ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 квітня 2022 року м. Київ № 640/12433/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головне управління Державної казначейської служби в м. Києві
провизнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не формування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі сумі 13101,80 грн., сплаченого згідно квитанції від 25.01.2021 № 0.0.1991787730.1;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13101,80 грн. сплаченого згідно квитанції від 25.01.2021 № 0.0.1991787730.1.
Позиція позивача.
Позивачка зазначає, що 25 січня 2021 року придбала 8/10 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу квартири укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» з іншої сторони, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н.М. і зареєстровано в реєстрі за № 52.
Вищезазначена інформація, як зазначено у позові, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 січня 2021 року № 241636468 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06 квітня 2021 року № 251337880.
Позивачка додає, що під час нотаріального посвідчення вищезазначеного Договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомості в сумі 13 101 грн 80 коп., що підтверджується квитанцією від 25 січня 2021 року №0.0.1991787730.1.
Вищезазначена квартира АДРЕСА_3 , як зазначає позивачка, є першою квартирою яку придбала ОСОБА_1 , про що додаю власне письмове підтвердження ОСОБА_1
12 квітня 2021, як зазначає позивачка, вона звернулася до ГУ ПФУ із заявою вх. № 16551/8 від 15 квітня 2021 року, в якій просила:
повернути їй помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомості в сумі 13 101 грн 80 коп., сплаченого згідно квитанції від 25 січня 2021 року № 0.0.1991787730.1 при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири 25 січня 2021 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 13101,80 грн., сплаченого згідно квитанції від 25.01.2021 року №0.0.1991787730.1.
грошові кошти перерахувати на відповідні банківські реквізити.
Однак, листом від 16 квітня 2021 року вих. № 2600-0603-8/65116 ГУ ПФУ в м. Києві роз'яснило позивачу Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою КМУ від 03 листопада 1998 року № 1740 з посиланням на зміни, які були внесені Постановою КМУ від 23 вересня 2020 року № 866, яка набрала чинності 26 вересня 2020 року, та залишило заяву ОСОБА_1 без задоволення, що і зумовило звернення з даним позовом.
Позивачка вважає такі дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у формуванні та не поданні до ГУ ДКСУ у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору протиправними
Крім того, позивачка зазначає, що 12 квітня 2021 року між Позивачем та Адвокатським Бюро «Войнов ПРО» був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 12/04/21 та погоджений прайс Адвокатського Бюро «Войнов ПРО», відповідно до умов якого Адвокатське Бюро «Войнов ПРО» взяло на себе зобов'язання здійснити представництво або надати інші види правничої (правової) допомоги Клієнту, а Клієнт зобов'язався оплатити надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору, з метою повернення Клієнту сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомості в сумі 13 101 грн 80 коп. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири 25 січня 2021 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , повернення судових витрат, а також надавати інші види правничої (правової) допомоги Клієнту з цього питання (п.п. 1.1., 1.3. Договору про надання правничої (правової) допомоги).
Відповідно до п. 2.2. Договору про надання правничої (правової) допомоги безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим Договором здійснює керуючий Бюро - адвокат Войнов Євген Анатолійович, з усіма повноваженнями наданими Клієнтом Бюро відповідно до умов цього Договору.
Пунктами 3.1., 3.2. зазначеного Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надання в межах цього Договору правничої (правової) допомоги становить 3 000 грн.
Клієнт здійснює попередню виплату гонорару в розмірі 3 000,00 грн. протягом 3-х днів з дня виставлення рахунку Клієнту.
12 квітня 2021 року Адвокатським Бюро «Войнов ПРО» був виставлений рахунок, на підставі якого ОСОБА_1 попередньо сплатила Адвокатському Бюро «Войнов ПРО» гонорар в розмірі 3 000 грн, що підтверджується квитанцією від 12 квітня 2021 року № 0.0.2084473101.1 та меморіальним ордером від 12 квітня 2021 року.
29 квітня 2021 року між Адвокатським Бюро «Войнов ПРО» та ОСОБА_1 був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги № 1, відповідно до якого послуги виконані повністю та задовольняють умови Договору, вартість наданих послуг склала 2 500 грн 00 коп. без ПДВ із зазначенням обсягу наданих послуг.
Відтак, позивачка просить відшкодувати судовий збір у сумі 908 грн 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу - 3 000 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволені позовних вимог, наголосивши на їх необґрунтованості. Зазначає, що документи, які свідчать про те, що житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в управління, оскільки ані реєстрацію договорів, ані реєстрацію права власності управління не здійснює. Вважає, що покладання на Управління обов'язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є по своїй суті абстрактним та неможливим, оскільки останній не є суб'єктом владних повноважень що здійснює реєстрацію договорів та права власності.
ГУ ПФУ додає, що постановою КМУ від 23 вересня 2020 року №866, що набрала чинність 26.09.2020 внесені зміни до Порядку, що суттєво змінює підходи до визначення підстав та порядку звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу житла.
Порядком встановлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, отримання відомостей та документів, а також отримання інформації з реєстрів може здійснюватися нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії з урахуванням абзацу другого статті 4, статей 46, 46-1 Закону України «Про нотаріат».
Окремо звертає увагу на те, що умовою звільнення від сплати збору Порядок № 1740 визначає відсутність факту купівлі житла, зокрема як частки в спільному майні подружжя.
Обов'язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця.
З цього випливає, на думку ГУ ПФУ, що Позивач, сплативши збір, не скористався правом, яке дозволяє звільнення від сплати останнього на підставі Порядку.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям постанови КМУ від 23.09.2020 № 866, нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше).
Отже, як вважає ГУ ПФУ, проведена Позивачем сплата збору свідчить про те, що майно придбавалося Позивачем не вперше, що встановив нотаріус.
В додатках до позовної заяви, як зазначає ГУ ПФУ, відсутні документи, що підтверджують право Позивача на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Підсумовуючи, ГУ ПФУ наполягає, що факт придбавання Позивачем нерухомості не вперше встановлено нотаріусом, та вказані вище обставини в сукупності свідчать про відсутність протиправних дій Управління.
Добровільна сплата Позивачем збору, як стверджує ГУ ПФУ, свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус.
Враховуючи вищевикладене, ГУ ПФУ вважає, що в Управління відсутній обов'язок сформувати та подати до ГУ ДКСУ подання про повернення Позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, відповідач вважає, що вони не підтверджені належним чином, не надано достатніх та детальних доказів на підтвердження понесених витрат.
Третя особа надала пояснення від 09.07.2021 щодо позову, зазначивши про функції та повноваження казначейства та ГУ ПФУ, звернувши увагу на те, що за наявних обставин обов'язок складання подання помилково сплачених коштів покладається на відповідача відповідно до встановлених правил та процедур.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою судді від 1012.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
До участі у справі в якості третьої особи залучено управління Держказначейства.
Встановлені судом обставини.
У даному випадку матеріалами справи підтверджується факт придбання позивачкою вищезгаданої квартири, сплата збору у вищезгаданому розмірі, факт звернення до відповідача - як зазначено вище, та, відповідно, відмову відповідача сформувати та подати відповідне подання про повернення суми збору, а відтак вказані обставини є встановленими.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740), Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43 (далі - Порядок № 43), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 № 1650/24182 (далі - Порядок № 787), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення № 215), постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» (далі - Постанова № 106).
За приписами ст. 1 Закону № 400/97-ВР звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування особи, які вперше придбавають житло.
Зокрема, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п. 8 ст. 2, п. 10 ст. 4 № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Пунктами 151, 153 Порядку № 1740 (з урахуванням постанови КМУ № 866 від 23.09.2020) визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується, зокрема, фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком, крім іншого, громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства.
Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, окрім наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 Порядку № 1740 інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Між тим, відповідно до п. 18 Порядку № 1740 повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
В контексті наведеного слід додати, що у відповідності до ч. 2 ст. 45 БК України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 розділу 2 Порядку № 43 казначейське обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету здійснюється органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства) відповідно до законодавства. У процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства, зокрема,: відкривають бюджетні рахунки для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства) та Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі); формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справлення надходжень до бюджету.
Подання складає орган, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 8 Порядку № 787).
Разом з тим, відповідно до п/п. 2 п. 4 Положення № 215 казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У додатку до Постанови № 106 передбачено, що контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для громадян, які придбавають житло вперше, законодавством надано пільгу у вигляді звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходжень до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком кодів бюджетної класифікації, а також ведення аналітичного обліку таких платежів у розрізі платників.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом, як вже було зазначено раніше, є Пенсійний фонд України, то саме на нього та його територіальні органи покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
У даному випадку, на підтвердження обставин придбання житла вперше, позивачем надано адресоване суду власне підтвердження цих обставин, копію договору, квитанцію, витяги та довідки з реєстрів та інші матеріали, з яких у сукупності вбачається, що квартира придбана позивачем вперше на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання позивачем житла вперше, відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано.
Отже, враховуючи те, що позивач звертався до ГУ ПФУ з приводу повернення помилково сплаченої суми збору, однак отримав відмову, слід дійти до висновку про протиправну бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у формуванні та направленні до ГУ ДКСУ у місті Києві подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, шо у разі відсутності, зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 152 Порядку № 1740 інформації та документів, що підтверджують звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та сплату покупцем при купівлі-продажу нерухомого майна 1 відсотка від вартості такого майна та подальше звернення покупця із заявою до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору, пенсійний орган зобов'язаний перевірити факт придбання таким покупцем майна вперше.
Сама по собі сплата суми збору при оформленні договору, не є доказом придбання заявником житла не вперше.
Зазвичай така сплата при оформленні договору пов'язана лише з необхідністю прискорення процедури оформлення нерухомості внаслідок все-таки достатньо обтяжливої для громадян бюрократичної процедури підтвердження перед нотаріусом придбання майна вперше та, за практикою, перестраховкою нотаріусів у з'ясування питання - чи придбана квартира вперше чи не в перше.
Така сплата податку при оформленні договору, не виключає для громадянина можливості звернення із заявою про повернення помилкового сплаченої суми збору.
Слід звернути увагу відповідача на те, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України саме Держава в особі Пенсійного фонду України (його органів) як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, з якої вимагається сплата збору, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію.
В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на Державу.
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо первинного придбання ним житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б спростовували право позивача на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв'язку з придбанням житла вперше.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір.
Що стосується витрат на правову допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 3. ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У даному випадку до матеріалів справи надано відповідний договір, а також супроводжуючі його документи, ордер, прибутковий касовий ордер, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги, розрахунок витрат у ньому. При цьому, в контексті розміру відшкодування (гонорар у розмірі 3 000 грн.), судом враховується якісна підготовка позову та супутніх матеріалів щодо оцінки всіх обставин, які підлягали з'ясуванню та встановленню, доречний аналіз норм національного законодавства та судової практики, проведений адвокатом, а також активна позиція адвоката, у т.ч. щодо формування доказової бази (звернення, отримання відповідей та інформації), що загалом займає багато часу та зусиль.
Суд вважає заявлені до стягнення витрати такими, що пов'язані з розглядом справи, є обґрунтованими та неминучими, співставними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Розмір гонорару є розумним. Відтак, беручи до уваги наведене у сукупності, суд вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню. Ці витрати у розмірі 3000,00 грн. (гонорар).
Заявлені відповідачем заперечення щодо судових витрат по своїй суті є загальними та доволі гіпотетичними, не спростовують висновків суду та розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві (код ЄДР: 42098368) у формуванні та направленні до ГУ ДКСУ у м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13 101 грн 80 коп. (квитанція від 25 січня 2021 року №0.0.1991787730.1).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13 101 грн 80 коп. (квитанція від 25 січня 2021 року №0.0.1991787730.1).
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) 908,00 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за квитанцією № 0.0.2107654287.1 від 29.04.2021.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на відшкодування витрат на правову допомогу 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін