ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2022Справа № 910/3599/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 821,75 грн., без виклику представників сторін,
У травні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 6 821,75 грн. штрафу за недотримання терміну доставки вантажу на підставі ст. ст. 15, 16, 525, 526, 610, 908, 909, 999 ЦК України та ст. ст. 188, 193, 307, 313, 315 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
22.06.2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав на неправильність здійсненного позивачем розрахунку неустойки. Разом з відзивом відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру неустойки на 100%.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.10.2021 року зі станції відправлення Бугяняй Литовської залізниці відправником - Акціонерним товариством "Орлен Летува" було відправлено вантаж у вагоні № 51148039 до станції призначення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" (провізна плата - 33 274,70 грн.).
Відстань перевезення від станції Бугяняй до станції Кяна становить 349 км., від станції Гудогай до станції Словечно - 544 км, від станції Бережесть до кінцевої станції призначення Одеса-Застава 1 - 869 км, що разом складає 1 762 км.
Як вбачається із залізничної накладної № 0402460, вантаж прибув на станцію призначення 27.10.2021 року.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося у міжнародному сполученні, а отже спірні правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року (далі - УМВС).
УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.
УМВС є чинною з 01.11.1951 року для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 року та відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та "Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів", тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 03.04.1993 року "Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення" зазначено, що у зв'язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.
Відповідно до параграфу 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
Параграфом 1 ст. 14 УМВС визначено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Параграфами 2, 3 ст. 24 УМВС передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км.;
- для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Згідно з параграфом 5 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 УМВС).
Статтею 2 УМВС та додатком 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", розділу 1 пункту 2.1. унормовано, що "відправка" - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Статтею 23 Статуту визначено, що дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Відповідно до залізничної накладної № 0402460 вантаж зі станції відправлення Бугяняй Литовської залізниці відправлено 14.10.2021 року, відстань перевезення становить 1 762 км.
Таким чином, термін доставки вантажу за залізничною накладною № 0402460 не повинен був перевищувати 10 діб.
Проте, на станцію призначення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці вантаж прибув 27.10.2021 року, що свідчить про перевищення нормативного терміну доставки вантажу на 3 доби.
Параграфом 1 ст. 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Згідно з параграфом 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Враховуючи викладене, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок неустойки є необґрунтованим, оскільки позивач здійснює цей розрахунок від загальної суми всіх платежів за перевезення (37 898,62 грн.), тоді як розмір неустойки відповідно до вимог параграфа 2 ст. 45 УМВС визначається виключно з суми провізної плати (33 274,70 грн.).
Тому, суд здійснив власний розрахунок неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною № 0402460 та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром неустойки є 5 989,45 грн. (33 274,70 грн. * 18%), що узгоджується з контррозрахунком неустойки, наданим відповідачем.
Параграфом 1 ст. 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення претензії.
Згідно з параграфом 3 ст. 46 УМВС претензія пред'являється щодо кожної відправки окремо.
10.11.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією № Пр-ОП-18 від 09.11.2021 року про сплату штрафів за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною № 0402460, яка була отримана відповідачем 11.11.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як свідчать матеріали справи, до претензії позивачем були долучені всі документи, які передбачені в додатку № 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", а саме приписами параграфу 40 статті 40 Розділу IX Претензії "...в разі перевищення терміну доставки вантажу - відправник або одержувач - "Оригінал накладної" (лист 1 накладної) та "Лист повідомлення про прибуття вантажу" (лист 6 накладної).
Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.
Зазначені в параграфі 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в параграфі 2 ст. 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (параграф 2 ст. 48 УМВС).
Параграфом 3 ст. 48 УМВС визначено, що пред'явлення претензії, оформленої відповідно до ст. 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у параграфі 1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в параграфі 7 ст. 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Відповідно до параграфу 7 ст. 46 "Претензії" Угоди перевізник зобов'язаний у 180-денний термін з дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму.
Зважаючи на ті обставини, що позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату неустойки за залізничною накладною № 0402460, що є зупиненням перебігу строків позовної давності, та строки, встановлені у параграфі 7 ст. 46 "Претензії" УМВС, для її розгляду, позивачем не були пропущені строки для звернення з даним позовом до суду.
Згідно з параграфом 1 ст. 47 УМВС позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію до перевізника.
Відповідно до параграфу 3 ст. 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.
Відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за залізничною накладною № 0402460, відповіді на претензію не надано, претензію позивача не задоволено.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 989,45 грн. неустойки є обґрунтованими, доведеними та документально підтвердженими.
Щодо аргументів відповідача про наявність правових підстав для зменшення неустойки, суд зазначає наступне.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18 та від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки обґрунтовано тим, що основним видом діяльності відповідача є перевезення пасажирів та вантажів.
Через військову агресію Російської Федерації, блокування експорту сільськогосподарської продукції, яка складала значний відсоток у перевезеннях, через пошкодження залізничної інфраструктури спостерігається значне падіння обсягів вантажних перевезень залізницею (на 70%), значне зниження обсягів та прибутковості від перевезення пасажирів залізницею.
При цьому, залізниця постійно здійснює евакуаційні перевезення пасажирів з території ведення активних бойових дій.
Всі наведені обставини свідчать про над скрутне становище залізниці, відсутність коштів на виплату заробітної плати працівника, що є підставами для зменшення неустойки.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 року № 133/2022, та від 18.04.2022 року № 259/2022, з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів військової агресії, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.
Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Суд враховує, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 року (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.
За таких обставин, суд дійшов висновку частково задовольнити подане відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 598,95 грн. (10% від обґрунтованого розміру неустойки).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Степова, 23/25; код 43177272) 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 95 коп. штрафу та 2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн. 30 коп. судового збору.
В іншій частині в позові відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна