ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2022 року м. Київ № 640/16504/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо переведення позивача з 01 березня 2021 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати переведення - 01 березня 2021 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії державного службовця.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на протиправність дій відповідача з переведення позивача із пенсі за віком до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без його згоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/16504/21 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ГУ ПФУ в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки переведення з пенсії за віком до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відбулося правомірно у зв'язку з тим, що розмір пенсії, обчислений за законом №1058 після перерахунку був більшим, ніж розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про державну службу»; у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача, так як за Законом №889 не передбачено перерахунків пенсій особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу», а також оскільки позивача переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними.
У відповіді на відзив позивач вказав про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача на підставі наданої ним оновленої довідки про складові заробітної плати без застосування обмежень максимальним розміром, яку відповідач відмовився приймати, хоча прийняття такої довідки та перерахунок пенсії на її підставі значно покращили б розмір пенсії позивача; повторно зазначено про протиправне переведення позивача з пенсії за віком до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», хоча із заявою про переведення позивач до ГУ ПФУ в м. Києві не звертався.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м Києві та отримує пенсію за віком, яка була призначена відповідно до Закону України «Про державну службу».
17 лютого 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії державного службовця та надав довідку від 30 грудня 2020 року №49 Департаменту молоді та спорту (КМДА), відповідно до якої в Головному управлінні по фізичній культурі та спорту заробітна плата бувшого заступника начальника управління станом на 01 лютого 2008 року відповідно до постанов КМУ від 13 грудня 1999 року №2288, від 23 квітня 2003 року №581, від 06 серпня 2003 №1207, від 11 квітня 2004 року №1481, від 09 березня 2006 року №268, від 12 травня 2007 року №700 та від 06 лютого 2008 року №34 «Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» становила би14001,86 грн.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 17 березня 2021 року №2600-0309-8/44910 на заяву про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно наданої копії довідки від 30 грудня 2020 року №49 повідомлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, яка призначена у розмірі 90% посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом; з 01 березня 2021 року розмір пенсії складає 9108,18 грн. Оскільки Закон №3723-ХІІ втратив чинність, з 01 травня 2016 року пенсії, які були призначені на підставі цього Закону, не перераховуються крім випадків, коли перераховуються складові пенсійної виплати (надбавки, підвищення, допомога тощо), які визначаються залежно від прожиткового мінімуму. Зазначено, що довідка від 30 грудня 2020 року №49 не є підставою для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до Закону №3723, оскільки дані, що вказані у ній, було враховано до розрахунку пенсії ще з 01 лютого 2008 року із застосуванням обмеження пенсії у відповідності із пунктом 13 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року. Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 01 квітня 2020 року №251 позивачу проведено перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058, затвердженим постановою КМУ від 20 лютого 2019 року №124 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, з 01 березня 2021 року, в розмірі 1,11. Одержувачам спеціальних пенсій та в яких розмір пенсії, обчислений за нормами Закону №1058 буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення за документами, що містяться у пенсійній справі, переведення пенсії на умовах, передбачених Законом №1058. Враховуючи зазначене, з 01 березня 2021 року позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону №1058, розмір пенсії з 01 березня 2021 року становить 9121,28 грн. Зазначено, що позивач можу у будь-який ас звернутися до ГУ ПФУ в м. Києві для переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та вказано про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку із відсутністю законних підстав.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі поданої довідки та щодо переведення позивача на інший вид пенсії без його згоди протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), який був чинний на момент призначення позивачу пенсії 18 грудня 2001 року.
Згідно зі статтею37-1 вказаної редакції Закону №3723-ХІІ у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за ним Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, то втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII).
Згідно з пунктом 11 цього Закону №76-VIII текст статті 37-1 №3723-ХІІ викладений у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державних службовців визначаються Кабінетом Міністрів України».
Умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі по тексту - Постанова №865), зокрема у пунктах 4 та 5, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі по тексту - Постанова №1013) з 01 грудня 2015 року виключений пункт 4 Постанови №865, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Таким чином, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку державних службовців, Постанова №1013 не містить.
Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року.
При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 371 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
Крім того, з 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII у зв'язку з чим положення Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року частково втратили чинність, у тому числі норми статті 371.
Натомість, у статті 90 Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.
Відповідно до статті 58 Конституції України, на яку посилається позивач, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а закріплений у статті 58 Конституції України принцип треба розуміти так, що дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки, ні Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, статтю 371 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року викладено у новій редакції, ні ст. 90 Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, не визнані неконституційними, до того ж Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 у справі «Великода проти України» суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури.
Крім того, судом встановлено, що матеріали пенсійної справи містять копію довідки від 26 жовтня 2009 року №68, виданої ОСОБА_1 . Головним управлінням по фізичній культурі та спорту ВО КМР (КМДА) з показниками, аналогічними показникам, зазначеним у довідці від 30 грудня 2020 рок №49, яку позивачем подано 09 листопада 2009 року разом із заявою про призначення/перерахунок пенсії.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду України, норми законодавства, які передбачали можливість перерахунку пенсії державного службовця у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, втратили чинність, розмір заробітної плати позивача з 2009 року не змінився, а тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії державного службовця на підставі довідки від 30 грудня 2020 року №49, а отже позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати переведення - 01 березня 2021 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії державного службовця з підстав, зазначених в адміністративному позові не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог визнати протиправними дії відповідача щодо переведення позивача з 01 березня 2021 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Водночас, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону №1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Відповідно до пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами зокрема, Закону України «Про державну службу» із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Судом встановлено, що позивача з 01 березня 2021 року переведено на пенсію за віком згідно Закону №1058 з пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону №1058 її розмір становить 9121,28 грн, в той час, як при здійсненні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» розмір пенсії становив би 9108,18 грн, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що відповідач при вчиненні спірних дій щодо переведення позивача на пенсію за Законом №1058 діяв у відповідності до вимог законодавства, а позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту
Суддя Н.А. Добрівська