Справа №162/357/22
Номер провадження 2-а/162/22/2022
17.08.2022 року смт Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Цибень О.В.,
за участю секретаря судових засідань Будько І.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП у Волинській області ДПП старшого лейтенанта поліції Шевчика Тараса Володимировича та Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови
Позивач ОСОБА_1 20.07.2022 року звернувся до Любешівського районного суду Волинської області із вказаним позовом.
Позивач обгрунтовує вимоги тим, що 13.07.2022 року інспектором УПП у Волинській області ДПП старшим Лейтенантом поліції Шевчиком Т.В. було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №296046 у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.2 с т.122 КУпАП. Згідно з фабулою постанови, 13.07.2022 року о 10 год 29 хв на автодорозі М-07 382км +400м водій, керуючи транспортним засобом в умовах недостатньої видимості (дощ) не увімкнув ближнього світла фар або протитуманні ліхтарі та на момент перевірки не пред'явив поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.19.1 та 2.4А ПДР України, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 126 та ч.2 с т.122 КУпАП.
Вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративне правопорушення просить її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити в частині накладення стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП. Зокрема вказує, що у даному випадку не було недостатньої видимості, інспектор виніс постанову без будь якої підготовки справи до розгляду, не були досліджені докази, не були вирішені подані ним клопотання, зокрема, про перенесення розгляду справи для отримання правової допомоги, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, а справа була розглянута за його відсутності. Також зазначає про відсутність доказів про вчинення ним вказаного у постанові правопорушення.
Ухвалою суду від 21.07.2022 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду 26.07.2022 року від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень з дотриманням строків та процедури розгляду справи, тому просить залишити дану постанову без змін, а позовну заяву - без задоволення. Розгляд справи проводити без участі відповідачів та їх представника. До відзиву додано диск з відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення від 13.07.2022 року та копію довідки Волинського обласного центру з гідрометеорології від 25.07.2022 року №993/01-49/207 про погодні умови 13.07.2022 року.
Від позивача 09.08.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій , крім зазначеного у позові, вказує, що відповідач не довів належними доказами, що видимість була саме недостатньою, оскільки у наданій довідці Волинського обласного центру з гідрометеорології йдеться про погіршену видимість, а на доданому відеозаписі чітко видно, що видимість дороги в будь-якому напрямку є значно більшою за 300 м.
Позивач в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та просив позов задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У відзиві, серед іншого, представник відповідачів просить розгляд справи проводити у їх відсутності.
Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, подані відповідачами докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно з постановою серії БАВ №296046 від 13.07.2022 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.2 с т.122 КУпАП за те, що останній 13.07.2022 року о 10 год 29 хв на автодорозі М-07 382км +400м водій, керуючи транспортним засобом в умовах недостатньої видимості (дощ) не увімкнув ближнього світла фар або протитуманні ліхтарі та на момент перевірки не пред'явив поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.19.1 та 2.4А ПДР України, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 126 та ч.2 с т.122 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 19. 1 ПДР передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з адміністративного позову, свої вимоги про скасування оскаржуваної постанови позивач, серед іншого, обґрунтовує тим, що відповідач порушив процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, а саме справу розглянуто на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду».
Так постановою Верховного суду у справі № 536/583/17 вказано «Згідно із частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Разом з тим, частинами 2,4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі протокол не складається. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015року по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Перед судом не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов'язковість використання яких була б встановлена законом. Відтак, інспектором правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи за місцем його проживання.
Крім цього, позивач вказує, що інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Однак, це повністю спростовується наявним у справі відеозаписом, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово наголошувалось на можливості зв'язатися з його адвокатом, аби той прибув на місце події. Крім того, інспектор наголошував, що розгляд справи може бути перенесений на іншу дату за місцем несення його служби для забезпечення участі у розгляді справи адвоката. Проте, ОСОБА_1 проти цього заперечив.
За таких обставин, слід констатувати, що у даному випадку право на захист ОСОБА_1 порушено не було.
Також, ОСОБА_1 у позовній заяві та відповіді на відзив заперечує факт недостатньої видимості у вказані в оскаржуваній постанові дату та час.
Згідно п. 1.10 ПДР недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.
Даний термін означає видимість дороги у напрямку руху транспортного засобу, зумовлену тимчасовим погіршенням оглядовості внаслідок утворення туману, опадів (дощу або снігу). Таким чином, метою покладання на водія обов'язку щодо ввімкнення світлових пристроїв транспортного засобу пов'язане виключно для поліпшення видимості та своєчасного реагування на зміну дорожньої обстановки.
Такі доводи позивача спростовуються як дослідженим відеозаписом, так і доданою представником відповідачів до відзиву довідкою Волинського обласного центру з гідрометеорології від 25.07.2022 року №993/01-49/207, відповідно до якої в період з 09 год 12 хв по 11 год 16 хв в смт Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області відмічалася безперервна мряка з кількістю опадів 0,7 мм, що погіршувало видимість.
Судом встановлено, що відображене на наявному в матеріалах справи відеозаписі повністю спростовує обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, надані ним у судовому засіданні пояснення, та підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а тому оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Зважаючи на викладене, вина позивача у порушенні п.19.1 «а» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП доведена, тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова інспектора є законною, винесена відповідно до вимог ст. 7, 279, 280, 285 КПАП України та скасуванню не підлягає.
З огляду на приписи вищенаведених правил адміністративного процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1,9, 251, 255 КУпАП, ст.ст. 72-74, 139, 286, 293, 295 КАС України, суд
Постанову інспектора УПП у Волинській області ДПП Шевчика Тараса Володимировича серії БАВ №296046 від 13.07.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.2 с т.122 КУпАП - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора УПП у Волинській області ДПП старшого лейтенанта поліції Шевчика Тараса Володимировича та Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови - без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.08.2022 року.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