ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2022Справа № 910/7611/22
За заявою Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH);
про забезпечення позову.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники сторін: не викликалися.
Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 169/5 від 20.01.2022.
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить:
1) накласти арешт на нежитлове приміщення, літера А, загальною площею 2101,2 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Московська (Печерський р-н), будинок 43/11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 86180580000, до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі.
2) заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно, Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення, літера А, загальною площею 2101,2 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Московська (Печерський р-н), будинок 43/11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 86180580000, до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі.
3) заборонити Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно його територіальним органам, Колегії з розгляду скаргу сфері державної реєстрації, Департаменту державної реєстрації, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" та будь-яким іншим органам і особам вчиняти будь-які дії щодо виконання наказу Міністерства юстиції України №169/5 від 20.01.2022, до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі.
В обґрунтування своїх вимог, заявник наголошує на тому, що він є правонаступником всіх прав та обов'язків первісного кредитора за договором кредитної лінії № KL-21/2006 від 21.03.2006 та договором іпотеки KL-21/2006-1 від 14.04.2006.
30.12.2021 позивач звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, літера А, загальною площею 2101,2 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Московська (Печерський р-н), будинок 43/11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 86180580000. Вказані відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 62705586 від 30.12.2021.
Як вказує позивач, ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" не погоджуючись із таким рішенням та не дивлячись на наявність двох позовних проваджень, які ініційовані товариством, звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на вказане рішення. Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України зробила висновок про задоволення скарги ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" на підставі якого наказом № 169/5 від 20.01.2022 рішення про реєстрацію права власності позивача скасовано.
Позивач зазначає, що відповідач оскаржуваним наказом фактично позбавив його права власності на нежитлове приміщення, літера А, загальною площею 2101,2 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Московська (Печерський р-н), будинок 43/11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 86180580000.
Також позивач повідомляє суд, що на даний момент існує реальна загроза того, що відповідач або ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" вчинять дії, які ускладнять або зроблять неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Зокрема, відповідачем можуть бути вчиненні дії щодо виконання оскаржуваного указу, в тому числі щодо скасування запису про право власності позивача в реєстрі речових прав. Крім того, ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" можуть бути вчинені дії, пов'язані зі спробами відчужити спірне нерухоме майно, або інші дії, які перешкоджатимуть поверненню права власності позивача на спірну будівлю.
Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що не вжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення прав заявника.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Щодо накладення арешту суд зазначає наступне.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після прийняття рішення у справі.
Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Також господарський суд звертає увагу заявника на те, що вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, літера А, загальною площею 2101,2 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Московська (Печерський р-н), будинок 43/11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 86180580000 не є співмірною з предметом спору про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 169/5 від 20.01.2022.
Щодо заборони вчинення реєстраційний дій суд зазначає наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.
Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства (частина 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що вказана вимога не є співмірною із заявленими позивачем позовними вимогами, а тому не підлягає задоволенню.
Вимоги Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) щодо забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно його територіальним органам, Колегії з розгляду скаргу сфері державної реєстрації, Департаменту державної реєстрації, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" та будь-яким іншим органам і особам вчиняти будь-які дії щодо виконання наказу Міністерства юстиції України №169/5 від 20.01.2022, до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі, задоволенню не підлягають, оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову є втручанням у дискреційні повноваження органу державної влади, що не входить до повноважень суду.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) про забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову. Заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також неспівмірністю вимог заяви з предметом спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Мандриченко