Справа №705/1609/22
1-кс/705/638/22
17 серпня 2022 року м. Умань
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань Черкаської області клопотання слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12022250320000326 від 16.03.2022 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Христинівка Черкаської області, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має малолітню доньку 2010 р.н., та неповнолітнього сина 2007 р.н., працює фізичною особою-підприємцем, є інвалідом 2-ї групи загального захворювання, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -
Слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням, погодженим прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 15.03.2022 до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області надійшла заява від представника АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ОСОБА_7 , про те, що посадовими особа філії АТ «ДПЗКУ «Хлібна база№ 86» вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України.
По даному факту СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області за зверненням АТ «ДПЗКУ» внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022250320000326 від 16.03.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, тобто привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
В подальшому в ході проведення досудового розслідування за наявності достатніх підстав склад кримінального правопорушення змінено з ч. 2 ст. 191 КК України на ч. 5 ст. 191 КК України, тобто розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що між ОСОБА_4 та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - Товариство) 30.03.2021 укладено контракт, згідно з яким ОСОБА_4 обіймав посаду директора Філії Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна База № 86» (далі - Філія) та був службовою особою.
Так, на вищевказаній посаді ОСОБА_4 постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Зокрема, за умовами контракту останній наділений правом діяти на підставі довіреності від імені Товариства, представляти інтереси Філії в усіх підприємствах, установах та організаціях; укладати договори; розпоряджатися коштами; накладати на працівників стягнення; у межах компетенції видавати накази та інші розпорядчі акти, давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників Філії, тощо, а також на нього покладено обов'язки здійснювати оперативне управління Філією, організовувати виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність Філії, забезпечувати виконання завдань, передбачених положенням про Філію та визначених Товариством; організовувати матеріально-технічне забезпечення діяльності Філії; здійснювати контроль за дотриманням правил ведення технологічних процесів, кількісно-якісного зберігання зерна та готової продукції; відкривати рахунки в банках; забезпечувати збереження та ефективне використання майна та інших об'єктів власності Товариства, а також майна (не майнових прав), що передано Філії в користування, тощо.
Відповідно до наказу директора Філії № 02-0 від 06.01.2022 ОСОБА_8 призначений на посаду тимчасово виконуючого обов'язки начальника дільниці філії АТ «ДПЗКУ «Хлібна база №86» та також був службовою особою.
У січні 2022 року у ОСОБА_4 , який в силу своїх функціональних обов'язків достовірно знав про надходження та спрямування зерна, що зберігалося на очолюваному ним підприємстві, виник умисел на розтрату цього зерна в особливо великих розмірах шляхом його вивезення та подальшого продажу з використанням власного службового становища всупереч інтересам Товариства. Для реалізації свого умислу та корисливих мети і мотиву ОСОБА_4 вирішив залучити ОСОБА_8 .
Усвідомлюючи, що самостійно не в змозі реалізувати злочинний умисел, ОСОБА_4 25.01.2022 о 08:00 годині, перебуваючи в своєму службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_1 , під час наради з керівниками підрозділів надав підпорядкованим працівникам, в тому числі ОСОБА_8 , усне розпорядження про відвантаження зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2021 року з території Філії за вищезазначеною адресою. У свою чергу ОСОБА_8 , усвідомлюючи незаконність зазначеного усного розпорядження та достовірно знаючи про злочинність намірів ОСОБА_4 , вступив із ним у попередню змову та вдався до організації та безпосереднього виконання злочинного плану.
Так, діючи спільно, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 надали усне розпорядження тимчасово виконуючому обов'язки начальника варти окремого пожежно-сторожового поста ОСОБА_9 , який не був обізнаний з їх злочинними намірами, а тому розпорядження виконав, щодо відчинення в'їзду та запуску на територію АТ «ДПЗКУ «Хлібна база №86»» вантажних автомобілів у кількості 4 одиниці. Про надання для використання при вивезенні зерна з території хлібної бази зазначених 4 автомобілів ОСОБА_4 заздалегідь домовився із ОСОБА_10 , який також не був обізнаний зі злочинними ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
В подальшому 25.01.2022 року близько 08:20 години начальник варти окремого пожежно-сторожового поста ОСОБА_9 на виконання усного розпорядження ОСОБА_4 та ОСОБА_8 надав вказівку підпорядкованим працівникам відчинити в'їзні ворота АТ «ДПЗКУ «Хлібна база №86» та пропустити на територію вказаної хлібної бази о 08:22 години та 08:56 годин два вантажні автомобілі марки «MAN», р.н. НОМЕР_1 з причепом, р.н. НОМЕР_2 , та марки «DAF», р.н. НОМЕР_3 з причепом, р.н. НОМЕР_4 , а в подальшому повторно пропустити на територію бази о 13:19 годин та 13:58 годин два вантажних автомобілі марки «DAF», р.н. НОМЕР_5 з причепом р.н. НОМЕР_6 та марки «DAF», р.н. НОМЕР_7 з причепом, р.н. НОМЕР_8 , скеровані туди ОСОБА_10 на прохання ОСОБА_4 . Далі ОСОБА_8 надав усне розпорядження підпорядкованим працівникам щодо завантаження вказаних автомобілів зерном кукурудзи 3 класу врожаю 2021 року загальною вагою 104 879 кг. Після завантаження вказаних автомобілів вони залишили *територію хлібної бази разом із зерном, яким ОСОБА_4 в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою між собою, умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, 25.01.2022 вчинили розтрату належного Філії зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2021 року загальною вагою 104 879 кг. та вартістю (згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-22/7631-ТВ від 27.07.2022) 8028 грн. за 1 тис. кг., чим заподіяли вказаному підприємству матеріальної шкоди на загальну суму 841 968, 61 грн. (вісімсот сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень), що в понад 678 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України складає особливо великі розміри.
