ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 квітня 2022 року м. Київ № 640/5233/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
28.02.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через представника звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:
- зобов'язати ГУ ПФУ припинити ОСОБА_1 виплату пенсії відповідно до Закону України від 13.12.1991 № 1977-XII «Про наукову та науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 1977-XII), у зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 15.01.2020.
В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив, що позивач прагне відмовитися від даного виду пенсії з метою переходу на інший вид пенсії.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 10.03.2020 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в цій адміністративній справі та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.07.2020 від ГУ ПФУ до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки положеннями статті 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) не передбачена можливість припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду за заявою пенсіонера.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України, у якому їй з 31.03.2010 призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1977-XII за її заявою від 14.04.2010.
В подальшому з 01.10.2017 ОСОБА_1 Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступником якого є ГУ ПФУ) перевело на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, що підтверджується наявним в матеріалах справи розпорядженням від 21.02.2018 №842502.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 у справі № 826/11064/18, яке набрало законної сили та яким зобов'язано ГУ ПФУ перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» з 01.03.2018 ГУ ПФУ перевело позивачку на вказану пенсію.
15.01.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила ГУ ПФУ припинити виплату її пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» за власним бажанням.
Листом від 04.02.2020 № 2600-02310-8/7888 ГУ ПФУ повідомило ОСОБА_1 з посиланням на статтю 49 Закону № 1058-IV про відсутність правових підстав для припинення виплати її пенсії.
Відмова у припиненні виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення позивачці пенсії за віком за її заявою від 14.04.2010 пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника врегульовувалось положеннями статті 24 Закону № 1977-XII.
У зв'язку із набранням чинності Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 848-VIII) втратив чинність Закон № 1977-XII у зв'язку із чим пенсійне забезпечення наукового (науково-педагогічного) працівника врегульовувалось положеннями статті 37 Закону № 848-VIII.
З 11.10.2017 у зв'язку із набранням чинність Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким, зокрема статтю 37 Закону № 848-VIII викладено в новій редакції, згідно із якою пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Суд зазначає, що вибір заявника (там, де він є) є вирішальним і тоді, коли йдеться про обчислення розміру пенсії. Однак цей вибір є ілюзорним, коли особа не обізнана про свої права та альтернативи.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Так відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа має бути обізнана з умовами припинення виплати пенсії та призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.
Належне виконання цього обов'язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право.
Такий висновок узгоджується із правою позицією, викладеною у пунктах 52-53 постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №440/7341/20.
З огляду на це, посадова особа відповідача повинна була з'ясувати наміри позивачки при зверненні її до відповідача із заявою від 15.01.2020, оскільки як видно з обґрунтувань позовної заяви, вона мала намір реалізувати свої право вибору пенсійних виплат, а відтак ГУ ПФУ мало роз'яснити позивачці можливість переведення її на інший вид пенсії та про інформувати про її розмір. А також прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду цієї заяви.
За таких обставин відповідач без з'ясування фактичних намірів позивачки щодо переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, порушив її право на вибір пенсії.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в пункті 4.1 рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з виходом за межі позовних вимог шляхом визнання бездіяльності ГУ ПФУ щодо розгляду зави позивачки від 15.01.2020 протиправною та зобов'язання розглянути цю заяву відповідно до вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1.
В свою чергу відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити та вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розгляду зави ОСОБА_1 від 15.01.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2020 відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак