ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 квітня 2022 року місто Київ №640/17423/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу у розмірі 218 721, 22 грн,
Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 218 721, 22 грн, в якому просило суд:
- прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти з платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на суму податкового боргу у розмірі 218 721, 22 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 має податковий борг в загальному розмірі 218 721,22 гривень. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов'язань у встановлені строки відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПКУ ОСОБА_1 була направлена податкова вимога від 19.05.2020 року № 39847-10, яка була отримана ОСОБА_1 29.05.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/17423/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 13.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позовну заяву повністю необґрунтованою та просить відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки, на думку відповідача, в силу вимог п. 102.1 ст. 102 ПКУ, ОСОБА_1 вважається вільним від грошового зобов'язання через пропуск Головним управлінням ДПС у м. Києві строку направлення податкової вимоги № 39847-10 від 19.05.2020.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався. Будь-яких інших клопотань від позивача та відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва не надходило.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Фізичною особою ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 28.04.2017 до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач має податковий борг в загальному розмірі 218 721, 22 гривень, з яких: податок на доходи фізичних осіб у сумі 201 896, 51 грн, а також військовий збір у сумі 16824, 71 грн.
Вказані вище податкові зобов'язання нараховані на підставі поданої відповідачем 28.04.2017 податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік
№ 1700075258.
Обставини декларування та подання відповідачем 28.04.2017 податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік № 1700075258, а також правильності даних зазначених відповідачем у декларації, у тому числі й стосовно сум податкових зобов'язань, сторонами не заперечуються та визнаються.
Контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 19.05.2020 № 19.05.2020, яка, відповідно до наявних у матеріалах справи № 640/17423/20 доказів, отримана відповідачем 29.05.2020.
Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання згідно з п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 57. 1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У матеріалах справи наявна податкова декларація про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік № 1700075258, у яких відповідач самостійно задекларовав зобов'язання, але не сплатив їх у строки відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. При цьому, така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, на час вирішення даної справи визначене та задеклароване відповідачем податкове зобов'язання є узгодженим.
Отже, станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 218 721, 22 гривень, який на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений. Відповідно до п. 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 19.05.2020 № 19.05.2020 на суму податкового боргу 218 721, 22 грн.
Зазначена податкова вимога направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, та, відповідно до наявних у матеріалах справи № 640/17423/20 доказів, отримана відповідачем 29.05.2020.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вищезазначена вимога вручена відповідачу належним чином.
Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до матеріалів справи, контролюючий орган звернувся до суду із із цією позовною заявою з урахуванням строку передбаченого п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України.
Стосовно заперечень відповідача проти задоволення позову викладених у відзиві на позовну заяву суд звертає увагу на наступне.
Так, у відзиві на позовну заяву, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог контролюючого органу та стверджуючи про їх необґрунтованість та необхідність у їх відмові, посилається на те, що контролюючий орган пропустив встановлений п. п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України для стягнення податкового боргу.
Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що у відповідності до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідач посилається на те, що граничним строком подання податкової декларації для платників податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік було 01.05.2017 і, на його думку, право на визначення грошових зобов'язань контролюючий орган мав до 01.05.2020, а надсилання податкової вимоги № 39847-10 від 19.05.2020 здійснено з пропуском встановлених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України строку, що на думку відповідача свідчить про те, що ОСОБА_1 . важається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Проаналізувавши вказані вище доводи відповідача суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівню єкалендарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Суд наголошує на тому, що в силу п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, якщо вони самостійно задекларовані платником податків, а також враховуючи факт відсутності посилань позивача та відповідача на наявність обставин подання відповідачем уточнюючих розрахунків до податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік № 1700075258.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
Тобто, виходячи із аналізу матеріалів справи суд доходить висновку, що з 28.04.2017 грошове зобов'язання відповідача стало узгодженим, а із 01.08.2017 таке узгоджене грошове набуло статусу податкового боргу.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Суд звертає увагу на те, що відповідач помилково посилається на наявність права у контролюючого органу на можливість визначення грошового зобов'язання у вказаній справі протягом 1095 днів із дня граничного строку подання податкової декларації, адже в силу
п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, якщо вони самостійно задекларовані платником податків, та є такими, що не потребують додаткового визначення контролюючим органом.
Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано доказів надсилання/подання контролюючому органу уточнюючого розрахунку до податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік № 1700075258.
Як встановлено приписами п. 95.1-95.3 ст. 95, п.102.4 статті 102 ПК України, контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18.
Отже, строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу складає 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
З огляду на викладене слідує, що строк у 1095 календарних днів, який встановлений у даній статті - це строк, протягом якого мають бути реалізовані всі стадії процедури стягнення податкового боргу.
Враховуючи те, що у цій справі грошове зобов'язання набуло статусу податкового боргу 01.08.2017 контролюючий орган мав право здійснити дії, передбачені Податковим кодексом України дії, спрямовані на стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом подання відповідного позову до суду, протягом 1095 днів, тобто до 01.08.2020, тоді як позовна заява позивачем була подана 29.07.2020.
Окрім цього суд звертає увагу на те, що відповідно до положень абзацу десятого п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України.
Тобто, із 18.03.2020 строки давності, передбачені ст. 102 були зупинені по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України.
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 за №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19 грудня 2020 до 31 березня 2022 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України:
- від 11 березня 2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061) - карантин із 12.03.2020 по 22.05.2020;
- від 20 травня 2020 р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626) - карантин із 22.05.2020 по 31.07.2020.
Тобто, станом на день подання контролюючим органом позовної заяви Кабінетом Міністрів України був встановлений карантин, а отже і зупино перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що доводи відповідача стосовно необґрунтованості заявлених ГУ ДПС у м. Києві вимог та визнання їх такими, що не підлягають задоволенню, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Стосовно посилань відповідача на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 12.02.2019 по справі № 821/1546/16 то суд їх відхиляє, оскільки цитування та, відповідно, посиланні на цю правову позицію суду не є релевантною для цієї судової справи, враховуючи різні обставини справ, зокрема обставин визначення грошового зобов'язання.
Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно п. 41.2. ст. 41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Отже, судом встановлено, що узгоджена сума грошового зобов'язання у розмірі
218 721, 22 гривень, з яких: податок на доходи фізичних осіб у сумі 201 896, 51 грн, а також військовий збір у сумі 16824, 71 грн, яка самостійно визначена відповідачем, своєчасно та в повному обсязі відповідачем не сплачена.
Наявність податкового боргу у відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, а саме:
копією податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік
№ 1700075258;
копією корінця податкової вимоги форми "Ф" від 19.05.2020 № 39847-10;
паперові копії електронних доказів - роздруківки інтегрованих карток платника податків;
розрахунком податкового боргу.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 218 721, 22 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у місті Києві задовольнити.
2. Стягнути до бюджету України кошти у розмірі 218 721, 22 грн (двісті вісімнадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня) 22 копійки з фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з усіх відкритих розрахункових рахунків.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.