02.08.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до ст. 63 Конституції України надавати показання відмовився.
Також в клопотанні зазначається, що причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Приймаючи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, враховуючи наявні ризики щодо особи підозрюваного та враховуючи, що останній підозрюється у вчиненні злочину, характер якого свідчить про стійкість корупційних зв'язків підозрюваного, які він може використати з метою уникнення від кримінальної відповідальності та перебуваючи неізольованим від суспільства може продовжити вчиняти аналогічні злочини, може незаконно впливати на свідків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У клопотанні слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, з можливістю внесення застави в розмірі, що перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив суд застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Зазначив, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 умисного особливо тяжкого корупційного злочину. Також наявні ризики того, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлюючи, що за вчинене діяння йому загрожує покарання до дванадцяти років позбавлення волі і скориставшись ситуацією, що склалася у країні внаслідок введеного воєнного стану, будучі інвалідом 2 групи загального захворювання, може виїхати за кордон. Також може незаконно впливати на свідків, частина з яких є його колишніми підлеглими, з метою зміни їх показів на свою користь; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неприбуття за викликом слідчого, прокурора з метою затягування досудового розслідування; також може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі корупційне, оскільки має до цього схильність, у зв'язку з чим його належна процесуальна поведінка може бути забезпечена лише запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави. При цьому, вважає, що з урахуванням обставин злочину та наявних ризиків необхідно встановити розмір застави, що перевищує триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який і просить застосувати.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та обрання її підзахисному міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення не доведені та нічим не підтверджені і є лише припущенням сторони обвинувачення. За весь час поки триває досудове розслідування її підзахисний являвся на виклики та ніколи не ухилявся від своїх обов'язків. Досудове розслідування було розпочато у березні 2022 року, а підозру ОСОБА_4 вручено лише 02.08.2022 року, але він, будучи інвалідом та маючи на утриманні дитину інваліда мав би можливість, ураховуючи воєнний стан введений в Україні, виїхати за кордон. Також жодного доказу про те, що він має намір впливати на свідків не має, при тому, що зі свідками він знайомий і за цей час мав таку можливість. На її думку, ризик щодо вчинення нового злочину також нічим не підтверджений, оскільки ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вказаному кримінальному провадженні його винуватість не доведена, а тому такий ризик заявлений стороною обвинувачення лише формально. Вважає, що запобіжний захід у виді особистої поруки відносно ОСОБА_4 буде достатньою, з урахуванням того, що ОСОБА_12 , який працює заступником Христинівського міського голови Черкаської області, та ОСОБА_13 , адміністратор Територіального сервісного центру МВС № 7142, готові взяти на себе зобов'язання щодо виконання ОСОБА_4 обов'язків підозрюваного, про що подали заяви. Разом із тим, у разі відмови у задоволенні клопотання про обрання її підзахисному міри запобіжного заходу у виді особистої поруки, просить суд обрати більш м'яку міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою, урахувавши стан здоров'я підозрюваного, його міцні соціальні зв'язки та відсутність обґрунтованості заявлених слідчим ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив суд обрати йому міру запобіжного заходу не пов'язану з триманням під вартою. Зазначив, що вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає, наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків чи вчиняти нові злочині, наміру не має.
Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12022250320000326 від 16.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
02.08.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику ОСОБА_5 вручено своєчасно.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
У відповідності з приписами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан; наявність судимостей; а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Під час розгляду клопотання, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних даних, зазначених у доданих до клопотання документах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за викладених у клопотанні обставин, що підтверджується наявними доказами, зібраними у кримінальному провадженні і копії яких додані до клопотання про обрання запобіжного заходу, а саме: заявою представника АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_7 від 15.03.2022; показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 ; протоколом засідання інвентаризаційної комісії філії АТ «ДПЗКУ «Хлібна база №86» від 11.03.2022; контрактом №58 від 30.03.2021, укладеним між в.о. голови правління АТ «ДПЗКУ» та ОСОБА_28 ; висновками експерта №СЕ-19/124-22/3290-ЕК від 11.07.2022 року, № СЕ-19/124-22/7631-ТВ від 27.07.2022 року; протоколом огляду та перегляду відеозапису від 01.08.2022 року.
Аналіз змісту наданих слідчому судді доказів, з огляду на їх вагомість та взаємозв'язок, дає підстави вважати, що обставини, з якими пов'язана подія кримінального правопорушення, у своїй сукупності свідчать про об'єктивність обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування.
Також слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи значення своїх дій та їх наслідки, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, тож в разі визнання його вини це може бути розцінене підозрюваним більш небезпечним ніж переховування та втеча, а тому є ризик ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, а також незаконного впливу на свідків з метою зміни останніми показань на його користь.
Разом з цим слідчий суддя вважає недоведеним наявність ризиків того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі корупційне, оскільки прокурором не надано до суду будь-яких доказів та інших підтверджуючих даних, які б доводили ці ризики.
При цьому, слідчим суддею не береться до уваги посилання сторони захисту на відсутність зазначених ризиків з тих підстав, що за період з часу внесення даних про кримінальне правопорушення, а саме з 16.03.2022 року і до цього часу ОСОБА_4 не здійснював спроб ухилу від слідства, так як підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, йому була вручена лише 02.08.2022 року, а с клопотанням про обрання йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий звернувся до суду 15.08.2022 року.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Так, ні в клопотанні, ні в судовому засіданні стороною обвинувачення не наведені обставини та не надані докази, які б підтверджували наявність ризиків, які викликають необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Одночасно, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено, що лише застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку, то з урахуванням обставин справи, наявних доказів вчиненого злочину та особи підозрюваного, який має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання позитивно характеризується, має відзнаки керівництва за попереднім місцем роботи, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, один із яких є інвалідом, сам має другу групу інвалідності загального захворювання, що в сукупності свідчить про наявні міцні соціальні зв'язки підозрюваного, а також є раніше не судимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання та вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши ОСОБА_4 залишати місце фактичного проживання, що забезпечить право підозрюваного на належний рівень життя, отримання належної медичної допомоги, його належну процесуальну поведінку.
Під час розгляду клопотання встановлено, що постійним зареєстрованим місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 є будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, домашній арешт слід застосувати до підозрюваного за вказаним місцем його проживання.
Визначаючи строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу, варто звернути увагу, що у даному випадку тривалість застосування запобіжного заходу на період часу у два місяці є виправданою внаслідок особливостей способів доказування та отримання доказів для з'ясування всіх обставин кримінального провадження.
Щодо можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки на підставі відповідних заяв заступника Христинівського міського голови ОСОБА_12 та адміністратора Територіального сервісного центру МВС № 7142 ОСОБА_13 , які готові взяти на себе зобов'язання щодо виконання ОСОБА_4 обов'язків підозрюваного, слідчий суддя зазначає наступне.
У частині 1 статті 176 КПК України вказаний перелік запобіжних заходів за рівнем їх тяжкості. Так найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, далі за рівнем тяжкості йде особиста порука, застава, домашній арешт, і найбільш суворим для особи є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Водночас особиста порука як запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_4 , на переконання слідчого судді не є ефективним запобіжним заходом, оскільки є менш обтяжливим запобіжним заходом, а тому з урахуванням тяжкості та обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , повною мірою не може запобігти наявним ризикам кримінального провадження, які встановлені у судовому засіданні та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Отже слідчий суддя вважає, що з урахуванням обставин справи, наявних доказів вчиненого злочину, особи підозрюваного, на цей час інший більш м'який запобіжний захід, ніж цілодобовий домашній арешт до ОСОБА_4 не може бути застосовано.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 181, 186, 193-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12022250320000326 від 16.03.2022 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло строком на два місяці, тобто до 17.10.2022 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 протягом встановленого строку домашнього арешту наступні процесуальні обов'язки:
- цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та експертами у даному кримінальному провадженні у будь-якій формі, крім випадків необхідності їхньої участі при проведенні слідчих дій;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
У випадку порушення умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та визначених обов'язків, до підозрюваного може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали покласти на Уманське районне управління поліції ГУНП в Черкаській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст.382 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1