Справа № 296/2497/22
2/296/2024/22
18 серпня 2022 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., за участю секретаря судового засідання Туровської К.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, шляхом виселення,
І. СУТЬ СПРАВИ
1.1. 23.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
1.2. Поданий позов обґрунтовувався тим, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 та разом з ним в квартирі зареєстрований його син ОСОБА_2 .
1.3. В продовж тривалого часу, як зазначає позивач, відповідач систематично порушує правила суспільного співжиття, вчиняє відносно позивача протиправні дії, застосовує психологічне насильство, морально знущається, постійно чинить психологічний тиск своєю поведінкою, нищить належне позивачу майно у квартирі, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися з позовом до суду.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.05.2022, справа №296/1497/22 передана на розгляд судді Рожковій О.С.
2.2. 27.05.2022 ухвалою Корольовського районного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. 17.06.2022 позивач ОСОБА_1 подав заяву на усунення недоліків позовної заяви, разом з квитанцією про сплату судового збору.
2.3. 22.06.2022 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі №296/2497/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
2.4. Позивач ОСОБА_1 подав до Корольовського районного суду м. Житомир заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Просив не стягувати з відповідача судові витрати та розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.33).
2.5. 02.08.2022 відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій не заперечував щодо задоволення позовних вимог позивача, просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.34).
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
3.1. 21.02.2008 ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 21.02.2008, зареєстрованого в реєстрі за №36 (а.с.14).
3.2. Власник квартири ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_4 та його сини ОСОБА_2 , ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується копією довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку ОСББ, яка видана ПСП «Вертикаль» від 13.05.2022 (а.с.16).
3.3. 22.04.2022 ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно свого батька ОСОБА_1 , погрожував останньому фізичною розправою, що підтверджується копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серія АА №269173 (а.с.19).
IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
4.1. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
4.2. Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
4.3. Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
4.4. Частиною першої статті 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
4.5. Частиною першою статті 156 Житлового кодексу УРСР та статті 405 Цивільного кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
4.6. Відповідно до частини четвертої статті 156 Житлового кодексу УРСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, відповідно до якої до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
4.7. Згідно із статтею 157 Житлового кодексу УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
4.8. Частиною першою статті 116 Житлового кодексу УРСР передбачено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
4.9. Виходячи з аналізу змісту наведеної норми стаття 116 вказує на такі підстави виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення: а) систематичне руйнування чи псування жилого приміщення; б) використання його не за призначенням; в) систематичне порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку.
При вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 Житлового кодексу УРСР мають враховуватися порушення правил співжиття у сфері даних житлових відносин, а не такі правопорушення, що допущені відповідачем в іншому місці й не мають відношення до користування сторонами жилим приміщенням. Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
4.10. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
5.1. Встановлено, що між ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_2 виник спір з приводу усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, шляхом виселення з квартири.
5.2. З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , який наділений правом користування житловим приміщенням для особистого проживання і проживання членів його сім'ї та інших осіб.
5.3. Також у спірній квартирі разом з ОСОБА_1 зареєстрований його син ОСОБА_2 , який як член сім'ї власника у розумінні ч. 4 ст.156 ЖК УРСР наділений правом користування вказаним житлом, оскільки відсутні підстави вважати, що при його вселенні було досягнуто іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
5.4. Суд приймає до уваги доводи позивача, що відповідач порушує правила суспільного співжиття, вчиняє відносно позивача протиправні дії, застосовує психологічне насильство, морально знущається, чинить психологічний тиск на позивача своєю поведінкою.
5.5. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №569/4373/16-ц (провадження №14-298цс19), підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, дійшла висновку, що втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном та таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло повинно здійснюватися з дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар (принцип пропорційності).
5.6. Враховуючи, що відповідач подав до суду письмову заяву, в якій не заперечував щодо задоволення позовних вимог та на підставі досліджених доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що для досягнення справедливого балансу між усіма особистими інтересами сторін, є підстави для застосування статті 116 Житлового кодексу УРСР, а саме: виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Оскільки позивач просив не стягувати з відповідача судовий збір, суд не вбачає підстав для його стягнення.
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позов ОСОБА_1 , задовольнити.
2. Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
ОСОБА_1 ,
зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_4
РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач:
ОСОБА_2 ,
зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_4
РНОКПП невідомий
Суддя О. С. Рожкова