ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2022 року м. Київ № 640/21730/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплатити у повному обсязі позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю ІІІ групи, виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю ІІІ групи, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач звертає увагу на рішення Конституційного Суду України, якими визнано неконституційними окремі положення законодавства, що дозволяло обмежувати розмір разової грошової допомоги. Відтак, виплату такої допомоги не в повному обсязі позивач вважає порушенням своїх прав.
Ухвалою суду від 25.08.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзиви протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подав 20.09.2021 року до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.
Обставини встановлені судом:
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 отримав статус інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.10.2015 року.
Позивач звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою про виплату недоотриманих ним за 2021 рік разової грошової допомоги, як інваліду війни.
Листом № 051/044/Г-1458-02 від 14.07.2021 року Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив позивача, що грошова допомога за згаданий період виплачена в повному обсязі, а саме: в розмірі 3391,00 грн.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено: зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення (пункт 22 статті 4); рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом (частина одинадцята статті 290); при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина третя статті 291).
Верховним Судом розглянуто зразкову справу №440/2722/20 за позовом особи до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо нарахування та виплати особі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язання відповідачів нарахувати і виплатити особі недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішенням Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 позов особи задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 залишено без змін вказане рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20.
За змістом рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору визначено оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 05.05.2020 у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
- особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
- предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
Як установлено судом, ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІІ групи, виплачено щорічну разову грошову допомогу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
З огляду на встановлені обставини та предмет спору, адміністративна дана справа є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №440/2722/20.
Вирішуючи зразкову справу №440/2722/20 Верховний Суд у рішенні від 29.09.2020 зазначив наступне.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак на момент нарахування і виплати у 2020 році позивачу одноразової грошової допомоги діяла стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4.120,00 грн.; II групи - 3.640,00 грн.; III групи - 3160,00 грн.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Верховний Суд дійшов висновку, що починаючи з 27.02.2020 року заявник набув право на соціальне забезпечення в порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
За висновком Верховного Суду, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
З огляду на висновки Верховного Суду в зразковій справі №440/2722/20, що з 27.02.2020 підлягала застосування редакція частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, за якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Тобто, вмотивованими є доводи позивача про виплату йому вказаної щорічної разової допомоги, як інваліду ІІІ групи, в меншому розмірі.
Як уже вказувалось, позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 3391,00 грн., водночас належав до виплатити розмір разової грошової допомоги, виходячи з семи мінімальних пенсій за віком, як інваліду ІІІ групи.
Враховуючи наведене, обґрунтованою є вимога про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю ІІІ групи, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених коштів.
Щодо належного відповідача по справі, то як убачається зі змісту рішення Верховного Суду в зразковій справі №440/2722/20 (пункт 60) позовні вимоги мають бути задоволені лише до управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, оскільки в даному випадку, щорічну разову допомогу до 5 травня позивачу вплачує Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Також, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави суду дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У даному випадку, позивачем судовий збір під час подання даного позову сплачено не було, оскільки останній звільнений від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому він підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень - Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Визнати протиправною відмову Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю ІІІ групи, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ЄДРПОУ 22886300, проспект Любомира Гузара, 7, м. Київ, 03165) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю ІІІ групи, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених коштів.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ЄДРПОУ 22886300, проспект Любомира Гузара, 7, м. Київ, 03165) судовий збір у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) на реквізити Окружного адміністративного суду м. Києва: отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м.Києва; Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897; Рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача - 899998; Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.І. Келеберда