Справа №132/1816/22
Провадження №2/132/599/22
Ухвала
Іменем України
"16" серпня 2022 р. Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права на спадщину за законом,
12.08.2022 року ОСОБА_1 звернулася в Калинівський районний суд Вінницької області з позовом до Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права на спадщину за законом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Зокрема, порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов, зокрема ст. ст.175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Натомість звертаючись до суду з позовом майнового характеру про визнання права власності на майно, позивач не зазначила ціну позову, яка в даному випадку визначається вартістю земельних ділянок, які позивач бажає отримати у власність, при цьому до матеріалів позову не додано жодних документів, які б підтверджували вартість вказаного майна.
У зв'язку з цим, позивач має зазначити ціну вказаного позову, виходячи із вартості земельних ділянок, а також додати до позовної заяви відповідні докази (експертну оцінку тощо), які підтверджують (визначають) вартість вказаного нерухомого майна.
Ст. ст. 34, 66 Закону України "Про нотаріат" визначено, що видача свідоцтв про право на спадщину відноситься до повноважень нотаріусів; у встановлений законом строк для оформлення спадкової маси, до складу якої входить нерухоме майно, спадкоємці зобов'язані звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та з пакетом документів, які підтверджують такі факти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, надавши свідоцтво про смерть спадкодавця, документи, що підтверджують родинні зв'язки з померлим, та правовстановлюючі документи на спадкове майно, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року за N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст.1270, ст.1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за N 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи зазначене, право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає в спадкоємця тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа N 2-390/2006.
Проте, в супереч ст. 175 ЦПК України, зазначені відомості (відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину за позивачем) в матеріалах пред'явленого позову відсутні.
Разом з тим, вважаю за необхідне роз'яснити позивачу, що враховуючи характер відмови нотаріуса (у зв'язку з пропуском законодавчо встановленого строку; відсутністю правовстановлюючих документів), характер захисту порушеного права також може відрізнятися (звернення до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини).
Крім того, позовна заява не містить зазначення відомостей про інших спадкоємців, які залишилися після смерті ОСОБА_2 , та чи прийняли вони спадщину після смерті останньої, що є визначальними відомостями, зокрема для встановлення належних відповідачів у справі. Як вбачається з виписки із погосподарської книги за 1944-1946 роки разом за однією адресою проживали ОСОБА_3 1916 р.н. (відомості про якого взагалі відсутні), ОСОБА_2 1919 р.н., ОСОБА_4 1923 р.н.
Також позивачу необхідно встановити факт родинних відносин, який підтвердить, щовона ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року позивачу необхідно встановити факт прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Натомість звертаючись до суду з позовом майнового характеру про визнання права власності на майно, позивач не зазначила ціну позову, яка в даному випадку визначається вартістю квартири, яку позивач бажає отримати у власність, при цьому до матеріалів позову не додано жодних документів, які б підтверджували вартість вказаного майна.
У зв'язку з цим, позивач має зазначити ціну вказаного позову, виходячи із вартості квартири, а також додати до позовної заяви відповідні докази (експертну оцінку тощо), які підтверджують (визначають) вартість вказаного нерухомого майна. Відсутність звіту про оцінку майна, унеможливлює суд визначити ціну позову, а відтак відсутня можливість перевірки розміру судового збору, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із вимогою про визнання права власності на спадщину за законом.
Крім того, у позовній заяві заявлено клопотання про витребування з: Калинівського відділу ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - витяг про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Жовтневе (Вишневе) Калинівського (Хмільницького) району Вінницької області; Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області - інформацію щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Жовтневе (Вишневе) Калинівського (Хмільницького) району Вінницької області.
Частиною 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст.76 ЦПК України передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Тобто, задоволення клопотання про витребування судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє, доведе складнощі їх отримання, тобто об'єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний або фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержання та подання доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, якщо незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Заявляючи клопотання про витребування доказів, особа повинна посилатися на причини, за яких вона сама не може одержати цей доказ.
Щодо клопотання позивача про витребування доказів, суд зазначає, що воно не відповідає вимогам ч. 2 ст. 84 ЦПК України, оскільки позивачем не обґрунтовано обставин, які можуть підтвердити ці докази, або аргументів, які вони можуть спростувати; не зазначено підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; не надано суду доказів вжиття заходів з метою отримання необхідних доказів та причини неможливості їх самостійного отримання. Враховуючи викладене, заявлені позивачем вимоги про витребування доказів задоволенню не підлягають.
При цьому, позивач не позбавлений можливості в подальшому звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів, яке відповідатиме вимогам ст.ст. 83, 84 ЦПК України.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків заяви: подати нову редакцію позовної заяви в якій усунути недоліки вказані у мотивувальній частині даної ухвали. Надати копію виправленої позовної заяви про визнання визнання права на спадщину за законом в кількості для учасників справи. Надати звіт про оцінку майна.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 84, 175, 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права на спадщину за законом - залишити без руху.
Надати позивачу строк не більше десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною і буде повернута.
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвала оскарження не підлягає.