Дата документу 09.08.2022 Справа № 643/16421/20
Провадження № 4-с/554/30/2022
іменем України
09 серпня 2022 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Андрієнко Г. В.,
за участю секретаря судового засідання Звігольської О. Ю.,
представника заявника - адвоката Коваля О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу адвоката Коваля Олександра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В. С. від 05 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2022 року адвокат Коваль О. Ю. в інтересах стягувача ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В. С. від 05 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 68038345; визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), допущену в рамках ВП № 68038345 з приводу невжиття заходів щодо перерахування стягнутих з боржника коштів на рахунок стягувача у банку, зазначений у клопотанні від 17 лютого 2022 року; зобов'язати посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення за виконавчим провадженням № 68038345 та вжити заходів щодо перерахування стягнутих з боржника коштів на рахунок стягувача у банку, зазначений у клопотанні від 17 лютого 2022 року; у межах здійснення судового контролю за дотриманням права, свобод та інтересів осіб у виконавчому провадженні зобов'язати посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомити суд про виконання ухвали суду за результатом розгляду цієї скарги. Одночасно заявлено клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою через обставини запровадження воєнного стану на території України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та руйнування робочого місця адвоката внаслідок ворожого обстрілу м. Харкова.
В обґрунтування вимог, викладених у скарзі, заявник зазначив про те, що 27 жовтня 2021 року Московським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення по цивільній справі № 643/16421/20, яким позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та, серед іншого, стягнуто з АТ «Альфа-банк» на її користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681 грн 60 коп. На виконання вказаного рішення 16 грудня 2021 року судом видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання. 05 січня 2022 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 68038845 щодо примусового виконання рішення суду в частині стягнення судового збору. Але того ж дня ухвалив постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду у вказаній частині. В телефонній розмові виконавець повідомив, що грошові кошти в сумі 1681,60 грн за рішенням суду стягнуті з боржника та знаходяться на рахунку ВДВС. На вимогу виконавця представником стягувача направлено на адресу відділу клопотання про перерахування стягнутих коштів на рахунок стягувача у банківській установі та надано відповідні реквізити. Однак, в порушення вимог ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень до сьогоднішнього дня грошові кошти на рахунок стягувача не надійшли, що свідчить про те, що державним виконавцем не було підготовлено розпорядження про перерахування коштів стягувачу, натомість вже було закінчено виконавче провадження, а тому відповідна постанова є передчасною та незаконною. У зв'язку з цим вважає, що має місце протиправна бездіяльність з боку посадових осіб Голосіївського ВДВС у м. Києві, наслідком якої є тривале невиконання рішення суду.
В судовому засіданні, призначеному в режимі відеоконференції, адвокат Коваль О. Ю. вимоги скарги підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів викладених в ній. Пояснив, що боржник АТ «Альфа-Банк» дійсно перерахував кошти на депозитний рахунок державної виконавчої служби, однак ці кошти в подальшому не були перераховані виконавцем на рахунок стягувача, на який він вказував у клопотанні від 17 лютого 2022 року, натомість, той передчасно закінчив виконавче провадження, не підготувавши розпорядження про перерахування коштів відповідно до пункту 13 розділу VII Інструкції. У зв'язку з цим стягнуті кошти до теперішнього часу не перераховані стягувачу ОСОБА_1 , чим порушено її права щодо повного виконання судового рішення. На підставі викладеного, просив задовольнити подану скаргу.
Державний виконавець в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду невідомі, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення сповіщень про розгляд скарги на електронну адресу (а. с. 35), телефонограм (а. с. 37, 40). Відзив на скаргу, заяви про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надходили.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, у зв'язку з чим суд розглянув скаргу за їх відсутності.
Заслухавши представника стягувача, вивчивши суть скарги, дослідивши долучені до скарги матеріали та докази, суд дійшов до таких висновків.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. У випадку, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Установлено, що на виконанні в Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 68038845 щодо примусового виконання виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова № 643/16421/20, виданого 16 грудня 2021 року, про стягнення Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 1681,60 грн. судового збору.
Вказане виконавче провадження відкрито 05 січня 2022 року головним державним виконавцем Проц В. С., про що свідчить копія відповідної постанови, згідно з якою боржнику надано строк для виконання рішення суду в добровільному порядку (а. с. 20-21).
Однак, того ж дня, 05 січня 2022 року, державний виконавець ухвалив постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши, що рішення суду виконано у повному обсязі (а. с. 22-23).
Звертаючись до суду з цією скаргою, заявник як на підставу для її задоволення посилається на неправомірність дій державного виконавця щодо ухвалення постанови від 05 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 68038845, а також відповідно й на неправомірність вказаної постанови і подальшої тривалої бездіяльності, оскільки державним виконавцем належних виконавчих дій щодо повного виконання рішення суду не проводилося, кошти на рахунок стягувача не надходили.
Як з'ясовано у судовому засіданні, на цьому наполягав представник стягувача, чого не спростовано протягом розгляду, боржник АТ «Альфа-банк» на виконання рішення суду перерахував грошові кошти на депозитний рахунок державної виконавчої служби, однак ці кошти впродовж тривалого часу не перераховані саме державним виконавцем на банківський рахунок стягувача ОСОБА_1 , який зазначений її представником у клопотанні від 17 лютого 2022 року (а. с. 24).
За таких обставин, оскільки права та інтереси АТ «Альфа-банк» як боржника в даному випадку не будуть порушені, заявник вважав, що залучати його як заінтересовану особу по скарзі є недоцільним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Відповідно до пункту 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій) , у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.
Відповідно до пункту 13 Інструкції у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.
Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою органу державної виконавчої служби невідкладно після отримання розпорядження державного виконавця.
Стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Однак, наявні в матеріалах скарги документи не містять доказів та виконавцем до суду не надано жодних відомостей про його процесуальні дії щодо складання розпорядження про перерахунок на користь стягувача ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1681,60 грн та бухгалтерського розрахункового документа про спрямування цих коштів з депозитного рахунку ДВС на рахунок останньої.
За таких обставин, суд вбачає правові підстави для задоволення скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця, яка полягає в не перерахуванні коштів стягувачу ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що державний виконавець не здійснив достатніх заходів щодо зарахування грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку ДВС, на рахунок стягувача відповідно до її клопотання від 17 лютого 2022 року, у зв'язку з чим виконавцем допущено бездіяльність.
Щодо оскаржуваної постанови від 05 січня 2022 року державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 68038845 суд зазначає про таке.
Положеннями ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» охоплено випадки, у яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Аналізуючи зазначені норми, суд вважає, що постанова від 05 січня 2022 року ухвалена державним виконавцем передчасно, оскільки як встановлено в судовому засіданні, фактичного виконання судового рішення згідно з виконавчим документом не відбулось, тобто подія, яка є підставою для закриття провадження не настала. Грошові кошти на рахунок стягувача ОСОБА_1 не надійшли, поштовим переказом їй не спрямовані, отже постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 68038845 є передчасною та неправомірною, та такою, що порушує права заявника на судовий захист, а тому підлягає скасуванню.
Роз'яснити, що положеннями ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець не дотримався вищевказаних вимог чинного законодавства та передчасно ухвалив постанову від 05 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 68038845, не підготувавши розпорядження про перерахування коштів відповідно до пункту 13 розділу VII Інструкції.
Як наслідок, стягнуті кошти до теперішнього часу не перераховані стягувачу ОСОБА_1 , відомостей щодо протилежного матеріали скарги не містять.
Крім того, суд вважає, що державний виконавець не в повному обсязі виконав роботу щодо виконання посадових прав та обов'язків, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено про те, що рішення суду виконано в повному обсязі, що насправді не знайшло свого підтвердження.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
При цьому, державний виконавець до судового засідання не з'явився та не надав суду доказів того, що ним вживалися всі необхідні дії для здійснення примусового виконання рішення суду; матеріалів виконавчого провадження також до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відтак, за умови встановлення неправомірності рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, суд одночасно має зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, усунути допущені порушення.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку порушено закріплене у Конституції України право стягувача на виконання рішення суду, відтак у суду наявні передбачені законом підстави для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, визнання бездіяльності державного виконавця протиправною, а також усунення порушеного права стягувача у виконавчому провадженні, про що просить заявник скарги.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, представником стягувача заявлено клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України стороною виконавчого провадження скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Дані, які б спростовували зазначені у клопотанні про поновлення строку обставини, у суду відсутні, а тому суд вважає за можливе поновити стягувачу процесуальний строк для звернення зі скаргою.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 339-345 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд
Клопотання стягувача задовольнити та поновити пропущений строк для звернення до суду зі скаргою.
Скаргу адвоката Коваля Олександра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В. С. від 05 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В. С. від 05 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 68038345.
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), допущену в рамках виконавчого провадження № 68038345, яке полягало у невжитті заходів щодо перерахування стягнутих з боржника АТ «Альфа-Банк» коштів на банківський рахунок стягувача ОСОБА_1 , який зазначено у клопотанні від 17 лютого 2022 року.
Зобов'язати посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення права ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 68038345 та вжити заходів щодо перерахування стягнутих з боржника АТ «Альфа-Банк» коштів на банківський рахунок стягувача, зазначений у клопотанні від 17 лютого 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 12 серпня 2022 року.
Суддя Г. В. Андрієнко