28 липня 2022 року
м. Чернівці
справа № 727/9626/20
провадження 822/4/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.,
за участю секретаря Паучек І.І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Ю.Ес.Ай”,
апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТзОВ «Страхова компанія Ю.Ес.Ай» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що вона є власником автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
06 травня 2020 року о 21 год. 30 хв., відповідач ОСОБА_2 , на перехресті вулиць Головна та Шевченка в м. Чернівці, керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_2 , завершуючи маневр та проїхавши на заборонений сигнал світлофора, допустив зіткнення із автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому, відповідач порушив вимоги п.п. 8.7.3 «г», 8.7.3 «е», 8.7.3 «є» ПДР України, що підтверджено висновком автотехнічної експертизи №383-А/29-ФТ від 02 вересня 2020 року, проведеної Чернівецьким НДЕКЦ МВС України.
Згідно з постановою слідчого про закриття кримінального провадження від 23 вересня 2020 року копія постанови та матеріалів провадження направлена до Управління патрульної поліції в Чернівецький області для притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Однак, протокол у справі про адміністративне правопорушення за вказаним ДТП не складено та до суду не направлено.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_1 зазнав технічних та механічних пошкоджень, що підтверджується висновком експертного авто-товарознавчого дослідження №80/20 від 03 листопада 2020 року, за яким матеріальна шкода становить - 364 465 гривень 79 коп.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у ТзОВ “Страхова компанія “Ю.Ес.Ай”, ліміт відповідальності 130 000 гривень.
Позивач, посилаючись на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, а тому просила суд стягнути з ТзОВ “Страхова компанія “Ю.Ес.Ай” на її користь 129000 гривень суми страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика з урахуванням франшизи), з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду, заподіяну 06 травня 2020 року внаслідок дорожньої-транспортної пригоди, в розмірі 235465 гривень 79 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТзОВ “ Страхова компанія “Ю.Ес.Ай” на користь ОСОБА_1 - 129000 гривень суми страхового відшкодування.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну 06 травня 2020 року внаслідок дорожньої-транспортної пригоди, в розмірі 235465 гривень 79 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена та встановлено причинний зв'язок між його діями та спричиненою шкодою, а тому вважав за можливе стягнути з ТзОВ «Страхова компанія “Ю.Ес.Ай» максимальну суму страхового відшкодування у розмірі 129 000 гривень, а з відповідача ОСОБА_2 - різницю завданого збитку в розмірі 235465 гривень 79 коп., оскільки розмір завданої позивачці шкоди є більшим ніж ліміт страхового відшкодування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з нього матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, тому недоведеність вини власника джерела підвищеної небезпеки у заподіянні шкоди виключає можливість покладення на нього обов'язку із її відшкодування.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги висновок експерта від 16 вересня 2020 року № 112/20-29 та не спростував його у своєму рішенні.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
06 травня 2020 року о 21 год. 30 хв., на перехресті вулиць Головна та Шевченка у м.Чернівці, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , «Mitsubishi Pajero» WGH 3.2 DID, реєстраційний номер НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 ;(а.с.28).
Згідно із страховим полісом № АМ/8779293 від 31 січня 2019 року транспортний засіб «Mitsubishi Pajero» WGH 3.2 DID, реєстраційний номер НОМЕР_4 був застрахований (а.с.29-31).
Відповідно до постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 липня 2020 року закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_2 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.32-36).
Постановою Чернівецького Апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - задоволено частково, скасовано постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 липня 2020 року та відновлено провадження у справі.
Постановою ГУНП в Чернівецькій області від 23 вересня 2020 закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020260040000914 від 07 травня 2020 року, у зв'язку з відсутністю в діянні учасників ДТП складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України (а.с.67-68).
Відповідно до висновку судової комплексної фототехнічної-автотехнічної експертизи №5497/5498 від 01 червня 2022 року встановлено, що дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 2.3(д), п.8.7(є) ПДР та знаходились в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Також вказаною експертизою встановлено, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 2.3(д), п.8.7.3(ґ) ПДР та знаходились в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Згідно з ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При цьому, підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.
Згідно з частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Частиною першою статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам надані такі роз'яснення: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543,1190 ЦК). небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування (п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 06 травня 2020 року о 21 год. 30 хв., на перехресті вулиць Головна та Шевченка в м.Чернівці, сталася ДТП за участю автомобілів «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вирішуючи питання про наявність фактично-правових підстав для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 в спричиненні позивачу шкоди та для встановлення всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції призначив у справі судову комплексну фототехнічну-автотехнічну експертизу.
Відповідно до висновку судової комплексної фототехнічної-автотехнічної експертизи №5497/5498 від 01 червня 2022 року встановлено, що дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 2.3(д), п.8.7(є) ПДР, та знаходились в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Також вказаною експертизою встановлено, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 2.3(д), п.8.7.3(ґ) ПДР, та знаходились в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Отже, висновком судової комплексної фототехнічної-автотехнічної експертизи №5497/5498 від 01 червня 2022 року підтверджується вина обох водіїв у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 3 ст. 1188 ЦК України, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд має визначити ступінь вини кожного водія у виникненні дорожньо-транспортної пригоди відповідно до висновку судової комплексної фототехнічної-автотехнічної експертизи. Також відповідно до ступеня вини кожного водія згідно зі ст.6 Закону №1961-IVповинна враховуватися і сума страхового відшкодування.
Враховуючи однакову кількість порушених пунктів правил дорожнього руху сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне визначити ступінь вини в дорожньо-транспортній пригоді водіїв автомобіля «Мерседес-Бенц» та автомобіля «Mitsubishi Pajero» в рівних частках по 50 %.
З урахуванням визначеного спупеня вини кожного з водіїв, суд визнає обґрунтованими вимоги про відшкодування позивачу шкоди в розмірі 182232 гривні 89 коп. (364465,79 розмір завданої шкоди /2) .
Однак, у зв'язку з тим, що оскаржуваним рішенням стягнуто з ТзОВ “Страхова компанія “Ю.Ес.Ай” на користь ОСОБА_1 - 129000 гривень суми страхового відшкодування, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди заподіяної майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 53232 гривні 89 копійок (182232,89-129 000).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Щодо судового збору
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 було понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 2355 гривень.
Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 53232 гривні 89 коп., що становить 22,61% від суми заявлених вимог(53232,89*100/235465,79).
З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 532 гривні 46 коп. (2355*22,61/100).
За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 3533 гривні, що підтверджується квитанцією.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 у результаті апеляційного перегляду задоволено частково на загальну суму 182232 гривні 89 коп., що становить 77,39% від суми заявлених вимог.
З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню позивачем на користь відповідача підлягає судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 2734 гривні 19 коп. (3533*77.39/100).
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути різницю в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору в розмірі 2201 гривні 73 копійки (2734,19-532,46).
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасувати.
Позов в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53232 гривні 89 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2201 гривню 73 копійки в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 05 серпня 2022 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк