Житомирський апеляційний суд
Справа №293/1013/21 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.
Категорія 16 Доповідач Коломієць О. С.
15 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №293/1013/21 за позовом ОСОБА_1 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна-Черняхів-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання права на майновий пай, земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2021 року, яке ухвалено суддею Лось Л.В.
встановив:
У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . В період з 24.02.1961 по 27.09.1984 мати працювала в навчально-дослідному господарстві «Україна» і була звільнена з роботи у зв'язку з виходом на пенсію. За життя мати помилково не була включена до списку членів КСП «Україна-Черняхів-1» на отримання майнового паю і земельної частки (паю).
У 2018 році почалась видача майнових сертифікатів на пай реформованого ДП «Україна». Однак, незважаючи на прийняття КСП «Україна-Черняхів-1» рішення про зарахування в члени КСП спадкоємців померлих осіб та неодноразове подання позивачем до правління підприємства необхідних документів, у списки осіб, які матимуть право на майновий пай та земельну частку (пай), позивач так і не був включений.
З відповіді голови КСП «Україна-Черняхів-1» на чергове звернення позивача від 14.12.2020 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому під час створення 07.02.2018 КСП «Україна-Черняхів-1» і не була включена у члени КСП «Україна-Черняхів-1».
Також позивач зазначає, що за життя мати позивача склала заповіт, яким на випадок смерті заповіла все належні їй майно у рівних частинах позивачу та його сестрі ОСОБА_2 .
10 липня 2020 року нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори видав позивачу та сестрі ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину по Ѕ частині кожному на належний ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 . У видачі свідоцтва про право на спадщину на майновий пай та земельну частку (пай) в КСП «Україна-Черняхів-1» було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа, а саме сертифіката, виданого на ім'я померлої матері.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просив визнати за ним право на майновий пай у КСП «Україна-Черняхів-1» та земельну частку (пай), без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП «Україна-Черняхів-1» в порядку спадкування за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; зобов'язати КСП «Україна-Черняхів-1» видати ОСОБА_1 майновий сертифікат померлої ОСОБА_3 та включити ОСОБА_1 у список осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Україна-Черняхів-1».
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись при цьому на неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивача, ідентичні обґрунтуванням позовних вимог. Крім того зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про пред'явлення ним вимоги про видачу майнового сертифіката до неналежного відповідача, оскільки дана вимога гуртувалась на рішенні загальних зборів членів КСП «Україна-Черняхів-1» від 19.10.2018, яке також стосувалось видачі співвласникам майнових сертифікатів саме КСП, а не сільською радою.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Позивач зазначив, що спадкоємцем за заповітом після смерті матері є також його сестра - ОСОБА_2 , яка відмовилась від права на спадщину на майновий пай та земельну частку (пай) в КСП «Україна-Черняхів-1», про що свідчить подана нею до суду заява.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені. Від третьої особи до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Спадкодавець ОСОБА_3 у період з 24.02.1961 по 27.09.1984 працювала на державному підприємстві «Навчально-дослідне господарство «Україна» Державного агроекологічного університету», правонаступником якого є КСП «Україна-Черняхів-1», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 (а.с.9).
10 липня 2020 року державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчук В.І. видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зі місту якого вбачається, що спадкоємцями в заповіті майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є в Ѕ частці її дочка ОСОБА_2 та в Ѕ частці її син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку у вказаній частці видано свідоцтво складається із житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.13).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Також у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що відповідачами у справі про спадкування, в тому числі про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності відомостей про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Під час розгляду справи встановлено, належним співвідповідачем за вимогами позивача про визнання права на майновий пай та земельну частку (пай) КСП «Україна-Черняхів-1» є також спадкоємець померлої матері - сестра позивача ОСОБА_2 , яка також прийняла спадщину після її смерті. Однак клопотання про залучення вказаної особи співвідповідачем, стороною позивача не заявлялося.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаних вимог, оскільки позов у даній частині, який стосується визнання права на спадкове майно, пред'явлено до неналежного кола відповідачів. Також не підлягають до задоволення вимоги про зобов'язання КСП «Україна-Черняхів-1» видати ОСОБА_1 майновий сертифікат померлої ОСОБА_3 та включити ОСОБА_1 у список осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Україна-Черняхів-1», оскільки вказані вимоги є похідними від основної вимоги про визнання права на пай.
Доводи апеляційної скарги, які стосуються обґрунтованості позову, доведеності обставин, що підлягають доказуванню, в тому числі і посилання в апеляційній скарзі на не врахування судом наданих доказів, інших обставин по суті спору не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень, та не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, розглянув справу за участі неналежного кола відповідачів, апеляційний суд позбавлений можливості усунути таке процесуальне порушення суду першої інстанції. Однак, районний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови, у зв'язку з чим оскаржене судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 року.
Головуючий Судді