ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 квітня 2022 року м. Київ № 640/2356/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періодів роботи по трудовій книжці від 06 жовтня 1978 року серії НОМЕР_1 , починаючи з настання пенсійного віку, а саме з 14 травня 2021 року;
зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періодів роботи по трудовій книжці від 06 жовтня 1978 року серії НОМЕР_1 , починаючи з настання пенсійного віку, а саме з 14 травня 2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком мала достатній страховий стаж, встановлений нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому оскаржувані дії ГУ ПФУ в м. Києві не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та підлягають визнанню протиправними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в яких він заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав правомірної відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.
Суд зазначає, що наданий суду засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву не підписаний уповноваженим представником ГУ ПФУ в м. Києві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон №1058).
Відповідач листом від 27 травня 2021 року № 2600-0208-8/86293 відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, у зв'язку із тим, що її страховий стаж становить 19 років 04 місяці 17 днів (т. 1 а.с. 6).
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 06 жовтня 1978 року серії НОМЕР_1 не зараховано, оскільки у свідоцтві про шлюб від 25 жовтня 1981 року серії НОМЕР_2 , на підставі якого на титульній сторінці трудової книжки невірно вказано дату народження особи 30 травня 1961 року замість ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно паспортним даним. Крім того, відсутній зв'язок прізвищ ОСОБА_1 (згідно свідоцтві про укладення шлюбу від 25 жовтня 1981 року серії НОМЕР_2 ) і ОСОБА_1 (зазначене у свідоцтва про шлюб від 16 серпня 2013 року серії НОМЕР_3 ).
07 жовтня 2021 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком з урахуванням експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз від 23 вересня 2021 року № 056/1097-а/2 (т. 1 а.с. 7).
Відповідач листом від 21 жовтня 2021 року № 2600-0307-8/167301 повідомив позивача, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 із змінами (далі також - Порядок), при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених в них відомостей про особу даним паспорта, зокрема на відповідність прізвища, імені, по батькові, що зазначені в наданих заявником документах, паспорту громадянина України, фіксує та засвідчує виявлені розбіжності.
У разі виявлених розбіжностей в написанні прізвища, імені, по батькові в наданих заявником документах, належність цих документів заявникові встановлюється в судовому порядку.
Зазначеним Порядком не передбачено встановлення ідентичності записів прізвищ, імен та по батькові на підставі експертного висновку. Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави для повернення до розгляду питання призначення пенсії за віком позивача (т. 1 а.с. 8).
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон №1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі також - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі також - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Як було зазначено вище, відповідач відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стражу - 28 років, у той час як трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджено страховий страж - 19 років 4 місяці 17 днів.
До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів у вказаній вище трудовій книжці, у зв'язку з невірним внесенням змін прізвищ на титульній сторінці трудової книжки.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 13), і саме ця дата народження вказана та титульній сторінці її трудової книжки серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 9).
25 жовтня 1981 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » внаслідок реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 (свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 ) (т. 1 а.с. 11).
Вказаний шлюб було розірвано 29 вересня 2012 року відповідно до актового запису Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції у Київський області № 00081811479 (т. 1 а.с. 15).
16 серпня 2013 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » внаслідок реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 ) (т. 1 а.с. 12).
Таким чином, в документах позивача наявна розбіжність між прізвищами « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 », в наслідок чого вона звернулась до Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, яким було надано експертний висновок від 23 вересня 2021 року №056/1097-а/2 (т. 1 а.с. 14).
Відповідно до вказаного експертного висновку, у практиці лінгвістичних експертиз спостерігаються непоодинокі випадки документальної фіксації некоректних українських записів прізвищ під впливом їх російської вимови або під графічним впливом відповідних записів російською мовою. Зокрема, під впливом російської орфоепії в українських документальних записах прізвищ трапляються випадки сплутування літер и / і в основах. Ідентифікація таких орфографічно відмінних записів прізвищ у документах однієї особи або членів однієї родини ґрунтується на їх співвіднесенні з типовими девіаціями, зумовленими наведеними вище причинами.
З урахуванням зазначеного українські записи прізвища ОСОБА_4 / ОСОБА_1 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, відомості про чоловіка, запис ОСОБА_4 , відомості про дружину, запис ОСОБА_1 ; свідоцтво про укладення шлюбу, запис ОСОБА_4 , ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_4 / ОСОБА_1 (свідоцтво про шлюб, запис ОСОБА_1 у документах зазначеної особи, наданих для експертизи, є ідентичними.
Розбіжності між українськими документальними записами прізвища виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при його міжмовних перетвореннях під впливом особливостей орфоепії споріднених слов'янських мов. Згідно з чинними правилами нормативний запис прізвища українською мовою - ОСОБА_4 / ОСОБА_1.
При вирішенні даної справи, судом враховано, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.
Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 року в справі №638/18467/15-а та від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Матеріалами справи встановлено, що станом на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 досягла віку, який становив 60 років та страховий стаж понад 28 років.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Однак, ГУ ПФУ в м. Києві таким правом не скористалося.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в м. Києві протиправно відмовило у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, ч. 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд має виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З огляду на викладене, належним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин є зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14 травня 2021 року, шляхом зарахування періодів роботи по трудовій книжці від 06 жовтня 1978 року серії НОМЕР_1 .
Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем дій, які не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у м. Києві.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періодів роботи по трудовій книжці від 06 жовтня 1978 року серії НОМЕР_1 , починаючи з настання пенсійного віку, а саме з 14 травня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періодів роботи по трудовій книжці від 06 жовтня 1978 року серії НОМЕР_1 , починаючи з настання пенсійного віку, а саме з 14 травня 2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати у розмірі 992, 40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні ворок копійок).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя П.В. Вовк