Рішення від 12.08.2022 по справі 924/985/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2022 р. Справа № 924/985/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" , Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, селище Кудашівка

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький

про зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького виконати умови договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного з Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро", а саме: розглянути та погодити завдання про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур у 2022 році та надавати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції у 2022-2023 роках;

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови Квартирно- експлуатаційного відділу м. Хмельницький від договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного між Квартирно- експлуатаційним відділом м. Хмельницького та Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро"

та за зустрічним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький

до Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" , Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, селище Кудашівка

про визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України

Представники сторін:

від позивача: О.Ю. Архіпов, згідно ордеру АА №1142498.

від відповідача: А.В. Маркітан, згідно довіреності.

від третьої особи: А.О. Москаленко, витяг з наказу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Процесуальні дії по справі.

На адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" , Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, селище Кудашівка до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про зобов'язання виконати договір та визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 08.10.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.11.2021.

09.11.2021р. від відповідача надійшов зустрічний позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" , Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, селище Кудашівка про визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р.

Ухвалою суду від 10.11.2021р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" , Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, селище Кудашівка про визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів. Підготовче засідання у справі відкладено на 01 грудня 2021 р.

Ухвалою суду від 01.12.2021р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6 ідентифікаційний код 00034022), витребувано від Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" оригінал додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р., задоволено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Проведення почеркознавчої експертизи доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення судової експертизи поставити наступні питання:1. Чи виконано підпис від імені особи Хохуна Петра Степановича у документі додаткова угода від 11 листопада 2016 року до договору № 243 від 11.11.2016 року тією особою, від імені якої він зазначений - начальником КЕВ м. Хмельницький Хохуном Петром Степановичем, чи іншою особою? 2. Чи належить підпис, який накладений на додатковій угоді від 11 листопада 2016 року до договору № 243 від 11.11.2016 року, від імені начальника КЕВ м. Хмельницький Хохуну Петру Степановичу. Зупинено провадження у даній справі до проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 20.12.2021р. провадження у справі №924/985/21 поновлено. Підготовче засідання по розгляду справи призначено на 18.01.2022 р.

18.01.2022р. судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 16.02.22р.

Ухвалою суду від 16.02.2022 продовжено строк розгляду справи по суті до 03.03.2022р.

Ухвалою суду від 03.03.2022 продовжено строк розгляду справи по суті до 04.05.2022р..

04.05.2022р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 21.06.2022 р.

Ухвалою суду від 21.06.2022 відкладено судове засідання у справі на 12 год. 00 хв. 08.08.2022 року. Ухвалою суду від 08.08.2022 оголошено перерву до 12.08.2022р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 243 від 11.11.2016р. так, позивач наголошує на тому, що 11.11.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницького (стороною 1) та Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" (стороною 2) укладено договір № 243 (далі - договір), відповідно до якого з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Хмельницький, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України, сторони дійшли згоди про те, що договір є змішаним у розумінні ст.ст. 6, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим договором. Сторона-1 зобов'язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 № 1171 (зі змінами) на земельних ділянках, що є власністю держави в особі Міністерства оборони України та належить стороні 1 - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б № 041646 від 1979 року та серії Б № 041659 від 1979 року, а сторона 2 зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору (п. 1.1. договору).

Наголошує на тому, що відповідно до п.1.4 Договору детальна інформація щодо Послуг, які надаються за цим Договором, визначається у завданні, яке надається Стороною-2 (Позивачем) Стороні-1 (Відповідач). Завдання надається в письмовій формі, та погоджується Стороною-1 (Позивачем. Строки та способи передачі Стороною-1 Послуг Стороні-2 визначаються за домовленістю Сторін (п. 1,6 Договору). Згідно з п. 7.2 Договору договір набуває чинності з дня його укладання, та діє до збору урожаю у 2021 році з обов'язковим підписанням Сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за Договором. Додатковою угодою до Договору від 11.11.2016 Сторони виклали п. 7.2 Договору в новій редакції: "Договір набуває чинності з дня його укладання, та діє до збору урожаю у 2023р. з обов'язковим підписанням Сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за Договором".

Стверджує, що на виконання договірних зобов'язань Позивач звернувся до Відповідача з листом вих. №7/9 від 07.09.2021 про погодження Завдання про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур у 2022 році. У відповідь Відповідачем було надано листи від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021 №577/3727, яким останній повідомив про те, що не буде погоджувати будь-які завдання, що передбачені договором, повідомив про неможливість продовження договору та просив звільнити земельну ділянку після збору врожаю у 2021р. Оскільки, договір діє до збору урожаю у 2023, Відповідач забороняє виконання договірних зобов'язань в односторонньому порядку до моменту його закінчення, такі дії свідчать про відмову від договору Відповідачем в односторонньому порядку. На день складання листів Відповідача від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021

№577/3727, так і на момент подання позовної заяви, Позивачем не порушувались умови

Договору, а тому відсутні підстави відповідно до п. 7.8 Договору для розірвання договору.

У відзиві на позов наголошено, що Відповідач не обізнаний про наявність Додаткової угоди від 11 листопада 2016р. Додаткова угода від 11.11.2016р. до Договору не має послідовного номеру на відміну від додаткових угод № 1 від 03.01.2017 року від, № 2 від 30.06.2017 року, № 3 від 23.02.2021 року, № 4 від 19.07.2021 року.

Відповідач зазначає, що підписи на Договору та Додаткова угода від 11.11.2016р. до Договору скріплено різними печатками Відповідача.

У відповіді на відзив наголошено, що Додаткову угоду до Договору від 11 листопада 2016р. скріплено підписами та печатками обох сторін, а тому на підставі п. 7.13 Договору вона є невід'ємною частиною та має юридичну силу.

Наголошено, що твердження Відповідача про те, що Додаткова угода від 11.11.2016р. до Договору не має послідовного номеру на відміну від додаткових угод № 1 від 03.01.2017 року від, № 2 від 30.06.2017 року, № 3 від 23.02.2021 року, № 4 від 19.07.2021 року не впливає на зміст додаткової угоди чи Договору. Так, номери додаткових угод мають лише примірники угод Відповідача, примірники Позивача не мають ніяких номерів.

Щодо наявності на Договорі та Додатковій угоді від 11.11.2016р. до Договору різних печаток Відповідача та інформації у листі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 01.11.2016р. №303/7/1/1259 наголошує, що даний лист не містить інформації про загальну кількість печаток у Відповідача на момент підписання Договору, не містить взірця печатки, що взято на облік, а лише містить інформацію про передачу однієї Гербової печатки мастичної. Більш того, лист датований 01.11.2016р., тобто печатка на момент складання листа вже існувала, а тому твердження Відповідача про те, що печатка була відсутня на момент підписання додаткової угоди спростовуються наданим останнім доказами.

Необхідність підписання додаткової угоди до Договору виникла тому, що на момент його підписання сторонами допущено технічну помилку. Так, надаючи конкурсну пропозицію про участь у конкурсі по відбору учасників спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур, що проводиться КЕВ м. Хмельницька від 31.10.2016р. Позивач в її складі надав програму використання земельних ділянок, яка була розрахована на сім років із врахуванням сівозміни та особливостей кліматичних умов регіону.

У письмових поясненнях Міністерство оборони України наголошує , що з метою опрацювання єдиного підходу до організації роботи з вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, вибору земельних ділянок, відбору суб'єктів господарювання, порядку взаєморозрахунків за договорами спільної обробки землі, а також забезпечення надходження запланованих обсягів коштів до спеціального фонду Міноборони і можливості їх збільшення, заступником Міністра оборони України 14.09.2016 були затверджені Методичні рекомендації щодо укладання договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони та примірний Договір, як додаток.

У відповідності до затверджених Методичних рекомендацій було утворено конкурсну комісію КЕВ м. Хмельницький та 11.11.2016 на підставі результатів конкурсу укладено Договір № 243 між КЕВ м. Хмельницький та ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро".

Відповідно до пункту 1.1. Договору від 11.11.2016 № 243 його метою є залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Хмельницький, наповнення спеціального фонд' Міноборони. Послуги з вирощування сільськогосподарської продукції надаються на земельних ділянках, що є власністю держави в особі Міноборони та належать КЕВ м. Хмельницький на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б N 041646 від 1979 року та серії Б N 041659 від 1979 року.

Наголошено, що матеріали справи засвідчують, що Договір № 243 та додаткова угода до нього від 11.11.2016 укладені встановленим порядком, підписані начальников КЕВ м. Хмельницький Хохуном П.С., в установленому порядку не розривались, судом недійсними не визнавались. З огляду на зазначене Міноборони вважає Договір № 243 та додаткову угоду до нього від 11.11.2016 обов'язковими до виконання сторонами, що дасть змогу поповнити спеціальний фонду Міноборони, кошти якого спрямовуються в тому числі на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей.

У зустрічному позові наголошено, що у відповідності до п. 7.2 Договору, Договір набуває чинності з дня його укладання та діє до збору урожаю у 2021 року з обов'язковим підписанням Сторонами актів наданих послуг, що підтверджуються виконання зобов'язань за Договором.

У КЕВ м. Хмельницький відомі лише 4 Додаткові угоди до Договору №. 243 від 11 листопада 2016 року (Додаткова угода № 1 від 03.01.2017 року від, Додаткова угода № 2 від 30.06.2017 року , Додаткова угода № З від 23.02.2021 року, Додаткова угода № 4 від 19.07.2021 року ), які мають свої порядкові номери у послідовності до того, як вони укладались

07.09.2021 року на офіційну електронну адресу КЕВ м. Хмельницький надійшов супровідний лист № 07/09/01 від 07.09.2021 року (вх. № КЕВ 3552 від 08.09.2021 року) від Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" разом із завіреною копією Додаткової угоди від 11.11.2016 року до Договору № 243 від 11.11.2016 року.

Відповідна Додаткова угода містить інформацію щодо продовження дії Договору № 243 від 11.11.2016 року, а саме дія Договору набуває чинності з дня його укладення та діє до-збору урожаю у 2023 року з обов'язковим підписанням Сторонами актів наданих послуг; що підтверджуються виконання зобов'язань за Договором.

Звертає увагу суду, що Додаткова угода викликала сумніви у Квартирно- експлуатаційного відділу міста Хмельницький, оскільки даний документ та жодна інформація щодо його укладення у КЕВ м, Хмельницький - відсутні, а попередній керівник, який укладав - звільнився.

15.09.2021 року до КЕВ м. Хмельницький через "Нову Пошту" надійшов примірник копії додаткової угоди, який був завірений нотаріально Приватним нотаріусом Василенко Валерієм Миколайовичем. При візуальному огляді додаткової угоди від 11 листопада 2016 року КЕВ м. Хмельницький було виявлено, що відтиск печатки на ній не відповідає відтиску печатки, яка діяла у КЕВ м. Хмельницький станом на 11 листопада 2016 року. Даний факт підтверджується наступним: Договір № 243, який був укладений датується 11 листопада 2016 року. При цьому, Додаткова угода, якою наразі керується контрагент, датується тим самим днем - 11.11.2016 року.

