ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2022 року місто Київ №640/1313/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаДніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ребрина Надія Віталіївна
провизнання протиправними дій, скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_2 , в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещенко Ірини Ігорівни щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні №56890685;
- cкасувати постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві:
про арешт коштів боржника від 25.11.2021 ВП №56890685;
про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 25.11.2021 ВП №56890685;
про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 25.11.2021 ВП №56890685;
- повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 25.11.2021 ВП №56890685;
- зобов'язати Дніпровський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, спрямовані на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника - ОСОБА_1 , внесених у зв'язку з даним повідомленням.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що дії відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов є протиправними, оскільки відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що він своєчасно сплачував аліменти в повному обсязі, а сума такої сплати була більшою, ніж визначена в рішенні Хмельницького міськрайонного суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження №56890685. За посиланням позивача, ним, на вимогу державного виконавця Фещенко І.І. надані всі документи по сплаті аліментів у повному обсязі на день пред'явлення вимоги. Також позивач зауважив, що у постанові про скасування заходів примусового виконання від 21.05.2019 ВП №56890685, яка прийнятя відповідачем, зазначено, що станом на 25.05.2019 заборгованість зі сплати аліментів позивачем погашена в повному обсязі.
Разом з тим, позивач наголосив на тому, що постанова про арешт коштів боржника від 25.11.2021 у виконавчому провадженні №56890685 порушує його права, оскільки не дає можливості відкривати рахунки в банках, в тому числі для отримання коштів, які зараховуються в якості заробітної плати. На думку позивача, накладення арешту на рахунки, які призначені для виплати заробітної плати, унеможливлює отримання ним заробітної плати, що призводить до порушення його конституційних прав.
Позивач вважає, що приймаючи оскаржувані постанови, відповідач діяв не у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2022 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/1313/22 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання, а також витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №56890685.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2022 витребувано повторно у Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №56890685.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2022 застосовано до керівника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Ірини Василівни захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України в розмірі 744,30 грн. (сімсот сорок чотири гривні тридцять копійок) та стягнуто в дохід Державного бюджету України з керівника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Ірини Василівни (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 15) штраф у сумі 744,30 грн. (сімсот сорок чотири гривні тридцять копійок). на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2022 витребувано повторно у Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №56890685.
На виконання вимог ухвали суду від 16.02.2022 від відповідача надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №56890685.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2022 подальший розгляд справи №640/1313/22 здійснено в порядку письмового провадження.
Правом щодо надання відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач не скористався.
Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавел О.О. від 01.08.2018 відкрито виконавче провадження №56890685 щодо виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 03.07.2018 у справі №2/6417/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в твердій грошовій сумі 500,00 грн., починаючи з 13.08.2009 і до досягнення дитиною повноліття.
В подальшому, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02.10.2018 №686/11668/18 змінено розмір аліментів, визначений рішенням апеляційного суду Хмельницької області 06.11.2009 стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 щомісячно у сумі 1500 грн., але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня з дня набрання рішенням законної сили.
На виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист від 22.01.2019 №686/11668/18.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20.05.2019 №86/12 загальна заборгованість ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом від 03.07.2018 №2/6417/09, виданим Хмельницьким міськрайонним судом станом на 20.05.2019 становить 0,00 грн.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25.11.2021 №б/н, заборгованість за виконавчим листом від 22.01.2019 №686/11668/18, що виданий Хмельницьким міськрайонним судом станом на 01.11.2021 складає 36000,00 грн. (листопад 2019 року - жовтень 2021 року).
У зв'язку з тим, що у позивача наявна заборгованість по сплаті аліментів, що сукупно перевищує суму платежів понад три місяці, постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни від 25.11.2021 ВП №56890685 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/бо звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
На підставі повідомлення пр внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 25.11.2021 б/н, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників.
Крім того, 25.11.2021 відповідачем в межах виконавчого провадження №56890685, серед іншого, прийнято постанови про встановлення тимчасового обмеження боржнка у праві виїзду за межі України та про встановлення тимчасового обмеженння боржника у праві керування транспортними засобами.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо винесення постанов про тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні №56890685 протиправними, а вказані вище постанови від 25.11.2021 та повідомлення від 25.11.2021 такими, що порушують його конституційні права, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок стягнення аліментів регламентований статтею 71 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №56890685, а саме згідно з розрахунком від 20.05.2019 №86/12 загальна заборгованість ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом від 03.07.2018 №2/6417/09, виданим Хмельницьким міськрайонним судом станом на 20.05.2019 становить 0,00 грн., внаслідок чого постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещенко І.І. від 21.05.2019 ВП №56890685 скасовано заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні виконавчого листа від 03.07.2018 №2/6417/09 та виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Однак, приймаючи оскаржувані постанови від 25.11.2021 про арешт коштів боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників відповідач встановив що у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 25.11.2021 за період з 13.08.2009 по 01.11.2021 в сумі 36000,00 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1404-VIII єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з частиною другою Закону №1404-VIII за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Частиною дев'ятою статті 71 вказаного Закону передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Крім того, частиною другою статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25.11.20221 станом на 01.11.2021 заборгованість складає 36000,00.
Виходячи з аналізу відомостей, які містяться у вказаному розрахунку вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів позивачем виникла за період з листопада 2019 року по жовтень 2021 року.
Однак, суд з такими висновками державного виконавця, які стали підставою для прийняття оскаржуваних постанов та повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, не погоджується, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював переказ коштів на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.10.2018 №686/11668/18, що підтверджується копіями квитанцій:
- від 03.11.2019 №66511678927913402745 на суму 1200,00 грн.;
- від 05.11.2019 №66511678929745103445 на суму 300,00 грн.;
- від 17.12.2019 №66511678965820212672 на суму 1500,00 грн.;
- від 29.01.2020 №66511678902918072590 на суму 1500,00 грн.;
- від 17.03.2020 №Р24А248851638С96721 на суму 1500,00 грн.;
- від 22.04.2020 №Р24А310178699С22294 на суму 1000,00 грн.;
- від 22.05.2020 №Р24А367293050С65556 на суму 1500,00 грн.;
- від 22.06.2020 №Р24А424В66714С72731 на суму 1500,00 грн.;
- від 09.07.2020 №Р24А785930450А88869 на суму 200,00 грн.;
- від 09.07.2020 №Р24А785929941А03344 на суму 200,00 грн.;
- від 17.07.2020 №Р24А474303615С05981 на суму 1100,00 грн.;
- від 27.07.2020 №Р24А494097320С24250 на суму 400,00 грн.;
- від 18.08.2020 №Р24А537472291С91615 на суму 1500,00 грн.;
- від 07.10.2020 №Р24А816811758А20210 на суму 1500,00 грн.;
- від 24.11.2020 №Р24А758460464С26223 на суму 1500,00 грн.;
- від 31.12.2020 №Р24А855820826С81784 на суму 1500,00 грн.;
- від 10.02.2021 №Р24А951488714С25390 на суму 2000,00 грн.;
- від 25.03.2021 №Р24А1069242387С6101 на суму 2000,00 грн.;
- від 28.04.2021 №Р24А1156288128С6266 на суму 2000,00 грн.;
- від 19.05.2021 №Р24А1210588876С3401 на суму 2000,00 грн.;
- від 19.06.2021 №Р24А1296304903С5600 на суму 2500,00 грн.;
- від 10.08.2021 №Р24А1428685733С8311 на суму 2500,00 грн.;
- від 24.08.2021 №Р24А1464759165С0906 на суму 2500,00 грн.;
- від 23.09.2021 №Р24А1547898520С0910 на суму 2000,00 грн.;
- від 05.11.2021 №Р24А1678886282С8414 на суму 2000,00 грн.;
- від 25.11.2021 №Р24А1743694535С0048 на суму 2500,00 грн.;
Загальна сума сплачених аліментів становить 39000,00 грн.
Вказані квитанції свідчать про реальне виконання рішення суду від 02.10.2018 №686/11668/18.
При цьому, варто відзначити, що станом на 20.05.2019 заборгованість зі сплати аліментів у позивача була відсутня, про що свідчить розрахунок від 20.05.2019 №86/12.
Суд зауважує що при здійсненні розрахунку заборгованості позивача, державний виконавець не здійснював нових запитів щодо розміру заборгованості.
Натомість з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що позивач з листопада 2019 року, регулярно сплачує аліменти.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов та повідомлення від 25.11.2021 у виконавчому провадженні №№56890685.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещенко Ірини Ігорівни щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні №56890685.
Оскільки судом встановлено, що позивач добросовісно виконував обов'язок щодо сплати аліментів за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо прийняття оскаржуваних постанов, з огляду на що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанов Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 25.11.2021 ВП №56890685, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 25.11.2021 ВП №56890685, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 25.11.2021 ВП №56890685 та повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 25.11.2021 ВП №56890685 підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, спрямовані на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника - ОСОБА_1 , внесених у зв'язку з даним повідомленням, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону №1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Аналогічні норми визначені і у пункті 6 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5, за якими система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
В даному випадку відсутні підстави, визначені Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5, наявність яких необхідна для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Крім того, матеріали справи не містять доказів відсутності заборгованості в повному обсязі за виконавчим документом, на підставі якого відкрито виконавче провадження №56890685, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині зобов'язання Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, спрямовані на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника - ОСОБА_1 , внесених у зв'язку з даним повідомленням не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, дослідивши вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов необхідно задовольнити частково.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, у позовній заяві заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу .
Вирішуючи вказане питання, суд звертає увагу на те, що на підтвердження заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу до позову додано: Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2021 №24/12/21, Акт передачі наданих послуг від 30.12.2021 до Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2021 №24/12/21.
При цьому, всупереч вимогам частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України та частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, до матеріалів позову не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних у цій адміністративній справі, договорів, рахунків або інших доказів, які б підтверджували сплату позивачем коштів за надання правової допомоги.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення судових витрат у виді витрат на правничу допомогу на користь позивача у цій справі.
Щодо стягнення судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанцій від 30.12.2021 №106 та від 05.01.2022 №122429566 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3969,60 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 3061,60 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещенко Ірини Ігорівни щодо винесення постанови про тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні №56890685.
3. Визнати протиправними та скасувати постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 25.11.2021 ВП №56890685, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 25.11.2021 ВП №56890685 та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 25.11.2021 ВП №56890685.
4. Визнати протиправним та скасувати повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 25.11.2021 ВП №56890685.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 35011660) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3061,60 грн. (три тисячі шістдесят одна гривня шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя Іщук І.О.