ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 травня 2022 року м. Київ № 640/1723/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відокремленого підрозділу ДПС Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2016 року №0000361201,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.02.2016 року №0000361201.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (правонаступник ГУ ДФС у м. Києві) від 09.02.2016 року №0000361201 визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 532 122,62 гривен (за основним платежем) та 133 200,66 гривен (за штрафними санкціями).
Із змісту Акта №712/1-26-50-17-01-1986403090 від 28.12.2015 року висновується, що позивачем отримано у 2014 році від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» дохід на суму 3 131 566,00 грн., в результаті чого останнім порушено положення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 170.2.2 та підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, підпунктів «а», «б» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України.
Водночас, позивач заперечує продаж частки у статутному капіталі у 2014 році, оскільки сума у розмірі 3 131 566,20 грн. є сумою витрат позивача на набуття права власності на частку (100%) в статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД».
Позивач володіє 100% часткою статутного капіталу ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД», розмір якої складає 3 131 566,20 грн.
Так, згідно з Договором відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» від 27.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Компанією «Кравентор Трейдинг Лімітед», позивач зобов'язувався відступити (продати) Компанії 100% частки номінальної вартості 3 131 566,20 грн.
Відповідно до Договору відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» від 26.12.2018 року, укладеного між Компанією «Кравентор Трейдинг Лімітед», яка станом на 08.10.2012 року набула статусу учасника ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» (100% частки у статутному капіталі), та громадянином ОСОБА_1 , якому така частка відступлена (продана).
З огляду на те, що станом на 26.12.2018 року Компанією поєднано статус боржника та кредитора в одній особі, розрахунки між Сторонами за Договором від 27.09.2012 року не проведено, відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України, зобов'язання за останнім припинилося.
Зокрема, між сторонами складено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» від 24.01.2019 року та про відсутність матеріальних претензій у зв'язку з передачею частки у статутному капіталі.
Враховуючи викладене, у відповідача відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання за 2014 рік.
Крім того, позивачем зауважено, що у встановленому податковим законодавством України ні наказу про проведення перевірки, ні акта перевірки, ні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем не отримувалося.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 року прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Через канцелярію суду 21.02.2019 року позивачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Через канцелярію суду 25.02.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідачем зазначено, що згідно з інформації, доведеної контрольним завданням ГУ ДФС у м. Києві фізичною особою ОСОБА_1 отримано дохід у 2014 році від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» на суму 3 131 533,00 грн.
В порушення вимог пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України на дату проведення перевірки ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан та отримані доходи за 2014 рік до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві не подано, доходу, отриманого від продажу частки у статутному капіталі у сумі 3 131 566,00 грн. не задекларовано.
В порушення вимог підпунктів «а», «б» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, статті 1087 Цивільного кодексу України та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, фізичною особою ОСОБА_1 до перевірки не були надані фінансові документи, що підтверджують понесення витрат при придбанні частки у статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» (ЄДРПОУ 13667585), тобто, відсутні підтверджуючі фінансові документи щодо проведення розрахунків (внесення коштів до статутного капіталу) між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «ВБФ «МЖКБУД». Також не надано копії статутів, нотаріально засвідченої копії документа про вихід учасника із складу засновників та відступлення частки на користь іншого учасника тощо.
Відповідачем також зауважено, що усі документи, які стосуються перевірки, позивачу направлено на його податкову адресу рекомендованим поштовим відправленням, з огляду на що, останнього було належним чином повідомлено про проведення оскаржуваної перевірки.
Таким чином, на переконання суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_1 приховано дохід, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15%/17% відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Через канцелярію суду 07.03.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що обставини, викладені у відзиві, останнім не визнаються. В свою чергу, докази, долучені відповідачем до відзиву, підтверджують лише факт проведеної перевірки, в той час, як не підтверджують факту отримання позивачем доходу у 2014 році від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД».
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Таким чином, суд дійшов висновку про заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
В той же час, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять в разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якою приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
На виконання Указу Президента України від 08.11.2019 року №837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 року прийнято постанову №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», відповідно до якої територіальні органи ДПС перестануть існувати як юридичні особи публічного права.
З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», з урахуванням вимог Закону України від 30.09.2020 року №3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» (зі змінами), Положенням про Державну податкову служб) України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.3019 року №227 (зі змінами), наказу ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів ДПС», ДПС України наказом від 12.11.2020 року №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у місті Києві.
Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.
Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у м. Києві та Головне управління ДПС у Закарпатській області.
Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, та є правонаступником прав та обов'язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.
Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).
Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно з Висновком в.о. начальника відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб від 09.12.2015 року №7/26-50-17-04-18 на виконання контрольного завдання ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2015 року №5626/7/26-15-17-01-11 відділом адміністрування податку на доходи фізичних осіб зауважено на необхідності проведення документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб гр. ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).
Так, відповідно до інформації, доведеної контрольним завданням ГУ ДФС у м. Києві гр. ОСОБА_1 отримано дохід від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» на суму 3 131 566,00 грн.
Проте, на запрошення до ДПІ гр. ОСОБА_1 , не з'явився отримання інформації щодо виходу із складу засновників товариства гр. ОСОБА_1 було двічі надіслано запит ТОВ «ВБФ «МЖКБУД». Станом на 09.12.2015 року відповідь не надано.
Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що в порушення вимог Податкового кодексу України станом на 09.12.2015 року гр. ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та не задекларовано отриманий дохід, з огляду на що, на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України просить вжити відповідні заходи згідно з чинним законодавством.
На підставі наказу ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.12.2015 року № 2115 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» у зв'язку з надходженням податкової інформації щодо можливості порушення податкового законодавства, призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманого інвестиційного доходу у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.