Слід звернути увагу, що хоча ці документи укладені одним днем, відтиск печатки КЕВ м. Хмельницький на них є різним, що не можливо в реальності, оскільки Печатка, якою завізована додаткова угода станом на 11.11.2016 - ще не існувала. Тобто, на договорі і додатковій угоді, які датовані однією датою стоять різні печатки. Відповідно до вимог керівних документів КЕВ м. Хмельницький та Наказів МО України, Договори та додаткові угоди візуються юридичною службою, фінансово-економічною службою . Однак жодна посадова особа яка працювала станом на день укладення цієї Додаткової угоди не візувала Додаткову угоду від 11.11.2016 року про зміну строку дії договору та не знала про її існування. Вищенаведені аргументи підтверджують факт недійсності додаткової угоди на яку посилається позивач.

У відзиві на зустрічну позовну заяву про визнання недійсною Додаткової угоди від 11.11.2016 до Договору № 243 від 11.11.2016 наголошено, що Додаткова угода скріплена підписами та печатками обох сторін, а тому на підставі п. 7.13 Договору вона є невід'ємною частиною та має юридичну силу. Згідно п. 3 Додаткової угоди її укладено у трьох оригінальних примірника, а тому відповідач не міг не знати про її укладання, оскільки саме він отримав два примірники такої угоди. Посилання відповідача на те, що жодна посадова особа, яка працювала станом на день укладення Додаткової угоди, не візувала таку Додаткову угоду, та не знала про її існування, обґрунтовується виключно показаннями КЕВ міста Хмельницького, та не підтверджується жодними доказами, в зв'язку з чим, не може бути прийнято до уваги судом.

Наголошено на тому, що Хохун П.С. , будучи начальником КЕВ міста Хмельницького, у період з 15.07.2017 по 09.01.2020, діяв на підставі Положення, та був обізнаним з укладенням правочинів відповідачем, таким чином, факт його звільнення ніяким чином не впливає на дійсність Додаткової угоди.

Відповідач за зустрічним позовом просить суд застосувати до вимог Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького до УНСП з II у формі ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" про визнання недійсною Додаткової угоди від 11.11.2016 до Договору № 243 від 11.11.2016 наслідки спливу строків позовної давності.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву наголошено, що для того, щоб спірна Додаткова угода була невід'ємною частиною Договору вона має містити належне оформлення та бути скріпленою печаткою як з боку ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" так і з боку КЕВ м. Хмельницький. В даному випадку, спірний документ містить не ту печатку КЕВ м. Хмельницький, яка діяла на період часу, яким датується Додаткова угода, а тому документ не оформлений належний чином та не містить мастильної гербової печатки КЕВ м. Хмельницький, що порушує вимоги Договору. Окрім того, твердження представника позивача щодо того, що п. З Додаткової угоди містить інформацію про укладення такого документу у трьох оригінальних примірниках, а тому КЕВ м. Хмельницький обізнаний щодо наявності такого документу є лише пропущеннями сторони та жодним чином не обґрунтовано у відзиві, а тому не може бути прийнято до уваги судом.

Супровідний лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/7/1/1259 від 01.11.2016 року містить інформацію що останнім було направлено до КЕВ м. Хмельницький одну печатку мастичну. При цьому, даний документ надійшов до КЕВ м. Хмельницький та взятий на облік лише 17.11.2016 року, що чітко підтверджує вхідний штемпель КЕВ м. Хмельницький із вхідним номером № 3468 від 17.11.2016 року, та підпис П.В. Мельника про взяття на облік такої печатки.

Окрім того даний документ вищестоящого керівництва містить розпорядження: "При одержані печаток старі знищити на місці, установленим порядком". Це вказує на те, що в установі не може бути дві печатки мастикові, та при отриманні нової, попередня має бути знищена. Саме тому, печатка яка стоїть на спірній додатковій угоді надійшла до КЕВ м. Хмельницький та взята на облік лише 17.11.2016 року, тобто на наступний день після підписання додаткової угоди без номеру від 16.11.2016 року.

Стосовно необхідності підписання додаткової угоди у зв'язку із технічною помилкою у конкурсній пропозиції, КЕВ м. Хмельницький взагалі не бачить зв'язку між такими подіями, оскільки: як вказує представник позивача у своєму відзиві, конкурсна пропозиція помилково була розрахована на сім років, тобто до 23 року включно. Тобто, в разі, якщо сторони під час укладення договору, керувались би конкурсною пропозицією з технічною помилкою, то договір був би одразу укладений б строком до кінця збору урожаю у 2023 році, а не окремими документами.

Відсутність послідовного номеру на Додатковій угоді від 11.11.2016 року не впливає на її зміст, та при цьому підтверджує той факт, що вона могла укладатись без участі КЕВ м. Хмельницький.

Звертає увагу суду, що вперше Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький дізнався про такий документ, коли він надійшов від ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро", а саме 07.09.2021 року на офіційну електронну адресу КЕВ м. Хмельницький, про що зазначалося у відзиві на позовну заяву. А тому, строк позовної давності розпочався саме 07.09.2021 року та триває до 07.09.2024 року, а тому не є пропущеним.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У 2016 році заступником Міністра оборони України затверджено Методичні рекомендації щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України (далі - Методичні рекомендації), які визначають умови та процедуру укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України, а також примірний договір.

Згідно з пунктом 10 Методичних рекомендацій для участі в конкурсі юридичні та фізичні особи подають конкурсній комісії наступні документи:

1) заяву про участь у конкурсі із зазначенням найменування юридичної особи, прізвища та ініціалів її керівника, форми власності, реквізитів;

2) документи, що підтверджують сплату реєстраційного внеску;

3) документ, що підтверджує реєстрацію юридичної особи в країні її місцезнаходження, зокрема, витяг з торговельного, банківського або судового реєстру;

4) нотаріально засвідчені копії установчих документів;

5) копію паспорта фізичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків;

6) копії документів фінансової звітності за минулий рік та останній квартал;

7) документ, що посвідчує особу представника юридичної особи та її повноваження;

8) довідку щодо відсутності розпочатої процедури банкрутства стосовно юридичних осіб;

9) конкурсні пропозиції.

Департаментом фінансів Міноборони України видано КЕВ м. Хмельницького свідоцтво від 12.02.2016 №422 про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України (далі - ЗС України), у якому передбачено види господарської діяльності, зокрема, право вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Листами Головного квартирно-експлуатаційного управління (далі - КЕУ) ЗС України №303/6/27/1380 від 13.09.2016 та Західного територіального КЕУ ЗС України №303/23/1/3938/1728 від 16.09.2016 було доведено до КЕВ м. Хмельницького ряд вимог щодо укладення договорів із вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України на конкурсних засадах.

У вищевказаних листах Головного та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління зазначено, що з метою опрацювання єдиного підходу до організації роботи з вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України, вибору земельних ділянок, відбору суб?єктів господарювання, порядку взаєморозрахунків за договорами спільної обробки землі, а також забезпечення надходження запланованих обсягів коштів до спеціального фонду Міноборони України і можливості їх збільшення, заступником Міністра оборони України затверджено Методичні рекомендації щодо укладення договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України та примірний Договір як додаток.

Наказом начальника КЕВ м. Хмельницького №242 від 26.09.2016 на виконання Протоколу наради з питань організації роботи щодо ведення господарської діяльності із вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України, з метою врегулювання питань спільного обробітку земель оборони для вирощування сільськогосподарських культур, у відповідності до затверджених Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України було утворено конкурсну комісію (зі змінами у складі конкурсної комісії згідно з наказом начальника КЕВ м. Хмельницького №267 від 19.10.2016).

Пунктом 3 цього наказу встановлено, що створеній комісії під час своєї роботи, необхідно неухильно керуватися затвердженими Методичними рекомендаціями щодо укладення спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України.

30.09.2016 КЕВ м. Хмельницького опубліковано на офіційному сайті Міноборони України інформацію про оголошення конкурсу по відбору учасників спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на землях Міноборони України. В інформації зазначено, що процедура конкурсного відбору учасників спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур визначена Методичними рекомендаціями щодо укладення спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони України, затверджених заступником Міністра оборони України; земельна ділянка орієнтовною площею 2303га, розташована у Хмельницькій області, а саме: Старокостянтинівському районі, м. Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 10; Старокостянтинівський район, с. Григорівка; Красилівський район, с. Яворівці; Красилівський район, с. Кузьмин.

В даній інформації встановлені відповідні кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу, а саме:

1. наявність новітнього (сучасного) сільськогосподарського обладнання та матеріально-технічної бази достатньої для обробітку земель орієнтовною площею 2303га.

2. наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;

3. прибуткова діяльність понад три роки;

4. вирощування сільськогосподарських культур та обробіток земельних ділянок сільськогосподарського призначення останні 3 роки;

5. надійність учасника, як ділового партнера (відсутність простроченої заборгованості платежів до бюджету всіх рівнів в тому числі і державного, відсутність простроченої заборгованості перед діловими партнерами, відсутність простроченої заборгованості по заробітній платі перед своїми працівниками;

6. репутація учасника, на сільськогосподарському ринку (відсутність або найменша кількість судових рішень про стягнення боргу, відсутність порушених справ про банкрутство, відсутність кримінальних проваджень відносно керівника, відсутність або найменша кількість судових спорів, щодо невиплати коштів пайовикам, орендодавцям, інших судових та досудових спорів, що виходять або пов?язані із здійсненням учасника сільськогосподарської діяльності, наданню послуг, оренди с/г ділянок, земель їх обробіток);

7. допомога та сприяння КЕВ м. Хмельницький у виготовленні проекту землеустрою, виготовленні технічної документацій із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

8. обов'язкове дотримання та виконання норм чинного законодавства України;

9. гарантійні зобов'язання щодо щомісячної сплати суми договірних відносин з рахуванням відшкодування земельного податку;

10. програма (пропозиція) надання благодійної допомоги Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький;

11. учасники, що мають прострочену дебіторську заборгованість перед КЕВ м. Хмельницький, Міністерством оборони України - до участі у конкурсі не допускаються.

31.10.2016 об 14:00 год. КЕВ здійснено розкриття конкурсних пропозицій по відбору учасників: Місце розкриття: 29006, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Ціолковського, буд. 3/1, кабінет 101.

Згідно з протоколом №5 розкриття конкурсних пропозицій по відбору учасників щодо спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур від 31.10.2016 в конкурсі прийняли участь 5 учасників:

- ТОВ "Мітлинецьке" (Вінницька обл., Гайсинський район, село Мітлинці, вул. Карла Маркса, будинок 74, корпус. А) - конкурсна пропозиція: 3 120грн.;

- Українсько-німецьке сільськогосподарське підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" (Дніпропетровська обл., Криничанський район, селище Кудашівка, вул. Кірова, будинок,7) - конкурсна пропозиція: 3200.;

- ТОВ "Україна 2001" (Хмельницька обл., Теофіпольський район, селище міського типу Теофіполь, вул. Леніна, будинок, 37 В) - конкурсна пропозиція: 2 920грн.;

- Фермерське господарство "Агро-Інвест" (Хмельницька обл., Ізяславський район, село Ліщани, вул.Польова, будинок 1) - конкурсна пропозиція: 12101 грн.;

- ТОВ "Хмільницьке" (Вінницька обл., Хмільницький район, село Війтівці, вул. Заводська, будинок, 2) - конкурсна пропозиція: 2 820 грн.

Згідно з протоколом від 02.11.2016 №7 засідання конкурсної комісії КЕВ м. Хмельницького, членами комісії переможцем конкурсу по відбору учасників спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур, який відбувся 31.10.2016, визнано ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" з конкурсною пропозицією - 3200 гривень за 1 га землі.

Враховуючи результати конкурсу, 11.11.2016 було укладено між КЕВ м. Хмельницького та ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" договір №243, згідно з пунктом 1.1 якого з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні у КЕВ м. Хмельницького, наповнення спеціального фонду Міноборони України, сторони договору дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст.ст.6, 62, 627, 628 ЦК України в порядку та на умовах, визначених цим договором, КЕВ м. Хмельницького зобов'язується за умови сприяння та підтримки ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно з Переліком видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам ЗС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 №1171 (зі змінами) на земельних ділянках, що є власністю держави в особі Міноборони України та належить КЕВ м. Хмельницького на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №041646 від 1979 року та серії Б №041659 від 1979 року, а Товариство зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору. Загальна орієнтовна площа землі, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 2303 га, згідно актів обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору, та є підставою для початку відліоні відповідача - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Пов

Додаткові угоди та додатки до цього Договору, а також інші документи на обов'язковість яких є посилання в цьому Договорі, і які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Сторін, є його невід'ємною частиною і набувають юридичної сили з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін (п. 7.13 Договору).

Додатковою угодою до Договору від 11.11.2016 Сторони виклали п. 7.2 Договору в новій редакції: "Договір набуває чинності з дня його укладання, та діє до збору урожаю у 2023р. з обов'язковим підписанням Сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за Договором".

Додаткову угоду скріплено підписами та печатками обох сторін, а тому є невід'ємною частиною Договору та має юридичну силу.

Відповідно до Державних актів на право користування землею Б №041659 та Б №041646 за КЕВ м. Хмельницького закріплено 2947,3 га земель.

06.12.2016 начальником КЕВ м. Хмельницького затверджено комісійний акт обстеження земельних ділянок військових містечок №№22, 23 Старокостянтинівського гарнізону, згідно з яким ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" може бути використано 1172 га для виконання умов договору №243 від 11.11.2016.

Наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління №193 від 27.11.2017 затверджено Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького, що вводиться в дію з 01.12.2017. Згідно з цим Положенням КЕВ м. Хмельницького є державною установою, яка створена Міністерством.

Згідно з пунктами 5.1.3, 5.1.6 статті 5 Положення установа має право укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах. Установа має право займатися видами діяльності, які передбачені свідоцтвом про реєстрацію як суб'єкта господарської діяльності у ЗС України №422 від 27.08.2010.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.02.2017 у справі №924/1249/16 відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства "Агро-Інвест" (далі - ФГ "Агро-Інвест") до КЕВ м. Хмельницького (треті особи: ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро", Міноборони України) про визнання недійсними результатів конкурсу від 31.10.2016, проведеного конкурсною комісією КЕВ м. Хмельницького, у частині визнання ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" переможцем конкурсу по відбору учасників спільної обробки землі і вирощування сільськогосподарських культур на землях Міноборони України орієнтовною площею 2303га, розташованих: Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 10; Старокостянтинівський район, с. Григорівка; Красилівський район, с. Яворівці: Красилівський район, с. Кузьмин.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2017, зазначене рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними результати спірного конкурсу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 у справі №924/1249/16 скасовано постанову від 14.04.2017 у зв'язку з переглядом справи №924/1249/16 за нововиявленими обставинами, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.02.2017 у вказаній справі залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 у справі №924/1249/16 з направленням справи на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 заяву ТОВ "Мульт-Аграр Дніпро" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 у справі №924/1249/16 задоволено. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 скасовано, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.02.2017 у вказаній справі залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.03.2018 у справі №924/843/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 і постановою Верховного Суду від 29.08.2018, позов ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" до КЕВ м. Хмельницького задоволено частково. Визнано протиправним допуск конкурсної пропозиції ФГ "Агро-Інвест" до конкурсу, оголошеного КЕВ м. Хмельницького; визнано недійсним та скасовано рішення конкурсної комісії КЕВ м. Хмельницького у формі протоколу від 31.10.2016 №6 в частині розгляду конкурсної пропозиції та документів ФГ "Агро-Інвест".

Як свідчать матеріали справи, Позивач звернувся до Відповідача з листом вих. №7/9 від 07.09.2021 про погодження Завдання про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур у 2022 році.

У відповідь Відповідачем було надано листи від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021 №577/3727, яким останній повідомив про те, що не буде погоджувати будь-які завдання, що передбачені договором, повідомив про неможливість продовження договору та просив звільнити земельну ділянку після збору врожаю у 2021р.

Зважаючи на викладене, Українсько-німецьке сільськогосподарське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" звернулось із вказаним позовом до суду до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького виконати умови договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного з Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро", а саме: розглянути та погодити завдання про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур у 2022 році та надавати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції у 2022-2023 роках; про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови Квартирно- експлуатаційного відділу м. Хмельницький від договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного між Квартирно- експлуатаційним відділом м. Хмельницького та Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро". В свою чергу Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького звернувся із позовом до до Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" про визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Предметом позову у цій справі по суті є визнання недійсними одностороннього правочину відповідача щодо відмови від договору . Така вимога є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 13 цього Кодексу).

Підставою виникнення між сторонами правовідносин є укладений 11.11.2016 між КЕВ м. Хмельницького та ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" договір №243, згідно з пунктом 1.1 якого з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні у КЕВ м. Хмельницького, наповнення спеціального фонду Міноборони України, сторони договору дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст.ст.6, 62, 627, 628 ЦК України в порядку та на умовах, визначених цим договором, КЕВ м. Хмельницького зобов'язується за умови сприяння та підтримки ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно з Переліком видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам ЗС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 №1171 (зі змінами) на земельних ділянках, що є власністю держави в особі Міноборони України та належить КЕВ м. Хмельницького на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №041646 від 1979 року та серії Б №041659 від 1979 року, а Товариство зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору. Загальна орієнтовна площа землі, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 2303 га, згідно актів обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору, та є підставою длrЃuBreileluiBreЃlЃЃxeЃulxrc

Доказів направлення даних листів матеріали справи не містять. Разом з цим, позивач визнає, що він отримав дані листи.

Таким чином відповідач за первісним позовом звернувся до позивача з повідомленням про відмову від договору, які викладені у листах від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021 №577/3727, в яких наведені обґрунтування підстав для припинення договору від 11.11.2016 №243, в результаті односторонньої відмови від нього з боку відповідача та наголошено на припиненні договору від 11.11.2016 №243. Відповідач просив максимально раціонально підійти до вищенаведеного та вжити заходів по збору урожаю в термін не пізніше 31.12.2021 року.

У якості підстави для припинення дії договору від 11.11.2016 №243 відповідач у листах від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021 №577/3727 визначає наступні обставини: дорученням Міністра оборони України від 12.02.2021 року №6121/з призупинено проведення конкурсів та укладення додаткових угод(договорів) з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, відповідно до пункту 7.2. вказаного договору "договір набуває чинності з дня його укладання, та діє до збору урожаю у 2021 р., з обов'язковим підписанням Сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за Договором"

На думку позивача у відповідача відсутнє передбачені законом та договором підстави і обставини, з якими пов'язується виникнення у відповідача права на односторонню відмову від договору.

Позивач вважає, що вчинені відповідачем односторонні правочини щодо відмови від договору від 11.11.2016 №243, які оформлені листами від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021 №577/3727, суперечать статтям 203, 525, 526, 611, 626, 629, 651, 654,1141, посилаючись на відсутність у відповідача права на односторонню відмову від договору.

Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що відповідач не обізнаний про наявність Додаткової угоди від 11 листопада 2016р., Додаткова угода від 11.11.2016р. до Договору не має послідовного номеру на відміну від додаткових угод № 1 від 03.01.2017 року від, № 2 від 30.06.2017 року, № 3 від 23.02.2021 року, № 4 від 19.07.2021 року. Відповідач зазначає, що підписи на Договору та Додаткова угода від 11.11.2016р. до Договору скріплено різними печатками Відповідача, Додаткова угода від 11.11.2016р. до Договору є недійсною.

Виходячи з пункту 1.1 договору від 11.11.2016 №243, предметом та метою договору є залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні у КЕВ м. Хмельницького, наповнення спеціального фонду Міноборони України, сторони договору дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст.ст.6, 62, 627, 628 ЦК України в порядку та на умовах, визначених цим договором, КЕВ м. Хмельницького зобов'язується за умови сприяння та підтримки ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно з Переліком видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам ЗС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 №1171 (зі змінами) на земельних ділянках, що є власністю держави в особі Міноборони України та належить КЕВ м. Хмельницького на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №041646 від 1979 року та серії Б №041659 від 1979 року, а Товариство зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору. Загальна орієнтовна площа землі, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 2303 га, згідно актів обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору, та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором.

При цьому, умовами договору не передбачено права на односторонню відмову від договору, а зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється письмово.

Завдання про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур у 2022 році, надане Позивачем Відповідачу, передбачає вирощування кукурудзи 1180 га, вирощування ярого ячменю 500 га, вирощування соняшнику 713,52 га та відповідає Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 № 1171.

З дати укладення договору Позивач щороку надав для погодження Відповідача завдання про надання послуг. Факт виконання договірних зобов'язань з боку Позивача підтверджується актами наданих послуг, скріплених підписами та печатками Сторін.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом. Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Згідно з частинами 1,2 статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

До Переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 №1171, входять, зокрема такі види діяльності як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), вирощування овочів і баштанових культур, коренеплодів і бульбоплодів (код КВЕД 01.13), допоміжна діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 749 затверджено порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку реєстрація військових частин як суб'єктів господарської діяльності проводиться Міноборони відповідно до цього Порядку та Положення про порядок ведення реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності, що затверджується Міноборони.

Відповідача зареєстровано, як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах на підставі свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах, виданого Департаментом фінансів Міністерства оборони України за № 422 від 12.02.2016.

Отже, Відповідач як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах має можливість надавати послуги з вирощування сільськогосподарських культур, що передбачені укладеним Договором, однак безпідставно уникає від виконання договірних зобов'язань у зв'язну з чим значною мірою позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, яка встановлює поняття зобов'язання та підстави його виникнення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 11, 509, 626, 629 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст.67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 6, ч. 1 627 ЦК України, сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов'язковим для виконання (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 559/1605/18 (провадження № 61-913св20) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України та вказано, що "свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, зокрема, до надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції не приступив, завдання на надання послуг не погодив, наявні підстави для зобов'язання виконання договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладених у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61 -22315сво18) зроблено висновок, що "доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню".

Відповідно до п. 7.2 Договору з урахуванням внесених змін додатковою угодою договір набуває чинності з дня його укладання, та діє до збору урожаю у 2023р. з обов'язковим підписанням Сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за Договором.

Оскільки, договір діє до збору урожаю у 2023, відповідач забороняє виконання договірних зобов'язань в односторонньому порядку до моменту його закінчення, такі дії свідчать про відмову від договору відповідачем в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Виходячи з вищенаведених приписів чинного законодавства, Договір може бути припинений з підстав, які передбачені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України. При цьому положеннями чинного законодавства закріплений принцип неправомірності односторонньої відмови від договору за умови відсутності передбачених законом підстав.

