ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2022 року м. Київ №640/34841/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії, виходячи з показника страхового стажу, який розраховується відповідно до записів у трудовій книжці та дорівнює 41 року 0 місяців 9 днів, викладену у листі від 10 листопада 2021 року №29970-30338/Ш-02/8-2600/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів); з 01.01.2018 року, роботи з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів); з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу ( 0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії та виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 , виходячи з показника страхового стажу відповідно записів у трудовій книжці, що дорівнює 41 рік 0 місяців 9 днів з урахуванням вимог статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу зазначені періоди, оскільки даний стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що не зараховано до страхового стажу вказані вище періоди, оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві.
З 24 грудня 2012 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не були враховані періоди роботи: з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів); з 01.01.2018 року, роботи з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів); з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу ( 0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів.
Листом №29970-30338/Ш-02/8-2600/21 від 10 листопада 2021 року відповідачем повідомлено, що при призначенні позивачу пенсії за віком періоди роботи:
- з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів) не враховано з тих підстав, що у даті прийняття на роботу містяться виправлення;
- з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів) не враховано з тих підстав, що у записі № 15 трудової книжки внесено працевлаштування гр. ОСОБА_1 з 16.02.1987 до ВСІПО «Союзвузавтоматика», проте дата звільнення з даної установи 30.10.1989 зазначена вже у вкладиші трудової книжки, який не підписаний посадовою особою та не завірений печаткою, що порушує вимоги оформлення трудової книжки;
- з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу ( 0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів), також не враховані як такі, що зазначені у вкладиші трудової книжки.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058).
Частиною четвертою статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо спірних періодів роботи позивача, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я позивача, містяться такі записи.
Період роботи ОСОБА_1 з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів) не враховано з тих підстав, що у даті прийняття на роботу містяться виправлення.
В той же час, у трудовій книжці зазначено номер та дату наказу про прийняття на роботу (наказ № 68/к від 12.04.1972), записи завірено підписом начальника відділу кадрів та печаткою відділу кадрів, що спростовують доводи відповідача.
Період роботи з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів) не враховано з тих підстав, що у записі № 15 трудової книжки внесено працевлаштування гр. ОСОБА_1 з 16.02.1987 до ВСІПО «Союзвузавтоматика», проте дата звільнення з даної установи 30.10.1989 зазначена вже у вкладиші трудової книжки, який не підписаний посадовою особою та незавірений печаткою, що порушує вимоги оформлення трудової книжки (п. 2.12 Інструкції).
Тобто відповідач не має заперечень щодо запису № 15, який внесено до трудової книжки. Між тим, під записом № 15 міститься відмітка працедавця про те, що продовження записів виконано у вкладиші трудової книжки стр. № 2. Записи №№ 16,17 мають посилання на відповідні накази про перетворення працедавця та переведення ОСОБА_1 на посаду інженера III категорії. Запис № 17 про звільнення Шевченка має посилання на наказ № 11 від 30.10.1989 р. та завірений підписом посадової особи та печаткою підприємства, що також спростовують доводи відповідача.
Періоди роботи з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу ( 0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів), також не враховані як такі лише тому, що зазначені у вкладиші трудової книжки, але мають посилання на відповідні накази, завірені печатками підприємств та підписами уповноважених осіб працедавця.
Стосовно доводів представника відповідача, викладених у листі відповіді та відзиві на позовну заяву щодо внесення записів не до трудової книжки, а до її додатку, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 вищезазначеної Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (п. 2.8 Інструкції).
Відтак, усі записи в трудовій книжці здійснюються роботодавцем.
Як зазначає позивач не зарахування спірних періодів роботи до загального стажу відбулось в зв'язку з тим, що ці записи внесено не до трудової книжки, а до її вкладишу.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що записи, які на думку відповідача, вчинені не вірно, внесені до трудової книжки позивача, проте вчинені не у відповідному розділі трудової книжки, однак, за порядковим номером та в хронологічному порядку здійсненні вірно та повністю відповідають вимогам, визначеним законодавством до здійснення відповідних записів про трудову діяльність позивача.
Разом з тим, пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазначена (власника трудової книжки), а отже, й не може впливати на її особисті права.
Як вже було зауважено судом, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Позивачем подано до територіального органу Пенсійного фонду України належним чином засвідчену копію трудової книжки, в якій чітко визначені періоди його трудового стажу, а тому такі періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу на підставі інформації, внесеній в трудову книжку позивача.
При цьому суд врахував правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011, згідно яких громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Тому посилання відповідача на невірні записи в трудовій книжці є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доводами.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення Аксу проти Туреччини [Aksu v. Turkey] пункт 50; Берден [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; Тенасе проти Молдови [Tгnase v. Moldova]).
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії, виходячи з показника страхового стажу, який розраховується відповідно до записів у трудовій книжці та дорівнює 41 року 0 місяців 9 днів, викладену у листі від 10 листопада 2021 року № 29970-30338/Ш-02/8-2600/21.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.04.1972 р. по 24.04.1972 р. на заводі «Київприлад» контролером верстатних та слюсарних робіт (0 років 0 місяців 12 днів); з 01.01.2018 року, роботи з 16.02.1987 р. по 30.10.1989 р. на ВСІПО «Союзвузавтоматика» інженером (2 роки 8 місяців 15 днів); з 01.11.1989 р. по 09.07.1992 р. у Монтажно-налагоджувальному центрі ПО «Укрвуззабезпечення» інженером- електроніком (2 роки 8 місяців 9 днів); з 14.10.1993 р. по 30.12.1994 р. на ТОВ «Іствью Паблікейшнс Юкрейн» менеджером відділу електронних комунікацій (1 рік 2 місяці 17 днів); з 30.01.1995 р. по 01.11.1995 р. на ТОВ «ІВП-Київ» завідуючим господарського відділу ( 0 років 9 місяців 2 дні); з 06.11.1995 р. по 17.12.1997 р. у Госптоваристві «Млинхліббудмонтаж» інженером-монтажником (2 роки 1 місяць 12 днів).
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії та виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 , виходячи з показника страхового стажу відповідно до записів у трудовій книжці, що дорівнює 41 рік 0 місяців 9 днів, з урахуванням вимог статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко