ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 травня 2022 року м. Київ № 640/9933/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (Адреса: площа Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196; Код ЄДРПОУ 40446210), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв 'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей про відмову у наданні Позивачу бюджетних коштів на підставі постанови КМУ № 328 від 18 квітня 2018 року для забезпечення надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення його прав та інтересів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 вересня 2017 року співробітниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації (ФСБ РФ) було незаконно проведено обшук у будинку громадянина України, кримського татарина ОСОБА_1 , мешканця Нижньогірського району АР Крим. Внаслідок цього ОСОБА_1 був затриманий та вивезений у невідомому напрямку. Протягом доби були відсутні жодні відомості стосовно його місцезнаходження, після чого 14 вересня 2017 року його було знайдено на автостанції в окупованому Сімферополі. 15 вересня 2017 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань України було внесено записи про проведення незаконного обшуку та затримання ОСОБА_1 працівниками ФСБ РФ, тим самим було визнано незаконний характер його затримання та позбавлення особистої свободи.
05 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав до Міністерства заяву та всі необхідні документи на розгляд комісії відповідача щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю вказаних осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей. Проте, відповідачем 28 грудня 2018 року за результатами розгляду заяви прийнято рішення не надавати бюджетні кошти вказаної допомоги. Позивач вважає це рішення протиправним, яке не відповідає законодавству, порушує його конституційні права та носить дискримінаційний характер.
Ухвалою суду від 11 червня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (суддя Патратій О.В.).
Відповідно до розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2021 року №129 справу передано для повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, в зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Патратій О.В.
Згідно із витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 року, справу перерозподілено для розгляду судді Вєкуа Н.Г.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року суддею Вєкуа Н.Г. прийнято справу №640/9933/19 до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На адресу суду надійшов відзив у якому відповідач з позовними вимогами не погодився, просив суд у їх задоволенні відмовити. Зазначено, що 28 грудня 2018 року за результатами розгляду документів позивача, які надійшли до МТОТ 05 грудня 2018 р, Комісією прийнято рішення про відмову в наданні йому бюджетних коштів допомоги. Зауважено, що підставою для відмови в наданні бюджетних коштів став пп. 3 п. 4 Порядку про Комісію, а саме неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою, оскільки позивачем не було подано повний обсяг документів, які б стали підставою для прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів саме для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання, а також не зазначено відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році. Стверджує, що відповідач стосовно позивача дів в межах повноважень, у порядку і в спосіб, передбачений законодавством України.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що зміни, пов'язані з вимогою наявності громадської або політичної діяльності в особи, позбавленої особистої свободи, були внесені в Порядок лише 18 жовтня 2018 року. Оскільки право на отримання бюджетних коштів виникло у Позивача 18 квітня 2018 року (із прийняттям Постанови КМУ №328),застосування цієї вимоги та відмова на цій підставі є безпідставними. Це твердження також підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року, на яке посилається Відповідач. Додатково Позивач зазначив, що окремі посилання Відповідача на п. 7 Порядку використання коштів, яким нібито Комісії надано право виплати бюджетних коштів особам, незаконно позбавленим особистої свободи через громадську або політичну діяльність такої особи, члена сім'ї, близького родича, або законного представника такої особи є абсолютно безпідставним і не відповідає тексту зазначеної постанови № 328.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 . Виданим 22 листопада 2002 Нижньогірським РВГУ МВС України в Криму.
15 вересня 2017 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань України було внесено записи про проведення незаконного обшуку та затримання ОСОБА_1 працівниками ФСБ РФ, тим самим було визнано незаконний характер його затримання та позбавлення особистої свободи.
05 грудня 2018 року Позивач звернувся до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з заявою на отримання одноразової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18.04.2018 у якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 100 000,00 грн. у зв'язку з незаконним позбавленням особистої свободи внаслідок дій незаконних окупаційних органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованій території України, а саме на території АР Крим.
Рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів сімей (далі - Комісія) від 28.12.2018 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті бюджетних коштів на підставі неподання документів, що підтверджують громадянство України.
