ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 квітня 2022 року м. Київ № 640/24746/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
провизнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та не подачі до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 12 744,00 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № ПН1218871 від 02.12.2019;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 12 744,00 грн., сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № ПН1218871 від 02.12.2019.
Також, щодо судових витрат, позивач просить з ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката (гонорар) в сумі 2 800,00 грн.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що 02.12.2019 він на підставі Договору купівлі-продажу придбав у власність житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 .
Додає, що при придбанні квартири позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 12 744,00 грн. та підтверджується квитанцією № ПНІ218871 від 02 грудня 2019.
Вказане житло, як стверджує позивач, було придбане вперше, що підтверджується інформаційною довідкою № 267732291 від 27.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як вбачається з інформаційної довідки, вказане житло є єдиним у Позивача.
Позивач також зазначає, що враховуючи положення п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Позивач не повинен був сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки від сплати відповідного збору звільняються громадяни, які придбавають житло вперше.
У зв'язку із цим 17.08.2021 року Позивач звернувся до ГУ ПФУ із претензією та вимогою звернутись до відповідного Управління Державної казначейської служби із поданням про повернення помилково сплаченого збору у розмірі 12 744,00 грн.
Однак, як зазначено у позові, відповідачем листом від 19.08.2021 року № 2600-0603-8/133692 було безпідставно відмовлено у задоволені претензії. Як зазначено у відповіді відповідача, до функцій і повноважень управління Фонду не віднесено збір та перевірка інформації про факт придбання житла вперше. А відтак, Управління не наділено повноваженнями на це. За таких обставин, будь-які документи щодо придбання житла, в тому числі вперше, в Управління відсутні. Крім того, нотаріус зобов'язаний сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Частиною першою статті 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відповідно до частини першої cm.46' Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього».
Позивач вважає відмову Відповідача протиправною у зв'язку з чим звернувся до суду.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволені позовних вимог, наголосивши на їх необґрунтованості. Зазначає, що документи, які свідчать про те, що житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в управління, оскільки ані реєстрацію договорів, ані реєстрацію права власності управління не здійснює. Вважає, що покладання на Управління обов'язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є по своїй суті абстрактним та неможливим, оскільки останній не є суб'єктом владних повноважень що здійснює реєстрацію договорів та права власності.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, відповідач вважає, що вони не підтверджені належним чином, не надано достатніх та детальних доказів на підтвердження понесених витрат.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою судді від 08.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
До участі у справі в якості третьої особи залучено управління Держказначейства.
Встановлені судом обставини.
У даному випадку матеріалами справи підтверджується факт придбання позивачем вищезгаданої квартири, сплата збору у вищезгаданому розмірі, факт звернення до відповідача з претензією - як зазначено вище, та, відповідно, факт відмови відповідача сформувати та подати відповідне подання про повернення суми збору, а відтак вказані обставини є встановленими.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740), Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43 (далі - Порядок № 43), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 № 1650/24182 (далі - Порядок № 787), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення № 215), постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» (далі - Постанова № 106).
За приписами ст. 1 Закону № 400/97-ВР звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування особи, які вперше придбавають житло.
Зокрема, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п. 8 ст. 2, п. 10 ст. 4 № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Пунктами 151, 153 Порядку № 1740 (з урахуванням постанови КМУ № 866 від 23.09.2020) визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується, зокрема, фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком, крім іншого, громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства.
Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, окрім наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 Порядку № 1740 інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Між тим, відповідно до п. 18 Порядку № 1740 повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
В контексті наведеного слід додати, що у відповідності до ч. 2 ст. 45 БК України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 розділу 2 Порядку № 43 казначейське обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету здійснюється органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства) відповідно до законодавства. У процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства, зокрема,: відкривають бюджетні рахунки для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства) та Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі); формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Подання складає орган, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 8 Порядку № 787).
Разом з тим, відповідно до п/п. 2 п. 4 Положення № 215 казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У додатку до Постанови № 106 передбачено, що контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для громадян, які придбавають житло вперше, законодавством надано пільгу у вигляді звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходжень до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком кодів бюджетної класифікації, а також ведення аналітичного обліку таких платежів у розрізі платників.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом, як вже було зазначено раніше, є Пенсійний фонд України, то саме на нього та його територіальні органи покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
У даному випадку, на підтвердження обставин придбання житла вперше, позивачем надано адресоване суду власне підтвердження цих обставин, копію договору, квитанцію, витяги та довідки з реєстрів та інші матеріали, з яких у сукупності вбачається, що квартира придбана позивачем вперше на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання позивачем житла вперше, відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано.
Отже, враховуючи те, що позивач звертався до ГУ ПФУ з приводу повернення помилково сплаченої суми збору, однак отримав відмову, слід дійти до висновку про протиправну бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у формуванні та направленні до ГУ ДКСУ у місті Києві подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, шо у разі відсутності, зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 152 Порядку № 1740 інформації та документів, що підтверджують звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та сплату покупцем при купівлі-продажу нерухомого майна 1 відсотка від вартості такого майна та подальше звернення покупця із заявою до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору, пенсійний орган зобов'язаний перевірити факт придбання таким покупцем майна вперше.
Сама по собі сплата суми збору при оформленні договору, не є доказом придбання заявником житла не вперше.
Зазвичай така сплата при оформленні договору пов'язана лише з необхідністю прискорення процедури оформлення нерухомості, внаслідок все-таки є достатньо обтяжливої для громадян бюрократичної процедури підтвердження перед нотаріусом придбання майна вперше.
Така сплата податку при оформленні договору, не виключає для громадянина можливості звернення із заявою про повернення помилкового сплаченої суми збору.
Слід звернути увагу відповідача на те, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України саме Держава в особі Пенсійного фонду України (його органів) як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, з якої вимагається сплата збору, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію.
В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на Державу.
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо первинного придбання нею житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б спростовували право позивача на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв'язку з придбанням житла вперше.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 908 грн.
Що стосується витрат на правову допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 3. ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У даному випадку до матеріалів справи надано відповідний договір, додаток до нього, рахунок, квитанцію, акт прийому-передачі, детальний опис робіт та вартості послуг, а також документи на підтвердження статусу адвоката та наявності представницьких повноважень. При цьому, в контексті розміру відшкодування (гонорар у розмірі 2800 грн.), судом враховується: якісна підготовка позову та супутніх матеріалів, що дозволяє розглядати справу без додаткових витрат часу; доречний аналіз норм національного законодавства та судової практики, проведений адвокатом, а також активна позиція адвоката, у т.ч. щодо формування доказової бази (звернення, отримання відповідей та інформації), що зазвичай займає достатньо часу та зусиль.
Суд вважає заявлені до стягнення витрати такими, що пов'язані з розглядом справи, є обґрунтованими та неминучими, співставними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом матеріалів справи та обсягом робіт щодо вивчення обставин взаємовідносин сторін. Розмір гонорару є розумним. Відтак, беручи до уваги наведене у сукупності, суд вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню ці витрати у розмірі 2800,00 грн. (гонорар).
Заявлені відповідачем заперечення щодо судових витрат по своїй суті є загальними та доволі гіпотетичними, не спростовують висновків суду та розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві (код ЄДР: 42098368) у формуванні та направленні до ГУ ДКСУ у м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12 744,00 грн., сплаченого за квитанцією № ПН1218871 від 02.12.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12744,00 грн., сплаченого за квитанцією № ПН1218871 від 02.12.2019
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) 908,00 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за квитанцією № 0.0.2238820826.1 від 20.08.2021.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2800,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін