Житомирський апеляційний суд
Справа №293/779/16-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук С. Ф.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
15 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №293/779/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради про визнання права приватної власності на житловий будинок в порядку спадкування
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року, яке ухвалено суддею Васильчук С.В.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 61/100 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , оскільки на момент смерті діда вона була малолітньою і проживала разом з ним.
Для оформлення спадщини вона звернулася до державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори, який постановою від 02 серпня 2016 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 61/100 ідеальної частки житлового будинку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.
За життя ОСОБА_4 втратив правовстановлюючі документи на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , однак проживав у ньому та володів ним за життя.
З урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 61/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано право власності на 61/100 житлового будинку АДРЕСА_1 (разом з господарськими будівлями і спорудами) за ОСОБА_1 , як спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Черняхів Житомирської області.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не брали участь у розгляді справи, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зазначають, що ОСОБА_2 є дочкою покійної ОСОБА_5 , яка перебувала в шлюбі з 16 травня 1984 року з вітчимом ОСОБА_6 , який є батьком позивача. Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 .
При цьому, ОСОБА_6 , вітчим ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 , є спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину на спірний будинок після смерті свого батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу у володіння та управляння спадковим майном, оскільки проживав разом із спадкоємцем однією сім'єю.
Після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкові права на спірну частину житлового будинку перейшли до ОСОБА_3 та до матері апелянтів - ОСОБА_5 , як до спадкоємців першої черги. Останні вступили у володіння та управління спадковим майном, у вигляді 61/100 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки вони були зареєстровані та проживали в ньому на день відкриття спадщини. В свою чергу, апелянт ОСОБА_2 також проживала однією сім'єю, більше п'яти років разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, а тому є спадкоємцем четвертої черги за законом. Таким чином вважають, що оскаржуваним рішенням порушені їх права,проте позивач про дані обставини суду не повідомила, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Поданий ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 колегія суддів до розгляду не приймає, оскільки він не містить підпису позивача.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 учасники справи не скористалися.
В судовому засіданні представники апелянтів доводи апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити. Зазначили, що доказами вступу в управління та володіння спадковим майном є записи в домовий книзі, які свідчать, що на момент смерті ОСОБА_6 мати апелянтів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали в будинку АДРЕСА_1 .
Представник позивача доводи апеляційної скарги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, оскільки належних доказів про вступ в управління та володіння спадковим майном апелянти до суду не надали.
Представник Черняхівської селищної ради до суду не з'явився. Надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Під час розгляду справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Черняхів Житомирської області помер дід позивачки та апелянта ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (а.с.6 т.1).
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 61/100 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на праві власності. Так, згідно із довідкою БТІ №427 від 12.07.2016 право власності на нерухоме майно, а саме: на 61/100 ідеальної частки житлового будинку, зареєстровано за громадянином: ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на жилий будинок, видане 14.11.1975 виконком Черняхівської селищної ради (а.с.11-13 т.1).
Спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не заводилась (а.с.64 т.1).
Відповідно до довідки №3948 від 15.06.2016, виданої Черняхівською селищною радою, у будинку АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_4 та в подальшому був зареєстрований і проживав його син ОСОБА_6 (а.с.24,26), а відтак в контексті положень ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року вважається таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 . Дана обставина визнавалась учасниками справи.
З 16 травня 1984 року ОСОБА_6 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.104,105).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , який доводився батьком позивачу ОСОБА_1 та апеленту ОСОБА_3 , а також вітчимом апелянту ОСОБА_2 , помер (а.с.137 т.2).
За заявою позивача ОСОБА_1 . Черняхівською нотаріальною конторою 03 липня 1998 року була заведена спадкова справа №132/1998 щодо майна померлого ОСОБА_6 (а.с.132-138 т.2). Син померлого ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_7 із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не зверталися.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (Постанова Великої Палати Верховного Суду
від 06.02.2019 року у справі № 145/797/15-ц).
Частиною першою статті 524 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно із статтею 525 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
За змістом статті 549 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та (або) подання нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Звертаючись до апеляційного суду зі скаргами апелянти посилаються на те, що оскаржуваним рішенням були порушені їх права, оскільки після смерті ОСОБА_6 (батька позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняли мати апелянтів - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його син - ОСОБА_3 , так як вступили у володіння та управління спадковим майном. Крім того, апелянт ОСОБА_2 вважає, що вона теж прийняла спадщину після смерті вітчима ОСОБА_6 , оскільки проживала більше як п'ять років разом із спадкодавцем.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, наведені апелянтами обставини не підтверджені відповідними доказами. Зокрема, відсутні докази прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_3 .
Так зі змісту копії будинкової книги, додатної до апеляційної скарги ОСОБА_2 , оригінал якої був досліджений під час апеляційного розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_7 була зареєстрована в спірному будинку з 01.12.1998 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_6 . При цьому, записи про реєстрацію місця проживання апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини взагалі у книзі відсутні (а.с.109-119 т.1).
Таким чином, видана на підставі вказаної будинкової книги довідка Черняхівської селищної ради № 807 від 16.03.2021 про те, що на день смерті ОСОБА_6 та впродовж шести місяців після смерті у частині будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_7 та син ОСОБА_3 , є недостовірним доказом відповідно до ст.79 ЦПК України, а відтак не може підтверджувати обставини вступу апелянта ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у володіння та управління спадковим майном після смерті батька та чоловіка ОСОБА_6 (а.с.61 т.2). Будь-яких інших доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном апелянти до суду не подавали і матеріали справ не містять.
При цьому, твердження апелянта ОСОБА_2 про те, що вона також прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , так як проживала більше п'яти років разом із спадкодавцем, є безпідставними, оскільки норми ЦК Української РСР 1963 року не відносили до числа спадкоємців осіб, які проживали більше як п'ять років із спадкодавцем.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що мати апелянтів - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та апелянт ОСОБА_3 , спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняли, так як із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений строк не звертались, фактично в управління та володіння спадковим майном не вступили (ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року), а тому колегія суддів дійшла висновку, що на час ухвалення рішення суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємців, які прийняли спадщину, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати їх особами, чиї права порушені оскаржуваним рішенням.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувались. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
За таких обставин, враховуючи, що судовим рішенням питання про права та обов'язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вирішувались, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст. 362, 381, 389 ЦПК України, суд
Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року -закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 18 серпня 2022 року.
Головуючий Судді