Відповідно до висновків Акта від 28.12.2015 року №712/1-26-50-17-01-1986403090 «Про результати документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року» (далі також - Акт перевірки), в порушення пунктів 49.1, 49.2 статті 49, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпунктів «а», «б» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, статті 1087 Цивільного кодексу України та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, не підтверджено фінансовими документами витрати на придбання частки ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» (ЄДПРОУ 13667585) у 2014 pоці, а також не задекларовано дохід отриманий від продаж) частки у статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» на суму 3 131 566, 00 грн. в наслідок чого фізичною особою ОСОБА_1 не утримано та не перераховано до бюджету ПДФО з суми отриманого доходу у розмірі 3 131 566, 00 грн. За результатами перевірки фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з ПДФО у розмірі 532 122,62 грн. Відповідно до вимог пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за виявлені порушення передбачено застосовування фінансових санкцій.
На підставі Акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 року №0000361201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 665 325 грн. 28 коп. (донарахована сума ПДФО 532 122, 2 грн.; сума штрафної санкції 25% 133 033, 66 грн.).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 року №0000361201 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, додаткові пояснення, заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку (на доходи фізичних осіб) є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 164.2.9. пункту 164.2 статті 164 ПК України інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено пунктом 170.2. статті 170 ПК України.
Відповідно до підпункту 170.2.1. пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Згідно з абзацами 1-10 підпункту 170.2.2. пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.
Згідно з пунктом «в» підпункту 14.1.54 пункту 15.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.
Відповідно до статті 53 Закону України 19.09.1991 року №1576-XII «Про господарські товариства» (із змінами і доповненнями) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.
Відповідно до статті 7 цього закону, зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Згідно із статтею 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.
Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.
Відповідно до підпункту 170.2.6. пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Підпунктами «а» та «б» пункту 176.1. статті 176 ПК України платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.
Згідно з підпунктами 78.1.1 та 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:
за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Відповідно до пунктів 78.4., 78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 79.1.-79.3 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
При цьому, незважаючи на встановлену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальної невиїзної перевірки, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Безпосередньо вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).
Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 року у справі №21-425а14, а також Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 року у справі №802/1241/17-а, від 21.02.2018 року у справі №821/371/17, від 01.08.2018 року у справі №821/1667/16.
Так, судовою практикою спростовано твердження представника відповідача про те, що для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом достатньо виконати лише єдину умову ПК України - направити наказ та повідомлення за податковою адресою платника податку, оскільки останні мають бути доведені до платника податку до початку перевірки, що є другою обов'язковою вимогою належного повідомлення, визначеною пунктом 78.4. статті 78 ПК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказ ГУ ДФС у м. Києві від 16.12.2015 року №2115 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», тривалість якої визначено з 17.12.2015 року на 5 робочих днів, направлено рекомендованим листом згідно з фіскальним чеком КМД УАППЗ «Укрпошта» 16.12.2015 року о 19:43 год.
Враховуючи час на доставлення поштового відправлення, у суду відсутні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем повідомлено позивача про призначення перевірки завчасно, до дня її початку.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 86.4 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
Відповідно до пункту 86.8. статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Згідно з пунктом 86.10. статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за № 1300/27745 (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) (далі також - Порядок №727).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пунктів 1-5 розділу ІІ Порядку №727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.
Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, фактично акт перевірки має слугувати належним доказом фактів порушення платником податків податкового законодавства України.
Разом з тим, судом встановлено, що Акт перевірки є фактично тотожнім за змістом Висновку відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб, згідно з яким, підставою для перевірки позивача є «інформація, доведена контрольним завданням ГУ ДФС у м. Києві».
Проте, зазначеної інформації відповідачем суду не надано, як і не надано належного доказу факту отримання ОСОБА_1 доходу від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» на суму 3 131 566, 00 грн. саме у 2014 році.
Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В той же час, відповідачем не викладено у Акті перевірки та не надано до суду допустимих та достовірних доказів здійснення позивачем продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» на суму 3 131 566,00 грн. саме у 2014 році.
Водночас, матеріалами справи, а саме, доказами, наданими позивачем суду, висновки, викладені відповідачем у Акті перевірки спростовуються, зокрема, копіями Договору відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» від 27.09.2012 року та Договору відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» від 26.12.2018 року, доказів нікчемності яких сторонами не подано.
Так, згідно з Договором відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» від 27.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Компанією «Кравентор Трейдинг Лімітед», позивач зобов'язувався відступити (продати) Компанії 100% частки номінальної вартості 3 131 566,20 грн.
Відповідно до Договору відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» від 26.12.2018 року, укладеного між Компанією «Кравентор Трейдинг Лімітед», яка станом на 08.10.2012 року набула статусу учасника ТОВ «ВБФ «МЖКБУД» (100% частки у статутному капіталі), та громадянином ОСОБА_1 , якому така частка відступлена (продана).
Відповідно до змісту підпункту 3.3. пункту 3 Договору від 26.12.2018 року, огляду на те, що станом на 26.12.2018 року Компанією поєднано статус боржника та кредитора в одній особі, розрахунки між Сторонами за Договором від 27.09.2012 року не проведено, відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України, зобов'язання за останнім припинилося.
Зокрема, між сторонами складено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» від 24.01.2019 року та про відсутність матеріальних претензій у зв'язку з передачею частки у статутному капіталі.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що у 2014 році позивачем було відчужено частку статутного капіталу ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» у розмірі 3 131 566,20 грн.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2016 року №0000361201 як протиправного.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи міститься квитанція від 23.01.2019 року №49647 на суму 6 653, 23 грн., яким підтверджується сплата позивачем судового збору.
З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України в особі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.02.2016 року №0000361201.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 6 653,23 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят три грн. 23 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП:44116011, адреса: 04160, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Повне судове рішення складено 03.05.2022 року.
Суддя Л.О. Маруліна