Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 1/1983
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 квітня 2022 року м. Київ № 640/19491/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю ОТК "ЄВРОПЛЮС"
до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
Департамент контролю Харківської міської ради
про визнання протиправною та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ОТК "ЄВРОПЛЮС" (надалі - позивач), адреса: 01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (надалі - відповідач), адреса: 61166, місто Харків, проспект Науки, будинок 40, 6 поверх, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 червня 2021 року №№ 122, 123, 124, 125, 126, 127 про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та приписи від 22 червня 2021 року №№ 93, 94, 95 про усунення порушень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення та приписи були винесені безпідставно та протиправно, так як позивачем були надані відповідачу пояснення листами від 19.05.2021 за вих. № 19/05/21-52 «На Вимогу за вих. № 5.2-057/2/6718-21 від 29.04.2021» та від 04.06.2021 за вих. № 04/06/21-60 «На Вимогу за № 5.2-83НС-21 від 21.05.2021» із належним чином завіреними копіями договору суборенди нерухомого майна від 12.10.2020 № 12/10/20-2, свідоцтва України на знаки для товарів і послуг від 10.04.2019 за № 257121 та ліцензійного договору від 01.07.2015 (щодо права користуватися знакам (знаками) «РОЗЕТКА» для товарів і послуг, у тому числі у вигляді вивіски магазину).
При цьому, позивачем зазначено, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розмішена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, шо реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні ч. 7 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».
Так, позивач наголошує, що оскільки вивіска за адресою: вул. Ярослава Мудрого. 30/32. в м. Харків не містить індивідуалізації, не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо суб'єкта господарювання чи конкретного товару (послуг), шо поставляється/надається підприємством, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Також позивач підкреслив, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 323/1766/17 та від 02.08.2018 у справі № 814/2539/14.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі № 640/20461/18 зазначає, що зображення на вивісці чи табличці знаків для товарів і послуг підприємства, які у свою чергу є знаками для товарів і послуг, зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України в Державному реєстрі свідоцтва України на знаки для товарів і послуг без дотримання в сукупності всіх вимог законодавства не може свідчити, що така вивіска чи табличка не є рекламою.
Відповідач зазначає, що дозволу на розміщення зовнішньої реклами Товариством з обмеженою відповідальністю ОТК "ЄВРОПЛЮС" за адресою магазину «РОЗЕТКА» м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30/32 - не отримано, інформації щодо вартості розповсюдження реклами - не надано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2021 задоволено клопотання представника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент контролю Харківської міської ради.
Третьою особою було надано пояснення щодо спірних правовідносин, в яких зазначено, що встановлені по вул. Ярослава Мудрого 30/32 у м. Харкові спеціальні конструкції є рекламними, оскільки інформують необмежене коло осіб про здійснення діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю ОТК «Європлюс» у конкретному місці та привертають увагу потенційних клієнтів послуг саме до місця здійснення діяльності вищевказаного суб'єкта господарювання, а також не містять обов'язкових реквізитів вивіски та не відповідають встановленому чинним законодавством поняттю «вивіски», а відтак є спеціальними конструкціями зовнішньої реклами, тому такі конструкції повинні розміщуватись на підставі дозволів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
22.06.2021 рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 122, № 123, № 124 на підставі протоколів засідань від 22.06.2021 № 129, № 130, № 131 за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами у відповідності до частини 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» було вирішено накласти на товариство з обмеженою відповідальністю об'єднана торговельна компанія «ЄВРОПЛЮС» стягнення у вигляді штрафу у загальному розмірі 5 100,00 грн.
Також, 22.06.2021 рішеннями відповідача № 125, № 126, № 127 на підставі протоколів засідань від 22.06.2021 № 132, № 133, № 134 за недотримання вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме за розміщення реклами без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами у відповідності до частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» Головним управлінням було вирішено накласти на позивача стягнення у вигляді штрафу на суму у загальному розмірі 15 249,00 грн.
В подальшому, 22.06.2021 приписом № 93 про усунення порушень у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» відповідач зобов'язав позивача усунути порушення: розміщеної зовнішньої реклами щит на фасаді з інформаційним полем: «РОЗЕТКА» за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30/32, а саме: привести у відповідність до вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу»; приписом № 94 про усунення порушень у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» відповідач зобов'язав позивача усунути порушення: розміщеної зовнішньої реклами щит на фасаді з інформаційним полем: «РОЗЕТКА» за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30/32, а саме: привести у відповідність до вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» та приписом № 95 про усунення порушень у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» відповідач зобов'язав позивача усунути порушення: розміщеної зовнішньої реклами щит на фасаді з інформаційним полем: «зображення» за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30/32, а саме: привести у відповідність до вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу».
Позивач, не погоджуючись з рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 червня 2021 року №№ 122, 123, 124, 125, 126, 127 про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та приписами від 22 червня 2021 року №№ 93, 94, 95, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Положеннями частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Правила № 2067).
Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (пункт 1 Правил № 2067).
Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Правил 267 спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Пунктом 2 Правил №2067 визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
За приписами частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України "Про рекламу" не вважається рекламою:
- розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці;
- вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.
Таким чином, інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України "Про рекламу", оскільки підпадає під визначення "вивіска" чи "табличка".
Інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.08.2021 по справі №323/809/17 та від 29.10.2021 по справі №280/1330/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на фасаді будівлі за адресою: м. м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30/32, наявний щит із зображенням та написом «ROZETKA».
Таке позначення є знаком для товарів та послуг, яке належить ROZETKA LIMITED, який зареєстрований відповідно до норм чинного законодавства у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 257121 від 10.04.2019, копія якого міститься у матеріалах справи.
До того ж, суд звертає увагу, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо.
Враховуючи те, що на зазначеному щиті розташована інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, (напис ROZETKA та зображення різноманітних побутових товарів), такий щит не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, відтак щит позивача на фасаді будівлі за адресою: м. м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30/32 не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
При цьому, доводи відповідача та третьої особи на стороні відповідача, що конструкція на фасаді будівлі за адресою: м. м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30/32 не відповідає законодавчо визначеним критеріям та ознакам вивіски та є рекламою, суд вважає необґрунтованими, оскільки порушення певних параметрів, встановлених для вивіски, за відсутності вищевикладених ознак зовнішньої реклами, не може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення статті 16 Закону України «Про рекламу».
Як наслідок, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність розміщення рекламної конструкції на фасаді будівлі за адресою: м. м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30/32 та помилковості доводів відповідача з цього приводу, висновки щодо порушення позивачем приписів частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» в частині ненадання інформації щодо розміщення зовнішньої реклами, враховуючи відсутність такої, також є безпідставними.
Отже, суд приходить до висновку щодо необхідності скасування рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 червня 2021 року №№ 122, 123, 124, 125, 126, 127 про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та приписів від 22 червня 2021 року №№ 93, 94, 95 про усунення порушень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не було виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 08.07.2021 № 740070, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ОТК "ЄВРОПЛЮС" - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 22 червня 2021 року №№ 122, 123, 124, 125, 126, 127 про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та приписи від 22 червня 2021 року №№ 93, 94, 95 про усунення порушень.
3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТК "ЄВРОПЛЮС" (адреса: 01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, код ЄДРПОУ 30217001) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (адреса: 61166, місто Харків, проспект Науки, будинок 40, 6 поверх, код ЄДРПОУ 40324829).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова