Справа № 344/10535/21
Провадження № 2/344/587/22
20 липня 2022 м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.
за участі секретаря Герлан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про визнання договору поруки припиненим,-
в позові вказано, що 19 січня 2004 року між «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 09 ру-04. Згідно умов п.п. 2.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності Кредитні ресурси у розмірі 25 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 16 % (шістнадцять) процентів річних. Забезпеченням виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором є - чотирикімнатна квартира у АДРЕСА_1 ., загальною площею 144,4 кв.м., житловою площею -107,38 кв.м. Відповідно до 6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку : зрушення Позичальником строків платежів, передбачених п.п. З.2., 3.4, 4.З., 4.4., 4.6., цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених Кредитним договором. 14.12.2004 р. між Банком та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду до кредитного договору № 1. Згідно п.1. Додаткової угоди, процентна ставка за користування кредитом починаючи з 14.12.2004 р. встановлюється в розмірі 17 (сімнадцять) процентів річних В п.1. Додаткової угоди № 2 «Продовжено термін дії кредитного договору № 09 ру-04, строк погашення якого наступає 19.01.2006 р., терміном до 19.07.2006 р. 30.06.2006 р. між Банком та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору. Відповідно до у мов Додаткової угоди сторони домовились викласти п. 2.1 Кредитного договору в наступній редакції: «Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, звернення, терміновості, платності Кредитні ресурси в розмірі 40 000,00 доларів США. Пункт 3.2. викладено в наступній редакції «Позичальник зобов'язується цілком звернути Кредитні ресурси, отримані за Кредитним договором, до 19.07.2009 р.» 31.07.2007 р. між Банком та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду № 4. Умовами Додаткової угоди № 4 встановлено, що «Процентна ставка за користування з 01.08.2007 р. встановлюється в розмірі 15 (П'ятнадцять) процентів. 30.08.2007 р. між Банком та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду №5, відповідно до умов Додаткової угоди № 5, п.2.1 Кредитного договору викладено в наступній редакції: Банк відкриває Позичальнику кредит на умовах забезпеченості, повернення, терміновості у розмірі 50 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 15 процентів річних. 01 вересня 2008 р. між Банком та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду до договору. Відповідно до умов Додаткової угоди «Процентна ставка за користування кредитом з 01.09.2008 р. встановлюється у розмірі 16 (шістнадцять) процентів річних. 03 червня 2009 р. між Банком та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду №6 до договору. Позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, одержані за даною угодою до 20 липня 2012 р. Забезпеченням виконання зобов'язань за даною угодою виступає: чотирьохкімнатна квартира в АДРЕСА_1 , загальною площею 144,4 кв.м., жила площа 107,38 кв.м.; автомобіль Фіат Дукато 2001 року випуску, № кузова НОМЕР_1 ; автомобіль ГАЗ-2705-14СПГ, 2003 року випуску, № НОМЕР_2 .» За умовами додаткової угоди №7 Позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до «20» липня 2015 р. Позичальник зобов'язується щомісяця в термін з «1» по «10» число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 956,00 (дев'ятсот п'ятдесят шість доларів США. Надалі позичальник зобов'язується щомісяця в термін з «20» по «30» число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 630,00 доларів США. В п.2.1 договору поруки встановлено, що «У випадку невиконання Боржником збов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 28 листопада 2012 р. між Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Банком укладено додаткову угоду № 3 до Договору поруки, відповідно до якої Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором укладеним Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 50000 доларів США зі сплатою 16 % річних, терміном до 20.07.2020 р. Постановою № 612 Національного Банку України від 17 вересня 2015р. ПАТ Банк Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних. Отже, починаючи з 17 вересня 2015 року установа набула усі права вимоги за договором, укладеним між Банком та ОСОБА_1 . Також, згідно договору відступлення права вимоги установа набула право вимоги й за усіма договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за договором. Про здійснення такого відступлення Позичальника було проінформовано повідомленням № 7284/11/2 від 15.10.2015р. Через неналежне виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 10.06.2021р. складає - 1 278 527,91 гривень, з яких: по сумі основного боргу - 696 897,72 гривень, прострочені відсотки за користування кредитом - 547 916,47 гривень, 3% річних за порушення грошового зобов'язання -33 713,72 гривень.
Тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної іпотечної установи (бул. Лесі Українки, б. 34, м. Київ, 01133, код: 33304730) заборгованість за кредитним договором 1 278 527,91 грн., з яких: по сумі основного боргу - 696 897,72грн., відсотки за користування кредитом - 547 916,47грн., 3% річних -33 713,72 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із зустрічною позовною заявою до позивача Державної іпотечної установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про визнання договору поруки припиненим. Відповідно до зустрічного позову порука - це строкове зобов'язання, строк виконання зобов?язання за кредитним договором встановлено до 20.07.2020 року за умовами Договору. За положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов?язання не пред?явить вимоги до поручителя. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (ч. 4 ст. 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. 25.11.2015 року AT «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором (№22.5-6/2714) з якої вбачається, що «Договором поруки передбачено, що Поручитель зобов?язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов?язань за кредитним договором. У зв?язку з цим повідомили, що Позичальником порушено умови Кредитного договору та прострочено виконання його грошових зобов?язань перед Банком. Враховуючи наявність тривалого прострочення, керуючись положеннями Кредитного договору та ст. 1050 ПК України, Банк пред?явив Позичальнику вимогу про повне дострокове погашення кредиту. Керуючись Договором поруки та ст.ст. 526, 554, 625 ЦК України, банк вимагав протягом 2 - х банківських днів повністю погасити борг Позичальника, що станом на 28.08.2015 року за курсом НБУ становив 1 273 370, 41 гривень. 10.12.2015 року Позивач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В ході розгляду справи суду стало відомо, що 11.02.2015 року між Державною іпотечною установою (новий кредитор) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №17/4-В, згідно п. 1.2 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього Договору. 17.09.2015 року постановою Правління Національного банку України №612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних, що призвело до запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури виведення банку з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації до банку. Вказана інформація була розміщена 17.09.2015 року на офіційному сайті Національного банку України. Таким чином згідно п. 2.1 Договору відступлення права вимоги дана обставина призвела до набрання чинності 17.09.2015 року Договору відступлення права вимоги в частині відступлення банком та набуття позивачем всіх прав вимоги за Кредитним договором та Договором поруки. Відповідно до Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 року до нового кредитора перейшли права вимоги за: - Кредитним договором №09 ру-04 від 19.01.2004 року; - Договором поруки від 31.08.2007 року 04.2007 року; - Іпотечним Договором від 20.01.2004 року. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.03.2016 року до участі у справі №344/17243/15- ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну іпотечну установу. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.06.2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна іпотечна установа до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду. Зокрема в даній ухвалі зазначено, що « Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судове засідання не з?явився про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило». Таким чином Державній іпотечній установі було відомо, що в провадженні Івано-Франківського міського суду знаходилася дана справа, однак ДІУ не брала участі в справі та жодних претензій не заявляла. Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 29.06.2021 року з пропущенням шестимісячного строку на пред?явлення вимоги до поручителя, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є підставою для визнання поруки припиненою. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа № 604/156/14-ц, провадження № 14-644цс18.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже при вирішенні даного спору обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином відповідач не заперечив позов в частині правових підстав виникнення заборгованості, порядку та розміру нарахування боргу.
Так само зустрічний позов подано з підстави виникнення заборгованості, порядку та розміру нарахування боргу, а саме з підстави спливу строку пред?явлення вимоги до поручителя.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Таким чином саме на відповідачів на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав. Однак відповідач та його представник не подали суду будь-якого заперечення правових підстав позову в частині порядку, способу та розміру заборгованості, а також не подали розрахунку на спростування розрахунку позивача.
В п. 1 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 1 ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п. 1 ст. 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже отримання позичальником кредиту та не виконання умов зобов?язання має своїм наслідком прострочення боржника та вказує на обґрунтування позову до ОСОБА_1 .
Разом з цим в зустрічному позові вказано та не спростовано позивачем, що додатковою угодою №2 від 28.11.2012 року до договору поруки пункт 1.1 викладено в наступній редакції: 1.2 Поручитель зобов?язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов?язань за Кредитним договором № 09 ру-04 від 19.01.2004 року, укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 16 % річних, терміном до 20.07.2020 року.
Отже строк основного зобов?язання, що забезпечений порукою визначено до 20.07.2020 року.
За змістом зустрічного позову 25.11.2015року AT «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про виконання зобов?язань за кредитним договором, з якої вбачається, що «Договором поруки передбачено, що Поручитель зобов?язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов?язань за кредитним договором. У зв?язку з цим повідомили, що Позичальником порушено умови Кредитного договору та прострочено виконання його грошових зобов?язань перед Банком. Враховуючи наявність тривалого прострочення, керуючись положеннями Кредитного договору та ст. 1050 ПК України, Банк пред?явив Позичальнику вимогу про повне дострокове погашення кредиту. Керуючись Договором поруки та ст. ст. 526, 554, 625 ЦК України, банк висунув боржнику вимогу протягом 2 - х банківських днів повністю погасити борг, що станом на 28.08.2015 року за курсом НБУ становив 1 273 370, 41 гривень.
Відповідно до п. 5.1 Договору поруки порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором не заявив позовні вимоги до поручителя.
В зустрічному позові вказано, що 10.12.2015 року Позивач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до Відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В ході розгляду справи суду стало відомо, що 11.02.2015 року між Державною іпотечною установою (новий кредитор) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №17/4-В, згідно п. 1.2 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього Договору.
Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Отже боржнику належить право заперечення пропуску кредитором строку за ст. 559 ЦК України новому кредитору.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Зазначена редакція ст. 559 ЦК України була чинна на час подання позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 10.12.2015, а також і на час 11.02.2015, коли стало відомо, що між Державною іпотечною установою (новий кредитор) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №17/4-В.
В п. 5.1 договору поруки визначено строк пред?явлення вимоги поручителю аналогічно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Однак ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.06.2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна іпотечна установа до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Однак строк, передбачений в ч. 4 ст. 559 ЦК України не належить до строку позовної давності.
Навіть за умови помилки позивача у визначенні правової природи строку за ч. 4 ст. 559 ЦК України та віднесенні його до позовної давності, за змістом ч. 1 ст. 265 ЦК України у позивача відсутні правові підстави для подання позову до поручителя.
Разом з цим відповідачем надано суду копію ухвали Івано-Франківського міського суду від 29/06/2016 про залишення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до відповідачів про стягнення заборгованості за вимогою про повне виконання простроченого зобов?язання за договором.
Однак позивач не надав суду інформацію про те, що позивач приймав участь у судовому розгляді позову попереднього кредитора та за обставин заміни кредитора на позивача.
Даний позов пред?явлено позивачем до відповідачів 06/07/2021. Отже з часу пред?явлення попереднім кредитором вимоги про дострокове повне виконання зобов?язання відповідачами сплив строк, вказаний в ч. 4 ст. 559 ЦК України та в п. 5.1 договору поруки.
Так само строк за ч. 4 ст. 559 ЦК України та за п. 5.1 договору поруки сплив і з часу залишення без розгляду позову попереднього кредитора.
При цьому за змістом ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Отже усі заперечення щодо зобов?язання, які є у боржника проти вимог попереднього кредитора можуть бути висунути боржником і проти вимог нового кредитора.
Тому до обов?язку позивача належало спростування вимог відповідача щодо припинення поруки.
Разом з цим позивачем на час подання позову не зазначено правових підстав його вимог до відповідача ОСОБА_2 , хоча на час звернення до суду йому було однозначно відомо про сплив строку за ч. 4 ст. 559 ЦК України. Також позивачем не надано відзиву на зустрічний позов, в якому відповідач спростувала претензії та вимоги позивача до суду щодо поруки, яка припинилась за спливом строку.
Таким чином відповідачем за змістом зустрічного позову однозначно доведено втрату позивачем права вимоги до поручителя ОСОБА_2 з підстави не виконання позивачем обов?язку за ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Однак відповідно до ст. 559 ЦК України для позивача встановлено правовий наслідок невиконання його обов?язку у формі припинення поруки.
Таким чином позов обґрунтовано в частині вимоги до ОСОБА_1 , але за змістом зустрічного позову ОСОБА_2 доведено припинення поруки.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити частково;
стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи (бул. Лесі Українки, б. 34, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код: 33304730) заборгованість за кредитним договором в сумі 1 278 527,91 гривень, судові витати - 19177,92 гривень;
в іншій частині позову відмовити.
зустрічний позов задовольнити;
визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 31.08.2007, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси і кредит» та ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.