Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" серпня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/890/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (04070, м. Київ.вул. Іллінська, 8)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 41/2, корпус 8, офіс 1-12)
про стягнення 14467,26 грн
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 14467,26 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, суд зазначає, що копія ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.06.2022, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (код ЄДРПОУ 31236795) повернулась 11.07.2022 до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”, а тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Матеріалами справи установлено, що 10 грудня 2020 року в Київській області с. Проліски сталася дорожньо-транспортна пригода з транспортними засобами марки Subaru д.н.з. НОМЕР_1 та ТЗ Hyundai Accent д.н.з. НОМЕР_2
Так, із обставин справи слідує, що дорожньо-транспортна пригода відбулась в зв'язку з порушенням водієм транспортного засобу марки Subaru д.н.з. НОМЕР_1 Правил дорожнього руху України та відповідно до Європротоколу від 10 грудня 2020 року винуватцем вищевказаного ДТП визнав себе водій транспортного засобу марки Subaru д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1
15 грудня 2020 року експертом-оцінювачем Гончаруком М.В. був складений відповідний Звіт №120-01-21 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу марки Hyundai Accent номерний знак НОМЕР_2 .
На виконання умов договору добровільного страхування автотранспорту та згідно с фахового акту №5000026189 від 16 лютого 2021 року позивач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 14467,26 грн.
Матеріалами справи установлено, що водій транспортного засобу марки Subaru д.н.з. НОМЕР_1 застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаною вище транспортного засобу, шляхом укладення з відповідачем договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом серії №115824481 на момент скоєння ДТП діючий.
Також, із обставин справи убачається, що 29 травня 2020 року між Приватним акціонерним товариством (з іноземними інвестиціями «Колоннейд Україна», (страховик, Позивач) та ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту CAS0046847, предметом якого відповідно с майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки Hyundai Accent номерний знак НОМЕР_2 та згідно якого страховик прийняв на себе зобов'язання, зокрема компенсувати пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у зв'язку з укладенням відповідачем Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії №115824481, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Subaru д.н.з. НОМЕР_1 .
Так, у позові позивачем наголошено про те, що ТОВ «Інтер тех сервіс моторс» в інтересах позивача відповідно договору доручення від 01.01.2020 року було направлено на адресу відповідача регресну вимогу вих. № L29434 від 26 04.2021 року на суму компенсації витрат передбачену законодавством, яку було отримано 29.04.2021, про що посилається на рекомендоване повідомлення.
Проте відповідач станом на 16.05.2022 виплату страхового відшкодування не здійснив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Матеріалами справи підтверджено, що цивільна-правова відповідальність водія транспортного засобу марки Subaru д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом серії №115824481 на момент скоєння ДТП діючий.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Крім того, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Велика Палата Верховного Суду у постанові в справі № 910/2603/17 від 04 липня 2018 року висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02 жовтня 2018 року відображено правову позицію, згідно з якою до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 Верховний Суд зазначив, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Так, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Тобто, розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. При цьому, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування в сумі 14467,26 грн., перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За таких обставин, враховуючи розмір права вимоги, яке перейшло до позивача, зважаючи на визначені полісом розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму цього страхового відшкодування у розмірі 14467,26 грн.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми відшкодування в розмірі 14467,26 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 41/2, корп. 8, оф. 1-12, код ЄДРПОУ 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (04070, м. Київ. вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) - 14467,26 грн. страхового відшкодування та 2481,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повне рішення складено "17" серпня 2022 р.
Суддя Є.М. Жиляєв