ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 квітня 2022 року м. Київ № 320/1642/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомВійськового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут
доОСОБА_1
простягнення коштів у розмірі 63 748, 53 грн.,
Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут витрати пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 63 748,53 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р. справу №320/1642/21 передано за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 справу №320/1642/21 прийнято до провадження та залишено позовну заяву без руху.
07 червня 2021 року позивачем до суду подано документи на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2021.
Ухвалою суду від 08.06.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між позивачем та ОСОБА_1 підписано контракт. Через академічну неуспішність відповідача відраховано з інституту. Витрати на утримання відповідача у ВВНЗ, які складають 63 748, 53 грн., на час звернення до суду в добровільному порядку не відшкодовані.
Станом на дату прийняття рішення, до суду від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ОСОБА_1 наказом начальника Військового інституту від 17.08.2020 року № 31 (по особовому складу) зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання.
Наказом начальника Військового інститут від 21.09.2020 року № 193 (по стройовій частині), відповідача зараховано до списків особового складу інституту на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі 22.09.2020 року.
Відповідно до наказу начальника Військового інституту від 13.01.2021року № 7 (по стройовій частині) старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , курсанта 3 курсу 383 навчальної групи факультету бойового застосування систем управління та зв'язку, відраховано у зв'язку з достроковим розірванням контракту через академічну неуспішність, та звільнено з військової служби у запас за пунктом «ж» у зв'язку зі систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» кошти на відшкодування за утримання в інституті стягнути у розмірі 63 748, 53 грн.
Згідно з розрахунком витрат на утримання у вищому навчальному закладі, утримання відповідача становить наступні витрати:
грошове забезпечення - 51 891, 52 грн.;
продовольче забезпечення - 8 114, 40 грн.;
речове забезпечення - 238, 28 грн.;
медичне забезпечення - 219, 97 грн.;
енергоносії - 3 284, 36 грн.
Всього - 63 748, 53 грн.
Оскільки відповідач добровільно вказану заборгованість не відшкодував, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі №810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З врахування позиції Верховного Суду, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до положень частини шостої статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону №2232-XII).
Частиною першою статті 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону №2232-XII порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Положеннями частини п'ятої статті 25 Закону №2232-XII встановлено, що з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).
Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних із, зокрема, грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням.
Згідно з пунктом 6 Порядку №964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
Пунктом 7 Порядку №964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідач зобов'язаний відшкодувати в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту, невиконання освітньої програми (через академічну неуспішність) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також при звільнені з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу Міністерства оборони України витрати, пов'язані з утриманням у військовому інституті. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність відшкодування витрат, але ним добровільно вказану заборгованість не відшкодував.
Подані позивачем розрахунки витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, відповідають Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Діючим законодавством не передбачено умови, за яких особа має право на звільнення від відшкодування вказаних витрат. Курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).
Згідно наданих позивачем документів станом на день подання позовної заяви за курсантом старшим сержантом ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 63 748,53 грн.
Відповідачем належних та допустимих доказів добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням його у відповідача, в межах заявлених позовних вимог, до суду не надано.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для примусового стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 63 748,53 грн.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено, а відповідачем в порушення вимог статті 77 КАС України не спростовано наявність правових підстав для примусового стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи викладене, судові витрати позивача - суб'єкта владних повноважень по сплаті судового збору відшкодуванню або примусовому стягненню із відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (01011, вул. Московська 45/1, місто Київ, код ЄДРПОУ 24978555) задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (01011, вул. Московська 45/1, місто Київ, код ЄДРПОУ 24978555) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному військовому закладі у розмірі 63 748, 53 грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строк у подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Амельохін