процесуального правонаступництва, а саме Київську митницю ДФС на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення з приводу заявленого представником відповідача клопотання та висловити власну позицію з приводу заміни відповідача у справі на Київську митницю Держмитслужби.
18.02.2020 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечував проти заміни відповідача, оскільки наразі державна реєстрація Київської митниці ДФС, як юридичної особи, не припинена, що унеможливлює її заміну на правонаступника. Та в свою чергу просив залучити Київську митницю Держмитслужби до участі в справі в якості другого відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Київську митницю Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А).
Київська митниця Держмитслужби подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, довідка про вартість транспортних витрат не є належним доказом, копія митної декларації країни відправлення не відповідає вимогам статті 254 МК Україна, а дані прайс-листа виробника не дають змоги ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) зареєстроване у якості фізичної особи-підприємця 31.07.2019, номер запису 20740000000039292 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
15.08.2019 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та SharpLight Technologies Ltd. (продавець) укладено контракт № 15/08/2019, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити техніку, супутнє обладнання та комплектуючі (товар), в кількості, за цінами і на умовах. викладених у додатку (Інвойсі), який є невід'ємною частиною цього контракту.
За пунктом 1.2 контракту загальна вартість договору становить 20000,00 Євро.
Продавець поставляє продукцію на умовах EXW, що вказується в Інвойсах відповідно до Інкотермс-2010 (пункт 2.1 контракту).
Згідно із пунктом 2.2 контракту продавець здійснює поставку товару протягом 30 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця.
На виконання вказаного контракту 15.08.2019 продавцем було виставлено Proforma Invoice № PQ19000499 на поставку електричної апаратури Rapid DPC в кількості 1 шт. загальною вартістю 10500,00 Євро.
Вартість товару повністю сплачено позивачем, що підтверджується виписками у форматі SWIFT-повідомлення MUR 1 від 21.08.2019 на суму 1050,00 Євро та MUR 2 від 22.08.2019 на суму 9450,00 Євро.
Перевезення придбаного товару до території України здійснювалось міжнародним авіаційним сполученням згідно з авіанакладною від 05.09.2019 № 566-14839672 відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.08.2019 № 392516, укладеного позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ШИПІНГ».
Відповідно до рахунку від 05.09.2019 № LS-4224471, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ШИПІНГ», вартість міжнародного перевезення даного товару склала 36179,00 грн. Вказана вартість підтверджується і довідкою від 05.09.2019 № 317969, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ШИПІНГ».
На поставку товару позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію № UA125100/2019/328754 від 09.09.2019, відповідно до якої було ввезено:
1. Електрична апаратура, що має індивідуальні функції: Rapid DPC System апарат по догляду за шкірою використовується в косметичній галузі. призначений для видалення волосся, вугрів звичайних, омолодження шкіри. пігментованих уражень та уражень судин - 1 шт. Транспортування відбувається в спеціальному захисному кейсі для обладнання.
Країна виробництва: IL.
Виробник: SharpLight Technologies Ltd.
На підтвердження митної вартості вказаних вище товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA125100/2019/328754 відповідно до вимог МК України подано:
- зовнішньоекономічний контракт від 15.08.2019 № 15/08/2019;
- рахунок-проформа (проформа інвойс) № від 15.08.2019;
- виписка у форматі SWIFT-повідомлення MUR 1 від 21.08.2019;
- виписка у форматі SWIFT-повідомлення MUR 2 від 22.08.2019;
- технічна документація виробника товару;
- авіаційна вантажна накладна №від 05.09.2019;
- майстер авіаційна вантажна накладна від 05.09.2019 № 566-14839672;
- договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.08.2019 № 392516;
- рахунок фактура від 05.09.2019 № LS-4224471;
- договір про надання послуг від 20.08.2019 № 20/08-19.
За результатом розгляду поданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 документів для підтвердження заявленої у митній декларації №/2019/32854 митної вартості митний орган направив електронне повідомлення наступного змісту: Враховуючи положення статей 8 та 9 Конституції України, статті 1 Митного кодексу України, статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської Комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (TAIEX), орган доходів і зборів має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено: 1) відповідно до проформи інвойсу від 15.08.2019 поставка здійснюється на умовах EXW (місце відправки не вказано), але відповідно до Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс-2010, при умовах поставки EXW обов'язково повинно бути вказане відправки, 2) відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До митного оформлення не надано договір на перевезення, заявку на перевезення, документи, які підтверджують вартість навантаження, пакування та страхування. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Керуючись своїм правом, передбаченим частинами другою та третьою статті 53, статтями 54 та 57 МК України, митним органом повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності), а саме: транспортні (перевізні) документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення та страхування оцінюваних товарів, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовані спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання зазначеного запиту позивачем додатково надано митному органу наступні документи:
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару;
- експортна декларація від 05.09.2019 № 0947004750;
- довідка про транспортні витрати від 05.09.2019 № 317969.
