ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 квітня 2022 року м. Київ № 640/2132/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії, заборгованостей по пенсії та їх виплату з урахуванням 86% від суми перерахованої пенсії з 01 квітня 2019 року;
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії позивачу у відповідності порушення строків її виплати з 5 березня 2019 року у 100% розмірах підвищеної пенсії у 2019-2020 роках з урахуванням її перерахування на 86% від суми підвищеної пенсії за виключенням тих сум, що вже виплачені;
зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії, заборгованостей по пенсії та їх виплату позивачу з урахуванням 86% від суми перерахованої пенсії з 01 квітня 2019 року;
зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії, заборгованостей по пенсії та їх виплату у відповідності порушення строків їх виплат з 5 березня 2019 року у 100% розмірах підвищеної пенсії у 2019-2020 роках з урахуванням їх перерахування на 86% від суми підвищеної пенсії за виключенням тих сум, що вже виплачені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення не стосується перерахунку вже призначеної пенсії. Таким чином, здійснюючи перерахунок пенсії, органи Пенсійного фонду повинні були змінити лише суму грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, не змінюючи при цьому відсоток розміру призначеної пенсії.
Незважаючи на отримання 20 січня 2022 року (т. 1 а.с. 28 на звороті) відповідачем ухвали суду та позовної заяви з додатками, останнім не надано до суду відзиву на позовну заяву.
Натомість, відповідачем надано суду копії: довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 19 березня 2018 року, перерахунку пенсії від 03 квітня 2018 року, перерахунку пенсії від 07 грудня 2021 року, розрахунку на доплату від 07 грудня 2021 року, перерахунку пенсії від 03 липня 2019 року, розрахунку та доплату від 03 липня 2019 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року у справі № 640/14352/21, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року від 05 квітня 2021 року № ВСЗ/909, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 6 060,00 грн; оклад за військовим званням (полковник) - 1 480,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) - 3 770,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (65 %) - 7 351,50 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20 %) - 1 212,00 грн; надбавка за кваліфікацію офіцер, прапорщик класу «майстер» (7 %) - 424,20 грн; премія (35 % посадового окладу) - 2 121,00 грн; Всього: 22 418,70 грн, починаючи з 01 квітня 2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
На виконання вказаного вище судового рішення відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача.
При цьому, відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років, основний розмір, який використовувався відповідачем для розрахунку пенсії позивача до 01 січня 2018 року складав 86% грошового забезпечення.
Після проведення перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення від 12 липня 2021 року, основний розмір, який використовувався відповідачем для її розрахунку склав 70% грошового забезпечення (т. 1 а.с. 33).
Не погоджуючись з таким перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду.
Згідно з ч. 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до положень статті 13 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VІІ внесені зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким змінено максимальний розмір пенсії від суми грошового забезпечення до 70%.
Приписами ч. 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми ч. 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VІІ, не поширюються на відносини, які виникли до набуття ним чинності.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо визначення позивачу розміру пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ зміни до ч. 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд також наголошує, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року 2014 № 1166-VІІ зміни до ч. 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Суд звертає увагу на те, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення ним пенсії.
За вказаних обставинах, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсотку грошового забезпечення з 86% до 70%, який повинен враховуватись при виплаті перерахованої пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17 (провадження № К/9901/9550/18), від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).
Також аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 (провадження № Пз/9901/58/18).
При цьому, за приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас, частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог суд, відповідно до вказаної норми, враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Тож, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Отже, задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Що стосується урахування 100 відсотків суми підвищення пенсії, суд зважає на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 передбачено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 103) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Тобто, пункт 1 Постанови № 103 містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
Пунктом 2 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
В цьому контексті варто зазначити, що ГУ ПФУ в м. Києві, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФУ в м. Києві не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно-правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Суд звертає увагу на вимоги частини 2 статті 265 КАС України, яка визначає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Пункти 1, 2 Постанови № 103, які застосовані ГУ ПФУ в м. Києві при виплаті пенсії позивачу, визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, а відтак, ураховуючи наведені положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
Таким чином, виплата пенсії у період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року мала здійснюватися ГУ ПФУ в м. Києві у порядку, встановленому пунктом 2 Постанови № 103. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18 та від 11 березня 2020 року у справі № 160/3586/19.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 2040/6740/18 та від 09 квітня 2020 року у справі №640/19928/18.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що з 01 квітня 2019 року позивачу виплачується пенсія у розмірі 100% суми підвищення.
В той же час, Кабінетом Міністрів України 14 серпня 2019 року прийнято постанову № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04 вересня 2019 року, згідно з якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Отже, після набрання законної сили (05 березня 2019 року) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, у ГУ ПФУ в м. Києві виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення.
Проте, з 04 вересня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804, яка підлягає обов'язковому застосуванню ГУ ПФУ в м. Києві у справі.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 804 набрала чинності 04 вересня 2019 року, виплата позивачу пенсії у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише у період з 01 квітня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 640/5451/20 та від 27 серпня 2021 року у справі № 640/13217/19.
Поряд з цим, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу у період з 01 квітня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) лише 75% суми підвищення пенсії, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 100% перерахованої пенсії з 01 квітня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).
Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення ГУ ПФУ в м. Києві дій, які не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , заборгованостей по пенсії та їх виплату з урахуванням 86% від суми перерахованої пенсії з 01 квітня 2019 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) лише 75% суми підвищення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 100% перерахованої пенсії з 01 квітня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя П.В. Вовк