ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2022 року м. Київ № 640/12921/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання
вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ідентифікаційний код - 22933548) (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в Київській області), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 104650005593 від 19.11.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 з 18.11.2020 пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням загального трудового стажу 21 рік 9 місяців 26 днів, з яких 14 років 9 місяців 12 днів трудового стажу у особливо шкідливих умовах праці;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
В якості підстав позову зазначено, що пенсійним органом протиправно не враховано до стажу роботи строк проходження військової служби, а також відмовлено у зарахуванні спеціального стажу роботи, що у сукупності надають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/12921/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві вказав, що до страхового стажу не враховано період військової служби з 12.05.1980 по 18.05.1982, оскільки у військовому квитку наявні виправлення в даті прийняття на службу. Окрім того, позивачем не надано будь-яких довідок про умови праці та пільговий характер роботи, інформація про проведення атестації робочих місць відсутня. За даними трудової книжки не можливо визначити періоди роботи у особливо важких чи особливо шкідливих умовах праці.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
18.11.2020 позивач подав до Києво-Святошинського сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області заяву за № 10389 про призначення йому пенсії на пільгових умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 19.11.2020 № 104650005593, яким у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено.
Як зазначено у рішенні пенсійним органом, з наданих документів страховий стаж встановлено 19 років 8 місяців 28 днів. До страхового стажу не враховано період військової служби з 12.05.1980 по 18.05.1982, оскільки у військовому квитку наявні виправлення в даті прийняття на службу. Даний стаж потребує дооформлення. Заявником не надано будь-яких довідок про умови праці та пільговий характер роботи, інформація про проведення атестації робочих місць відсутня. За даними трудової книжки не можливо визначити періоди роботи заявника у особливо важких чи особливо шкідливих умовах праці. За записами трудової книжки ОСОБА_1 працював в період з 01.03.1991 по 01.06.1999 працював із суміщенням посад водія. Тобто за записами трудової книжки не можливо підтвердити зайнятість повний робочий день за основною професією.
Про відмову у призначенні пенсії з цих підстав позивача додатково повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.01.2020 № 1000-0202-/10361.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637)
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: жінкам - на 1 рік та 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Крім того, згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з частинами першою-другою статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Частиною першою статті 45 Закону № 1058 встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058).
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу);
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи.
Згідно з п. 4.2. Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема:
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
За приписом п. 4.3. Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як встановлено судом та підтверджується твердженням позивача у позовній заяві, 18.11.2020 при подачі заяви про призначення пенсії (№ 10389) ОСОБА_1 подано неповний пакет документів згідно з переліком, а саме:
довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
заяву про призначення/перерахунок пенсії;
паспорт;
трудову книжку;
військовий квиток;
диплом (свідоцтво, атестат) про навчання.
Спеціалістом пенсійного органу у розписці-повідомленні відмічено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та надано строк до 17.02.2021 для їх надання, а саме:
довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000;
пільгової довідки для призначення пенсії за Списком № 1;
атестації робочого місця.
Таким чином, перевірка судом правомірності оскаржуваного рішення № 104650005593 від 19.11.2020 здійснюється з урахуванням обставин надання документів, що вказані у розписці-повідомленні від 18.11.2020.
Як встановлено судом з вказаного рішення, пенсійним органом до страхового стажу не враховано період військової служби, оскільки у військовому квитку наявні виправлення у даті прийняття на службу.
Так, у військовому квитку ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 та, відповідно, трудовій книжці серії НОМЕР_3 вказано дату про призив на військову службу 12 травня 1980 року, закінчення служби - 18 травня 1982 року.
Суд відмічає, що наявність виправлення у військовому квитку серії НОМЕР_2 у році початку служби, а саме « 1982 » на правильну дату « 1980», не є перешкодою для визначення проходження служби строкової служби у два роки, оскільки сприйняття правильною дати « 12 травня 1982 року» вказувало б на службу позивача лише по 18 травня 1982 року, тобто, тривалістю у 7 днів, що не є можливим.
Більше того, вказаний військовий квиток оформлено 12 травня 1980 року військовим комісаром - підполковником ОСОБА_3 , що підтверджується його особистим підписом та відтиском печатки ІНФОРМАЦІЯ_2.
Таким чином, суд погоджується з висновком позивача щодо протиправної відмови в частині зарахування стажу військової служби за наведених пенсійним органом підстав.
Стосовно документального підтвердження спеціального стажу за Списком № 1, суд відмічає, що у трудовій книжці серії НОМЕР_3 наявні такі записи:
12.08.1982 - позивач прийнятий на роботу у Трест «Укртрубопроводстрой» Будівельно-монтажне управління № 11 (надалi - БМУ № 11) на посаду тракториста;
20.08.1984 - переведений на посаду дефектоскопіста 3-го розряду;
28.02.1991 - звільнений по переводу з БМУ № 11 до Малого підприємства «Ізотоп» (надалі - МП «Ізотоп»);
01.03.1991 - прийнятий по переводу до МП «Ізотоп» на посаду дефектоскопіста 3-го розряду по контролю якості зварювальних з'єднань, працюючих безпосередньо і постійно у сфері іонізуючого випромінювання з переносними джерелами із суміщенням посади водія;
30.06.1992 - звiльнений по переводу з МП «Ізотоп» до БМУ № 11;
01.07.1992 - прийнятий по переводу до БМУ № 11 на посаду дефектоскопіста 3-го розряду по контролю якості зварювальних з'єднань, працюючих безпосередньо і постійно у сфері іонізуючого випромінювання з переносними джерелами iз суміщенням посади водiя»;
01.06.1999 - звільнений з роботи за власним бажанням.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, в якому у Розділі XXII за кодом « 12205000-1754а» зазначена професія працівника постійно і безпосередньо зайнятого на переносних установках радіоізотопної дефектоскопії (Гамма-дефектоскопії) на просвічуваннi матеріалів та виробів в промисловості і будівництві, яку згідно трудової книжки займав позивач.
Позивач зазначає, що загальний трудовий стаж складає 21 рік 9 місяців 26 днів, з яких 14 років 9 місяців 12 днів становить праця в особливо шкідливих умовах праці.
Разом з тим, суд погоджується з твердженням пенсійного органу, що з наданих документів, а саме трудової книжки, неможливо встановити повної інформації про періоди роботи для підтвердження спеціального стажу.
Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В свою чергу, пунктом 20 Порядку від 12.08.1993 № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Враховуючи, що з записів трудової книжки позивача неможливо визначити конкретні періоди трудового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, а позивачем разом з заявою від 18.11.2020 не надано уточнюючих довідок, за висновком суду, твердження відповідача, що за наданими документами визначити право до строкового виходу на пенсію неможливо, відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах Закону № 1058 та Порядку № 22-1.
Звісно, слід зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Однак у контексті спірних правовідносин підлягає вирішенню питання відповідності зазначеного у трудовій книжці стажу позивача переліку виробництв, робіт, професій, посад показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також визначення загальної кількості такого стажу, що не випливає з неналежного заповнення трудової книжки, а є наслідком відсутності уточнюючих довідок.
Суд приймає до уваги, що листом від 27.11.2020 ПрАТ «УКРГАЗБУД» повідомило, що архівні документи, серед яких знаходились документи по атестації робочих місць були знищені у зв'язку з пожежею, яка сталась у 2016 році, однак такі відомості як позивачу, так і відповідачу на час прийняття оскаржуваного рішення № 104650005593 від 19.11.2020 не були відомі, що не може бути самостійною підставою для визнання рішення протиправним та не призводить до зарахування відповідного стажу.
Враховуючи наведене в цілому, беручи до уваги безпідставність невключення до трудового стажу строку проходження військової служби, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104650005593 від 19.11.2020.
Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 з 18.11.2020 пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням загального трудового стажу 21 рік 9 місяців 26 днів, з яких 14 років 9 місяців 12 днів трудового стажу у особливо шкідливих умовах праці, суд відмічає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи, що пенсійним органом не було прийнято рішення з дотриманням вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, та, як наслідок, прийнято рішення № 104650005593 від 19.11.2020, що за висновком суду є протиправним та підлягає скасуванню, беручи до уваги, що до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву від 18.11.2020 про призначення пенсії із врахуванням висновків суду у цій справі.
Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн слід наголосити на наступному.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Судам слід надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди слід вказати, що матеріали справи не містять належних доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та спричиненою позивачу моральною шкодою.
Більше того, позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів завдання моральної шкоди, а також не надано доводів, з яких виходив позивач при визначенні розміру цієї шкоди.
Таким чином судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.
Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з квитанції № 49383 від 10.05.2021, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 2724,00 грн, що підлягає частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1362,00 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 104650005593 від 19.11.2020.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2020 про призначення пенсії із врахуванням висновків суду у цій справі.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ідентифікаційний код - 22933548) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні нуль копійок).
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко