ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09.08.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/179/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Надвірнянська міська рада, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Струмок" вул. Княгині Ольги, буд.3, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405
про стягнення неустойки за користування нерухомим майном в сумі 124 607, 86 грн.
учасники провадження згідно протоколу
Надвірнянська міська рада звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" про стягнення неустойки в розмірі 124 607,86 грн.
Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач після припинення дії договору не виконав вимог ч.1 ст. 785 ЦК України, не повернув орендоване майно за актом приймання-передачі та продовжує без належних правових підстав використовувати майно, що належить територіальній громаді міста Надвірна. Тому позивач на підставі ч.2 ст.785 ЦК України нараховував неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення та звернувся за захистом порушеного права до суду.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду докази, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку в розмірі 2481,00 грн. 11.04.2022 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява від позивача вх. № 4108/22 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.04.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
05.05.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначає, що позовні вимоги не обгрунтовані, в їх задоволенні слід відмовити.
18.12.2020 позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач стверджує, що доводи відповідача, викладені у відзиві необґрунтовані та спрямовані на уникнення сплати штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
01.08.2022 відповідач надав суду клопотання про долучення письмових доказів ( вх. 9650/22 від 01.08.2022)
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.02.2011 між Надвірнянською міською радою та ТОВ «СТРУМОК», на підставі рішення Надвірнянської міської ради від 23.12.2010 №37-3/2010 «Про надання в оренду центрального теплового пункту (ЦТП) по вул. Княгині Ольги, 9, ТОВ «СТРУМОК»», був укладений договір оренди приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) по вул. Княгині Ольги, 9 у м. Надвірна, для виробиичо-комерційної діяльності.
Фактичну передачу орендованого майна в користування ТОВ«СТРУМОК» підтверджує акт приймання-передачі приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) від 01.02.2011, який підписано сторонами договору.
У період з 2012 до 30.04.2019 дія договору оренди продовжувалась «автоматично» на кожні наступні 11 місяців, на підставі п.12.4. Договору оренди від 01.02,2011р.. яким передбачено, що у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на таких самих умовах на такий самий строк.
В січні 2019 Надвірнянська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ТОВ «СТРУМОК» про розірвання договору оренди приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) площе. 335,4 кв.м. по вул. Княгині Ольги, 9 у м. Надвірна від 01.02.2011 та виселення орендаря.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019, справа №909/65/19 провадження у справі за позовом Надвірнянської міської ради до ТОВ «СТРУМОК» в частині розірвання договору оренди приміщення центрального теплового пункту (ІДТП) на вул. Княгині Ольги, 9 у м. Надвірна площею 335,4 кв.м. від 01.02.2011, укладеного між Надвірияиською міською радою та ТОВ «СТРУМОК» закрито у зв'язку з припиненням дії договору оренди 30.04.2019 в частині позову Надвірнянської міської ради до ТОВ «СТРУМОК» про виселення орендаря з орендованого приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул. Княгині Ольги,9 у м.Надвірна площею 335,4кв.м. відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019, у справі №909/65/19 в частині відмови у виселенні ТОВ «СТРУМОК» з орендованого нежитлового приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул. Княгині Ольги,9 у м. Надвірна площею 335,4 кв.м. і в цій частині постановлено нове рішення, яким позов задоволено, в іншій частині про розірвання договору оренди приміщення ЦТП рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 залишено без змін. Згідно постанови апеляційного суду від 05.11.2019 зобов'язано виселити ТОВ «Струмок» із нежитлового приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул. Княгині Ольги,9 у м. Надвірна площею 335,4 кв.м.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2020 залишено без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі №909/65/19.
18.11.2019 Господарським судом Івано-Франківської області видано Наказ про примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі №909/65/19 про виселення ТОВ «СТРУМОК» із нежитлового приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул. Княгині Ольги, 9 у м. Надвірна площею 335,4 кв.м. Даний наказ Надвірнянська міська рада направила для примусового виконання в Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби, якою 02.12.2019 відкрито виконавче провадження.
31.08.2020 ТОВ «Струмок» направляло на адресу Надвірнянської міеької ради листа з вкладеним актом прийому-передачі орендованого об'єкт нерухомого майна - приміщення ЦТП.
Повернення приміщення орендодавцю відбувається за Актом прийому-передачі, підписання якого сторонами свідчить про фактичний прийом приміщенняорендодавцем (п. 10.7-10.8 договору).
Наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2019 про виселення ТОВ «СТРУМОК» з орендованого приміщення ЦТП на вул. Княгині Ольги,9 у м. Надвірна, який виданий згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019, Державним виконавцем Надвірнянського РВДВС виконано 23.04.2021, про що свідчить акт державного виконавця.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2021 у справі №909/835/20 задоволено позов Надвірнянської міської ради до ТОВ «СТРУМОК» про стягнення неустойки за користування вказаним приміщенням за період з 01.05.2019 по 31.08.2020.
Відповідно до проведеного позивачем розрахунку орендної плати, орендна плата за користування приміщенням центрального теплового пункту (ЦТЦ) за період з 01.09.2020р. по 23.04.2021р. становить 62303,93 гри. Таким чином розмір неустойки за розрахунком позивача у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.09.2020 по 23.04.2021 становить 124607,86 грн.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Аналогічно, в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).
В силу положень частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору оренди від 01.02.2011 року позивач передав відповідачу за актом приймання-передачі від 01.02.2011 року в строкове платне користування приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) по вул. Княгині Ольги, 9 у м. Надвірна, загальною площею 335,4м2.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Вищеописаними рішеннями господарських судів у справі №909/65/19, які набрали законної, встановлено, що укладений між сторонами договір оренди від 01.02.2011 року припинив свою дію 30.04.2019 року.
Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Задля уникнення відповідальності по сплаті неустойки відповідач повинен вчинити активні дії - повернути орендоване майно орендодавцю, підтвердженням чого має бути підписаний між ним та орендодавцем акт приймання передачі майна.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 мотивуючи, що відповідач після припинення дії договору оренди від 01.02.2011 року не повернув позивачу орендоване майно, суд зазначив про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.785 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за період з 01.05.2019 року по 31.08.2020 року у розмірі 257522,88 грн.
Разом із тим до предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК.
Аналогічна за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 .
Відповідно до матеріалів справи, представники позивача Надвірнянської міської ради у період з 19.02.2019 неодноразово проводили обстеження орендованого майна:
- акт обстеження орендованого приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул.Княгині Ольги,9 у м.Надвірна, від 27.05.2019року:
- акт обстеження орендованого приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул.Княгині Ольги,9 у м.Надвірна, від 28.11.2019року:
- акт обстеження орендованого приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул.Княгині Ольги,9 у м.Надвірна, від 06.12.2019року:
Під час розгляду справі у апеляційній інстанції, відповідач 31.08.2020 направив позивачу акт приймання-передачі приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул.Княгині Ольги,9 у м.Надвірна, площею 335,4 кв.м, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 31.08.2020року.
Дії спрямовані на передачу приміщення у свідчать про належне виконання обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди.
Таким чином, проаналізувавши всі обставини справи, суд вважає, що орендарем вжито належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди, отже у позивач відсутні підстави для нарахування відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України.
Приписами ч. 1 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача124607,86грн. неустойки є безпідставними та необгрунтованими, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні даного позову судові витрати, понесені позивачем, у даній справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд
Відмовити в позові Надвірнянської міської ради, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" вул. Княгині Ольги, буд.3, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область про стягнення неустойки за користування нерухомим майном в сумі 124 607, 86 грн.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.08.2022
Суддя Шкіндер П.А.