Також декларантом 10.09.2019 направлено митному органу заяву з приводу запитуваних документів, та повідомлено, що документи, які підтверджують митну вартість та витрати на транспортування були надані, а саме: довідка про транспортування, експортна декларація та прайс-лист від виробника. Надати додаткові документи не має можливості.
Відповідач за результатом розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №А125100/2019/000040/1 від 11.09.2019, яким митний орган, застосувавши другорядний метод (резервний) визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару № 1 в митній декларації №/2019/328754 скоригував до рівня 32033,10 Євро.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач у пункті 33 зазначив наступне.
У якості додаткових документів було розглянуто, але не прийнято до уваги у зв'язку із тим, що митна декларація країни відправлення не відповідає вимогам статті 254 МК України.
На підтвердження витрат, понесених на транспортування, надано довідку від 05.09.2019 № 317969.
Відповідно до наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (надалі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: договір про транспортування; рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Декларантом до оформлення не надано договір на перевезення, рахунок-фактуру, акт виконаних робіт від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до інформації наявної в авіанакладній. Перевірити достовірність декларування транспортних витрат, як складової митної вартості немає можливості. Прайс-лист виробника: 1) не містить терміну дії; 2) містить інформацію суто на поставку партії товару та виглядає, як суто комерційна пропозиція.
Отже, подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини другої статті 58 МК України.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною товару щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, під час проведення консультацій, декларантом такої інформації не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку із відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою використання таких методів. Такої інформації не надано і декларантом. Зазначене є підставою застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю над правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 17.07.2019 №А125100/2019/413332, вартість згідно джерела інформації 376,81 долара США/кг.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару відповідач видав позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №А125100/2019/00372.
Не погодившись таким рішенням відповідача-1, позивач звернувся із цим позов до суду.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Вказаною статтею передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Вказана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-591а15.
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Підставою коригування митної вартості став висновок митного органу про те, що позивачем не надано документів на підтвердження транспортних витрат.
Відповідно до Наказу № 599, на який посилається відповідач-1, до документів які містять відомості про транспортні витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік виходячи із логіки зазначеного не є вичерпним та обов'язковим.
Також, у Наказі № 599 вказується, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Судом встановлено, що відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні не зазначається про відсутність відомостей як таких та не зазначається про вірний, на його думку, розрахунок зазначених витрат як того вимагає вказаний Наказ.
Разом з тим, надані до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 05.09.2019 №317969, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.08.2019 №392516; рахунок фактура від 05.09.2019 №, яка містить посилання на договір від 26.08.2019 № 392516, надають вичерпні відомості стосовно понесених транспортних витрат та є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товару.
Стосовно тверджень відповідача-1 про те, що у прайс-листі виробника товару не зазначено термін дії і міститься інформація щодо поставки партії товару, слід зазначити наступне.
Форма та зміст прайс-листа визначається виключно постачальником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, у той час як жодним нормативно-правовим актом України чи міжнародним, не визначено обов'язкових вимог, щодо реквізитів чи форми оформлення прайс-листа та, тим більш, обов'язку зазначення часу його дії. При цьому в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким чином вказана нібито «розбіжність» впливає на не можливість визначення митної вартості товару чи яким чином піддає її сумніву та яку саме її складову.
Посилання митного органу на те, що митна декларація країни відправника не відповідає вимогам статті 254 МК України, підлягає відхиленню, оскільки експортна митна декларація, заповнюється безпосередньо експортером відповідно до діючого законодавства країни відправлення
Відповідно до статті 53 МК України експортна митна декларація не є обов'язковим документом необхідним для підтвердження митної вартості товару, а тому відсутність перекладу цього документу жодним чином не може вплинути на визначення митної вартості товару.
Твердження митного органу про те, що у проформі-інвойсі від 15.08.2019, наданого до митного оформлення, умови поставки ЕХW, однак місце відправки не зазначено, не надає достатніх підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з документів, які надавалися позивачем, зокрема експортної митної декларації та авіаційної вантажної накладної, відповідач-1 мав реальну можливість установити місце поставки імпортованого позивачем товару.
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд встановлені, що досліджені судом первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Разом з тим, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Проте, в рішенні про коригування митної вартості товарів №/2019/000040/1 від 11.09.2019 зазначено лише номер та дату митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим відповідно до норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Враховуючи встановлені обставини, висновки митного органу щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У порушення вимог частини другої вказаної статті, відповідачами будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, а інших обставин, які б впливали на ціну
Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №/2019/000040/1 від 11.09.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2019/00372 від 11.09.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн згідно із квитанцією від 05.11.2019 № 5058458.
Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842,00 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») про коригування митної вартості товарів №/2019/000040/1 від 11.09.2019.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС №/2019/00372 від 11.09.2019.
Стягнути на користь Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3842,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4399555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8-а).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.