ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
21 квітня 2022 року м. Київ№ 640/39069/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання відсутності повноважень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Верховної Ради України, в якому просив визнати відсутність повноважень (компетенції) у Верховної Ради України позбавляти звання Президента України у інший спосіб ніж згідно процедури імпічменту, що передбачена п. 10 ч. 1 статті 85 Конституції України та статтею 111 Конституції України.
Ухвалою суду від 05 січня 2022 року у даній справі відкрито провадження, яке вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що даний спір не підсудний Окружному адміністративному суду міста Києва.
Також, Верховною Радою України подано клопотання про передачу даної справи до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за підсудністю.
Крім того, відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Вирішуючи заявлені клопотання, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
При цьому, згідно з приписами ч. 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
При цьому, ч. 2 статті 19 КАС України визначений перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, до якого не включено справи щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене правове регулювання, беручи до уваги, що заявлений позивачем позов поданий з метою вирішення спору компетенційного характеру з суб'єктом владних повноважень, суд доходить висновку, що такий спір підлягає розгляду саме Окружним адміністративним судом міста Києва, а тому безпідставними є протилежні доводи Верховної Ради України.
Щодо питання передачі даної справи за підсудністю до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суд враховує наступне.
Розмежування інстанційної юрисдикції адміністративних судів на рівні суду першої інстанції визначається статтею 22 КАС України.
Так, згідно з ч. 1 статті 22 КАС України, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Водночас, ч. 4 статті 22 КАС України визначає, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
Таким чином, оскільки предметом розгляду у межах даної адміністративної справи є виключно питання наявності або відсутності повноважень (компетенції) у Верховної Ради України, як суду першої інстанції вона не підсудна Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду, як про це зазначає відповідач, а має розглядатись Окружним адміністративним судом міста Києва.
При цьому, посилання відповідача на положення статей 245 та 266 КАС України є безпідставним, оскільки вони визначають повноваження Верховного Суду прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень виключно як наслідок визнання протиправності рішень, дій чи бездіяльності, у даному випадку Верховної Ради України, що не є предметом оскарження у межах розгляду даної справи.
Щодо питання дотримання строку звернення позивача до суду з даним позовом, необхідно звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на відсутності у відповідача повноважень (компетенції) вирішувати питання позбавлення позивача звання Президента України, що фактично відбулось на підставі прийняття Закону України «Про позбавлення ОСОБА_1 звання Президента України» від 04 лютого 2015 року № 144-VIII.
Суд звертає увагу на те, що вказаний Закон України набрав чинності 18 червня 2015 року у зв'язку з його офіційним опублікуванням 17 червня 2015 року. Тобто, починаючи саме з цієї дати позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у розумінні вимог статті 122 КАС України.
Між тим, з даним позовом до суду позивач звернувся лише 30 грудня 2021 року, тобто з пропуском визначеного КАС України строку звернення до суду. При цьому, клопотання про поновлення такого строку позивачем до суду подано не було.
Згідно з ч.ч. 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, враховуючи встановлені судом після відкриття провадження у справі обставини щодо часу виникнення підстав для звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання відсутності повноважень у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотань Верховної Ради України про закриття провадження у справі та передачі справи за підсудністю до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - відмовити.
Клопотання Верховної Ради України про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов № 640/39069/21 ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання відсутності повноважень - залишити без розгляду.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя Є.В. Аблов