У зв'язку з тим, що позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
З метою соціальної підтримки осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільнених 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 р., було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 38 «Деякі питання соціальної підтримки осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи» (далі - Постанова № 38).
Відповідно до вимог п. 1 Постанови № 38 установлено, що одноразова грошова допомога особам, яких було позбавлено особистої свободи, виплачується у розмірі 100 тис. гривень.
Постановою № 38 затверджено Порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільненим 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 року (далі - Порядок № 38).
Згідно з вимогами п. 2 Порядку № 38 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 14 березня 2018 р.) допомога виплачується особам, які включені до переліку осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільнених 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 р. (далі - особи, яких було позбавлено особистої свободи), що формується СБУ відповідно до законодавства та передається МТОТ (МТОТ - Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України).
Пунктом 4 Порядку № 38 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 14 березня 2018 р.) визначено, що для виплати допомоги особа, яку включено до переліку осіб, яких було позбавлено особистої свободи, у строк, що не перевищує шість місяців з дня звільнення, звертається до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення відповідного органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) за місцем реєстрації проживання з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити рахунка у банку, на який перераховується допомога.
До заяви додаються: копія документа, що посвідчує особу громадянина України, іноземця або особи без громадянства (з пред'явленням оригіналу); копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті або які не є громадянами України).
Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 38 у разі відсутності реєстрації місця проживання або зареєстроване місце проживання особи розташоване в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, особа, яку було позбавлено особистої свободи, звертається із заявою про виплату допомоги до органу соціального захисту населення за місцем фактичного проживання.
Абзацом 1 пунктом 7 Порядку № 38 встановлено, що орган соціального захисту населення:
приймає рішення про виплату допомоги протягом 10 днів після подання заяви та документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подає протягом п'яти робочих днів після прийняття такого рішення структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій списки осіб, щодо яких прийнято рішення про виплату допомоги за встановленою МТОТ формою, для узагальнення, зіставлення з переліком осіб, яких було позбавлено особистої свободи, і подання зазначеному Міністерству узагальнених списків протягом трьох днів за встановленою ним формою.
У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, рішення щодо виплати допомоги приймається органом соціального захисту населення за умови, якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня подання заяви (абз. 2 п. 7 Порядку № 38).
Згідно з вимогами п. 8 Порядку № 38 МТОТ після надходження списків, зазначених у пункті 7 цього Порядку, перераховує відповідні кошти органам соціального захисту населення.
Частиною 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України визначено, що за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено розпорядження «Про перелік бюджетних програм, порядки використання коштів державного бюджету за якими визначаються у 2018 році Кабінетом Міністрів України ) від 17 січня 2018 p . № 32-р. Додатком 1 до зазначеного розпорядження визначено перелік бюджетних програм, порядки використання коштів державного бюджету якими за якими визначаються у 2018 році Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, а також деокупаційних заходів, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук'яненка» (далі - Порядок № 328), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 328.
Згідно з вимогами п. 2 Порядку № 328 встановлено, що цілями використання бюджетних коштів є здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, а також деокупаційних заходів, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук'яненка .
Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є МТОТ (п. 3 Порядку № 328).
Пунктом 4 Порядку № 328 встановлено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:
- структурні підрозділи з питань соціального захисту населення відповідного органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради щодо напряму, зазначеного у підпункті 2 пункту 5 цього Порядку;
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації за зареєстрованим місцем проживання особи, яка потребує соціальної реабілітації, або за місцем фактичного проживання такої особи, якщо вона є внутрішньо переміщеною особою, а в разі реєстрації місця проживання та фактичного місця проживання такої особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя - відповідно Донецька, Луганська або Херсонська обласні держадміністрації, щодо напряму, зазначеного у підпункті 4 пункту 5 цього Порядку.
Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 328 бюджетні кошти спрямовуються за такими напрямами:
1) забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням;
2) здійснення виплати одноразової грошової допомоги особам, яких незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та тимчасово окупованій території України, відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільненим 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 р., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 38 "Деякі питання соціальної підтримки осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 13, ст. 447, № 24, ст. 857);
3) здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук'яненка, заснованих Указом Президента України від 25 липня 2018 р. № 216 "Про невідкладні заходи щодо захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, незаконно затриманих, утримуваних Російською Федерацією, окупаційною адміністрацією Російської Федерації, звільнених з числа таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей";
4) забезпечення здійснення заходів із соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб;
5) здійснення виплат одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно затримано в результаті акту збройної агресії з боку Російської Федерації, що відбувся 25 листопада 2018 р. в районі Керченської протоки, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) здійснення деокупаційних заходів.
Як убачається з абз. 1 п. 6 Порядку № 328 визначено, що рішення про фінансування витрат за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, приймаються комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - комісія).
МТОТ утворює комісію, затверджує положення про неї та її персональний склад (абз. 2 п. 6 Порядку № 328).
Відповідно до вимог абз. 3 п. 6 Порядку № 328 до складу комісії включаються представники Мін'юсту, Мінсоцполітики, МВС, а також СБУ (за згодою).
Згідно з вимогами п. 7 Порядку № 328 використання бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, здійснюється МТОТ на підставі рішення комісії, прийнятого за зверненням особи, яка позбавлена особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи, члена сім'ї, близького родича або законного представника такої особи, шляхом перерахування МТОТ бюджетних коштів на їх особові рахунки, відкриті у банківських установах, у розмірі 100 тис. гривень з моменту встановлення бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою.
У подальшому, відповідно до вимог п. 6 Порядку № 328, Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України прийнято наказ «Про утворення комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей» від 18 жовтня 2018 р. №106 (який затверджено в Міністерстві юстиції України від 30 жовтня 2018 р. № 1230/32682) (далі - наказ № 106).
Наказом № 106 затверджено «Положення про комісію з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - положення № 106).
Це Положення визначає основні завдання, повноваження та склад комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи.
Відповідно до вимог п. 1 розділу 2 Положення № 106 комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та членів Комісії.
Персональний склад Комісії затверджується наказом МТОТ (п. 2 розділу 2 Положення № 106).
Згідно з вимогами п.п. 1-4 розділу 3 положення № 1106 формою роботи Комісії є засідання, що скликаються її головою у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Засідання Комісії вважається правоможним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу Комісії. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загального складу Комісії. Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Як убачається з п. 1 розділу 4 положення № 106 встановлено, що основними завданнями Комісії є:
1) встановлення підстав та прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням;
2) прийняття рішення про фінансування заходів із соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб;
3) підготовка пропозицій щодо призначення державних стипендій імені Левка Лук'яненка за результатами розгляду клопотань, поданих до МТОТ відповідно до законодавства;
4) розгляд інших питань, що стосуються рішень, які можуть бути прийняті відповідно до цього Положення.
Відповідно до вимог п. 2 розділу 4 положення № 106 для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи, член сім'ї, близький родич або законний представник в інтересах такої особи звертаються до МТОТ з письмовим зверненням, в якому зазначаються реквізити їх особових рахунків, відкритих в банківських установах України у порядку, встановленому законодавством. До звернення додаються:
1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України заявника;
2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році;
3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.
Згідно з вимогами п. 4 розділу 4 положення № 106 підставами для відмови в наданні бюджетних коштів є:
1) вчинення особою, яка звернулася або в інтересах якої звернулися, дій, які спрямовані, сприяли та/або сприяють окупації частини території України, втраті контролю органами державної влади над частиною території України, забезпеченню та підтримці діяльності незаконних органів (посадових осіб), утворених на тимчасово окупованій території, незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації чи будь-яких інших органів та формувань на таких територіях, порушенню правового режиму тимчасово окупованої території України, порушенню прав та свобод людини та громадянина, порушенню норм міжнародного гуманітарного права;
2) відсутність громадянства України в особи, позбавленої особистої свободи;
3) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.
Приписами п. 5 розділу 4 положення № 106 передбачено, що Комісія має право:
1) вивчати документи, відомості, інформацію, надіслані до Комісії;
2) приймати рішення про надання або про відмову в наданні бюджетних коштів у випадках, передбачених законодавством, а також цим Положенням;
3) одержувати в установленому порядку безоплатно від міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
4) залучати в разі потреби до роботи Комісії відповідальних працівників міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, провідних вчених і фахівців установ, підприємств та організацій, запрошувати представників інститутів громадянського суспільства;
5) здійснювати взаємодію та обмін інформацією з міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами і організаціями, в тому числі міжнародними організаціями, які провадять діяльність у сфері захисту прав людини;
6) розглядати інші питання та приймати рішення відповідно до компетенції.
З наведених норм Положення № 106 вбачається, що останнім фактично встановлено вимогу щодо наявності у особи, позбавленої особистої свободи, громадянства України, що не передбачено як п.п. 1 п. 5 так і іншими нормами Порядку № 328, як акту вищої юридичної сили.
Суд нагадує, що Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, Порядком № 328 та Положенням № 106.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне. 28 грудня 2018 року за результатами розгляду документів позивача, які надійшли до МТОТ 05 грудня 2018 року, Комісією прийнято рішення про відмову в наданні допомоги, про яку просив позивач. Як встановлено судом підставою для відмови в надані бюджетних коштів став підпункт 3 пункту 4 Положення про Комісію, а саме: неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою. У відзиві представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано повний обсяг документів, які б стали підставою для прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів, а саме для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання), а також не зазначено відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році.
Суд з урахуванням необхідності дотримання приписів ч.2 ст.2 КАС України звертає увагу, що відповідачем не встановлено обставин, передбачених п. 4 розділу 4 положення № 106, які є підставами для відмови в наданні бюджетних коштів. Зокрема, не встановлено вчинення позивачем 1) дій, які спрямовані, сприяли та/або сприяють окупації частини території України, втраті контролю органами державної влади над частиною території України, забезпеченню та підтримці діяльності незаконних органів (посадових осіб), утворених на тимчасово окупованій території, незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації чи будь-яких інших органів та формувань на таких територіях, порушенню правового режиму тимчасово окупованої території України, порушенню прав та свобод людини та громадянина, порушенню норм міжнародного гуманітарного права; 2) відсутність громадянства України у позивача; 3) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.
Як було зазначено судом вище та вбачається з матеріалі справи 15 вересня 2017 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань України було внесено записи про проведення незаконного обшуку та затримання ОСОБА_1 працівниками ФСБ РФ, тим самим було визнано незаконний характер його затримання та позбавлення особистої свободи.
З урахуванням дотримання принципу верховенства права, який передбачає, зокрема і принцип правової визначеності, суд звертає увагу, що відповідач при прийнятті спірного рішення повинен був забезпечити викладення його в такий спосіб, який би унеможливлював незрозумілість цього рішення для позивача чи його двозначне тлумачення.
У разі, якщо певних документів не вистачало комісії для прийняття рішення щодо встановлення тих чи інших обставин щодо позивача, то відповідач повинен був відобразити у протоколі засідання та у рішенні яких саме документів не вистачає та які саме обставини додатково надані документи повинні підтвердити. Проте, ні в прийнятому спірному рішенні, ні в протоколі засідання комісії вказані відомості відсутні, що фактично унеможливлює для позивача вжиття заходів для надання додаткових документів, яких, на думку відповідача, не вистачає.
Суд зауважує, що спірному рішенні підлягали також викладенню чітко і однозначно встановлені комісією підстави і мотиви для відмови у задоволенні заяви позивача.
Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Конституцією України у ст. 8 встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, відмовляючи у виплаті позивачеві допомоги за відсутності передбачених законодавством України підстав, відповідач порушив право позивача на належний розгляд його звернення про отримання такої допомоги. При цьому право на отримання соціальної виплати є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді соціальної допомоги суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв 'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей про відмову у наданні ОСОБА_1 бюджетних коштів на підставі постанови КМУ № 328 від 18 квітня 2018 року для забезпечення надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення його прав та інтересів.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа