ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
29 квітня 2022 року справа №640/20179/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту- відповідач, ГУ ПФУ)
третя особаБроварське управління Державної казначейської служби України (далі по тексту - третя особа, Броварське УДКСУ)
прозобов'язання відповідача сформувати подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно квитанції від 30 жовтня 2020 року №ПН1745892 у розмірі 19 454,90 грн.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений ним помилково, тому що згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування підлягає поверненню.
Ухвалою від 22 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/20179/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучив до участі у справі Броварське УДКСУ як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позов у якому зазначив, що органи Пенсійного фонду України не володіють документами, що засвідчують факт першого придбання позивачем житла, оскільки Пенсійний фонд України не здійснює реєстрацію, ні договорів купівлі-продажу, ні реєстрацію права власності на житло.
Третя особа письмових пояснень з приводу позову до суду не надала.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 жовтня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авраменко Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №3259, ОСОБА_1 прийняв у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,4 м2. Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 19 454,90 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується наявною у справі копією квитанції від 30 жовтня 2020 року №ПН1745892.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивачі звернулись до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів; за результатами розгляду поданої заяви у листі ГУ ПФУ від 20 травня 2021 року №2600-0604-8/48708 повідомило, що у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866, відповідно до якої нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше, а також зазначено про недостатність наданих документів для підтвердження придбання нерухомого майна вперше.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається, зокрема, квартира, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна (пункт 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується, зокрема, фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком, зокрема, громадян, які придбавають житло вперше.
Пунктом 153 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано вперше і до укладення договору купівлі-продажу житлового будинку інша нерухомість ним не придбавалася.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав доказів, які б підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомо мого майна щодо суб'єкта від 27 листопада 2020 року №234557939, копія якої міститься в матеріалах справи, міститься один запис про придбання ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, за відсутності доказів протилежного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21 серпня 2018 року у справі №819/657/17, від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17, від 19 червня 2018 року у справі №819/1554/16.
У постанові від 03 липня 2018 року по справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку помилково сплатив до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 19 454,90 грн.
Суд звертає увагу, що в листі ГУ ПФУ, відмовляючи позивачу в поверненні сплаченого збору з операції придбання нерухомого майна, відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі по тексту - Постанова №866) внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, зокрема, доповнено пункт 152 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г». Ця постанова набрала чинності 26 вересня 2020 року.
Відповідно до підпункту «в» пункту 152 Порядку (з урахуванням змін, внесених Постановою №866), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що особа, яка вперше придбає житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Водночас подання вказаних документів є правом позивача, а не його обов'язком.
Суд зазначає, що у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили (пункт 5 Порядку №787).
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його до органу Державної казначейської служби України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність відмови ГУ ПФУ сформувати та подати до відповідного органу казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19 454,90 грн.
Оскільки ГУ ПФУ є органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення позивачам помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19 454,90 грн.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність дій суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Броварського управління Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області підготувати та подати до Броварського управління Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19 454,90 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні дев'яносто копійок), сплаченого згідно квитанції від 30 жовтня 2020 року №ПН1745892.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40; ідентифікаційний код 22933548);
Броварське управління Державної казначейської служби України (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 286; ідентифікаційний код 37995466).
Суддя В.А. Кузьменко