ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 квітня 2022 року м. Київ № 640/1606/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проОфісу Генерального прокурора визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі по тексту - відповідач) про:
визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 20.12.2019р. №1183-вк;
поновлення позивача на військовій службі, як особу офіцерського складу Збройних Сил України, який відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі;
стягнення з відповідача матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, які недоотримані внаслідок незаконного звільнення, не нарахованої одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби за 3 календарних років, що становить 54351грн. та компенсацію позивачу за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1207,8грн. за кожен день затримки помножений на кількість днів такої затримки.
Ухвалою суду від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 21.04.2022 повернуто заяву позивача про збільшення позовних вимог без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення про звільнення позивача з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Офісом Генерального прокурора подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення та у зв'язку із тим, що наказом Генерального прокурора від 11.06.2020 №1541ц внесені зміни до оскаржуваного наказу від 20.12.2019 №1183-вк.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Наказом Міністра оборони України від 16.12.2019 №711 (по особовому складу) підполковника юстиції ОСОБА_1 прокурора відділу роботи з оперативною інформацією управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України звільнено з військової служби у запас за п.п. «г» (у зв'язку із скороченням штатів, або проведенням організаційних заходів) відповідно до п. 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
На підставі вказаного наказу Міністра оборони України, 20.12.2019 Генеральним прокурором прийнято наказ №1183-вк, яким на підставі ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прокурора відділу роботи з оперативною інформацією управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби у запас відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів, або проведенням організаційних заходів), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Печерського районного у місті Києві військового комісаріату. Виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років служби.
Наказом Генерального прокурора від 11.06.2020 №1541ц «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1183-вк» внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1183-вк, а саме викладено пункт 1 у такій редакції: «Підполковника юстиції ОСОБА_1, якого наказом Міністра оборони України від 16.12.2019 №711 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора відділу роботи з оперативною інформацією управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Печерського районного у місті Києві військового комісаріату».
Не погоджуючи з оскаржуваним наказом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням сторін (їх представників) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі по тексту також - КЗпП України), Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі по тексту також - Закон № 1697-VII), Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 № 27 (далі по тексту також - Інструкція № 27) (у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.
До 25.09.2019 частиною першою статті 7 Закону № 1697-VII визначалось, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Згідно з абзацами 1, 4 частини четвертої статті 27 Закону № 1697-VII військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі. Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом № 1697-VІІ і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX були внесені зміни у вказаний Закон № 1697-VII, відповідно до яких систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Тобто виключено з системи військову прокуратуру.
Абзацом 3 пункту 18 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за контрактом, надано право достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, надається право достроково звільнитися з військової служби.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом (у діючій редакції, - прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом).
Водночас, за приписами положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, вирішення питання проходження військової служби, у тому числі щодо військовослужбовців, відряджених до державних органів (прийняття/звільнення з військової служби) належить до повноважень Міністра оборони України.
З огляду на наведене суд зазначає, що обґрунтованих підстав для залишення позивача на посаді прокурора після звільнення з військової служби, не було, оскільки не може перебувати на посаді військового прокурора особа, яка не є військовослужбовцем, як і не може бути переведена на іншу посаду (прокурора).
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.0.2021 у справі № 420/5104/20.
У взаємозв'язку з наведеним, судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби саме наказом Міністра оборони України від 16.12.2019 № 711, який не визнано протиправним та не скасовано у судовому порядку, який став єдиною підставою для прийняття Генеральним прокурором оскаржуваного наказу від 20.12.2019 № 1183-вк, в який наказом від 11.06.2020 № 1541ц внесені зміни щодо формулювання звільнення, що свідчить про відсутність правових підстав для скасування останнього.
При цьому, наказ Міністра оборони України від 16.12.2019 №711 позивачем оскаржено в судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №640/1604/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Разом з тим, відповідно до пункту 7 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури, у тому числі щодо електронного документообігу.
Згідно зі статтею 9 Закону № 1697-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» з метою належного забезпечення впровадження електронного документообігу в діяльність органів, наказом Генерального прокурора України було затверджено Інструкція № 27, яка, окрім іншого, регламентує порядок опрацювання документів із часу їх створення, надходження до відправлення або передавання до архівного фонду прокуратури з урахуванням впровадження інформаційних технологій та електронного документообігу.
За приписами пункту 9.23 Інструкція № 27, наказ - це розпорядчий документ, що видається керівником прокуратури, його першим заступником або заступником на підставі законів та для їх виконання. У наказах викладаються питання з основної діяльності органів прокуратури або окремих її напрямів, а також адміністративно-господарські та кадрові питання (з особового складу).
Після набрання чинності наказом внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу.
Таким чином, оскільки наказом Генерального прокурора від 11.06.2020 №1541ц до наказу від 20.12.2019 № 1183-вк внесено зміни та фактично скасовано оскаржуваний позивачем наказ, підстави для його скасування в судовому порядку відсутні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об'єктивну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідач належним чином виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та у зв'язку із тим, що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Амельохін