Згідно із п. 7.7. договору кожна сторона має право достроково розірвати договір письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Протягом цього періоду сторони проводять звірку взаєморозрахунків, підписують акти наданих послуг та зобов'язуються здійснити відповідні розрахунки за договором.

Як передбачено п. 7.8. договору, одностороннє дострокове розірвання договору можливе за ініціативи сторони-1 (Відповідача), зокрема у разі: 1) невнесення стороною-2 плати, передбаченої п.2.1.3-2.1.5 договору протягом 3 місяців поспіль. У разі, коли на момент розірвання договору на землях будуть засіяні сільськогосподарські культури, грошові зобов'язанні сторони-2 діють до моменту збору урожаю, що підтверджуватиметься підписанням сторонами актів звірки взаєморозрахунків та актів наданих послуг. При цьому, одностороннє розірвання договору здійснюється в позасудовому порядку без підписання сторонами додаткової угоди. У цьому випадку договір є розірваним через 30 календарних днів з дати відправлення стороною-1 повідомлення про розірвання договору на адресу сторони-2; 2) не виконання стороною-2 зобов'язань, передбачених п. 4.1.9 Договору; 3) порушення умов договору стороною-2.

Відповідно до п. 7.10. договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або актами чинного законодавства, зміни до цього договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється письмовою додатковою угодою до цього договору.

Зміни до цього договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або актах чинного законодавства (п. 7.11.).

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що на день складання листів Відповідача від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021 №577/3727, у відповідача виникло право , передбачене п. 7.8 Договору №243.

Досліджуючи питання законності вчинення одностороннього правочину про розірвання договору, насамперед слід встановити чи передбачено у конкретному випадку право односторонньої відмови від договору в позасудовому порядку, чи дотримано визначеної форми та порядку її вчинення, та чи має місце порушення контрагентом зобов'язання, яке тягне за собою правові наслідки у такому вигляді.

Таким чином, оформлений листами Відповідача від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021 №577/3727 правочин одностороннього розірвання Договору не відповідає приписам статей 6, 11-13, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, пунктам 7.8, 7.10 Договору.

У Постанові від 08 жовтня 2020 року по справі № 910/11397/18 Верховним Судом висловлено позицію про те, що у разі коли Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Отже, факти, на які посилається відповідач в обґрунтування підстав для припинення договору у листах від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021р. №577/3727 щодо строку дії договору до збору урожаю 2021 року, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Окрім цього, підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Частина 2 вказаної статті передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Відповідно до абзацу другому частини 2 статті 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Тобто в даному випадку, у відповідача є право заявляти вимогу про розірвання строкового договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, як заінтересована сторона, звертався до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Натомість відповідач звернувся до позивача з листами від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021р. №577/3727 про припинення договору, тобто відповідачем були вчинені односторонні правочини щодо відмови від договору №243 від 11.11.2016.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Умовами договору №243 від 11.11.2016 не передбачено право на односторонню відмову від договору, а відповідачем не доведено наявності підстав для припинення договору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання правочину (господарського договору) недійсним, необхідно встановлювати наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину (господарського договору) недійсним, на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вчинений відповідачем правочин листом від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021р. №577/3727 про односторонню відмову від договору суперечить положенням договору та умовам діючого законодавства, так як його вчинено за відсутності для цього підстав, а тому він не відповідає вимогам, які встановлені ст.ст.626, 651 частиною першою статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Вимога статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оскільки, одностороння відмова Відповідача від Договору суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, не ґрунтується на умовам Договору наявні всі підстави для визнання такої відмови недійсною та зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького виконати умови договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного з Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро", а саме: розглянути та погодити завдання про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур у 2022 році та надавати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції у 2022-2023 роках.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеної між Квартирно- експлуатаційним відділом м. Хмельницького та Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову покладається на відповідача.

Судом також встановлено, що в позовній заяві позивачем було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат, які складаються з 4540 грн судового збору та 60000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В клопотанні про розподіл судових витрат позивач просив стягнути з відповідача 60000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору № 01-09/21 про надання правової допомоги від 23.09.2021, Додаткової угоди № 1 від 23.09.2021 до Договору № 01-08/21 про надання правової допомоги від 23.09.2021, рахунка № 1 від 23.09.2021, платіжного доручення № 1114 від 24.09.2021, рахунка № 2 від 11.04.2022, акту від 11.04.2022 про надання правової допомоги за Додатковою угодою № 1 від 23.09.2021 до Договору № 01-08/21 від 23.09.2021.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти розміру заявлених судових витрат відповідач вказував, що сума таких витрат є завищеною та неспівмірною заявленим позовним вимогам. Наголошує ,що наразі в державі указом Президента України був введений та продовжений воєнний стан , просить врахувати важкий фінансовий стан не тільки установи Міністерства оборони України та стан КЕВ м. Хмельницький, який фінансується з Державного бюджету України та його видатки в умовах війни.

Суд, дослідивши умови укладеного договору про надання правової допомоги та опис наданих послуг, що міститься в акті приймання-передачі послуг від 11.04.2022, а також з огляду на обставини справи та складність справи, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу , прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 45 000 грн. витрат на правову допомогу.

Щодо позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" про визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р.судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У зустрічному позові позивач наголошує на тому, що КЕВ міста Хмельницького не обізнаний з наявністю спірної Додаткової угоди. Однак, відповідно до п. 7.11 Договору № 243 від 11.11.2016 зміни до цього Договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або актах чинного законодавства. Додаткові угоди та додатки до Договору, а також інші документи на обов'язковість яких є посилання в цьому Договорі, і які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, є його невід'ємною частиною і набувають юридичної сили з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін (п. 7.13 Договору). Інших застережень Договір не містить. Додаткова угода скріплена підписами та печатками обох сторін, а тому на підставі п. 7.13 Договору вона є невід'ємною частиною та має юридичну силу.

У зустрічному позові позивач наголошує на тому, що підписи на основному Договорі та спірній Додатковій угоді скріплено різними печатками. На підтвердження своєї позиції надано супровідний лист Головного квартирно -експлуатаційного управління Збройних сил України №303/7/1/1259 від 01.11.2016.

При цьому, суд звертає увагу на те, що даний лист не містить інформації про загальну кількість печаток у відповідача (за первісним позовом) на момент підписання Договору, не містить зразка печатки, що взято на облік, а лише містить інформацію про передачу однієї Гербової печатки мастичної. Більш того, лист датований 01.11.2016, тобто печатка на момент складання листа вже існувала, а тому твердження відповідача про те, що печатка була відсутня на момент підписання додаткової угоди спростовуються наданим останнім доказами.

У зустрічному позові позивач наголошує на тому, що Додаткова угода не має послідовного номеру, на відміну від додаткових угод № 1 від 03.01.2017 року від, № 2 від 30.06.2017 року, № 3 від 23.02.2021 року, № 4 від 19.07.2021 року. На думку суду, вказана обставина не впливає на зміст Додаткової угоди чи Договору. При цьому, наявність таких додаткових реквізитів (номерів додаткових угод, віз юридичної та фінансово-економічної служби відповідача) свідчать лише про дотримання відповідачем (за первісним позовом) внутрішніх правил діловодства, що жодним чином не впливає на юридичну силу таких угод.

Також на думку позивача за зустрічним позовом в зв'язку з звільненням підписанта Додаткової угоди, начальника КЕВ м. Хмельницький Хохуна П.С., відсутня можливість підтвердити факт укладення такої Додаткової угоди.

З цього приводу суд зазначає, що факт наявності повноважень у начальника КЕВ м. Хмельницький Хохуна П.С. підтверджується Положенням, а за умовами п. 7.13 Договору додаткові угоди набувають юридичної сили з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін. Погодження (візи) юридичної та фінансово-економічної служби відповідача не передбачено укладеним Договором.

Оскільки судом не встановлено обставин, з якими пов'язується можливість визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р. зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, та наявність передбачених законом підстав для відмови в задоволенні зустрічного позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р. задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене заява відповідача за зустрічним позовом про застосування до вимог Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького до УНСП з II у формі ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" про визнання недійсною Додаткової угоди від 11.11.2016 до Договору № 243 від 11.11.2016 наслідки спливу строків позовної давності судом не рознлядається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" , Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, селище Кудашівка до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького виконати умови договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного з Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро", а саме: розглянути та погодити завдання про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур у 2022 році та надавати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції у 2022-2023 роках; про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови Квартирно- експлуатаційного відділу м. Хмельницький від договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного між Квартирно- експлуатаційним відділом м. Хмельницького та Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" задовольнити.

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького виконати умови договору №243 від 11.11.2016, з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного з Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро", а саме: розглянути та погодити завдання про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур у 2022 році та надавати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції у 2022-2023 роках.

Визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови Квартирно- експлуатаційного відділу м. Хмельницький від договору №243 від 11.11.2016 (що вчинений Квартирно- експлуатаційним відділом м. Хмельницький відповідно до листів від 20.09.2021 №577/3679 та від 23.09.2021р. №577/3727), з урахуванням додаткової угоди від 11.11.2016, укладеного між Квартирно- експлуатаційним відділом м. Хмельницького та Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро".

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (29006, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Героїв А ТО, будинок 3/1 Ідентифікаційний код 07928461) на користь Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро", (52350, Дніпропетровська обл.. Криничанський р-н, селище Кудашівка(п), вул. Кірова, будинок 7 Ідентифікаційний код 30421839) 5675 грн. судових витрат (з яких 4540,00 грн. за подачу позовної заяви і 1135,00 грн. - за подачу заяви про забезпечення позову), 45 000 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позові Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" , Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, селище Кудашівка про визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2016р. до договору №243 від 11.11.2016р. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України відмовити.

Відповідно до ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвал Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2021року, 29.11.2021 року у справі №924/985/21 зберігають свою дію протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Повне рішення складено 17.08.2022 р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - Українсько-німецьке сільськогосподарське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" - 52350, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н селище Кудашівка, вул. Кірова, будинок 7

3- Міністерство оборони України електронна пошта 3083918735@gmail.gov.ua

4- Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (29006, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Героїв А ТО, будинок 3/1)

Попередній документ

105792998

Наступний документ

105793000

Інформація про рішення:

№ рішення:	105792999
№ справи:	924/985/21
Дата рішення:	12.08.2022
Дата публікації:	22.08.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Хмельницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.08.2022)
Дата надходження:	28.09.2021
Предмет позову:	про зобов'язання виконати умови договору; визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору

Розклад засідань:

Минулі засідання (18)

27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
27.05.2026 23:54	Господарський суд Хмельницької області
09.11.2021 11:00	Господарський суд Хмельницької області
10.11.2021 10:30	Господарський суд Хмельницької області
15.11.2021 17:00	Господарський суд Хмельницької області
01.12.2021 10:30	Господарський суд Хмельницької області
18.01.2022 15:00	Господарський суд Хмельницької області
16.02.2022 16:00	Господарський суд Хмельницької області
12.08.2022 10:00	Господарський суд Хмельницької області
11.01.2023 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
18.04.2023 11:00	Касаційний господарський суд