Провадження № 22-ц/803/4271/22 Справа № 185/4696/21 Суддя у 1-й інстанції - Врона А. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
17 серпня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року, -
14.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, мотивуючи тим, що понад 19 років працював на підприємстві шахта “Героїв Космосу” ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з повним робочим днем під землею, в шкідливих умовах, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Зазначав, що 21.02.2020 року був звільнений з займаної посади за ч.2 ст.40 КзпП України, у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. Вказував, що оглядом МСЕК від 18.03.2021 року, у зв'язку професійним захворюванням, йому первинно було сукупно встановлено 55% втрати працездатності та третю групу інвалідності. Посилаючись на те, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 55000 грн, судові витрати та витрати надання правничої допомоги.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 55000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. Вирішено питання судового збору (а.с.146-148).
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ВСП «Шахтоуправління ім.Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», підземним гірником з 08.12.1997 року по 24.04.2000 року, з 14.11.2002 року по 21.02.2020 року з повним робочим днем у шахті, 21.02.2020 року позивач був звільнений з займаної посади за п.2 ст.40 КЗпПУ у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я (а.с.10-13).
На підставі інформаційної довідки про умови праці працівника від 11.12.2020, наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 19.01.2021р. протокол №130, Позивачу було встановлено професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова L5-S1 з помірно вираженими статико- динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-топічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.) (а.с.17-18).
Згідно з п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.02.2021р. (далі - Акт), умови праці Позивача на посаді електрослюсара підземного з повним робочим днем в шахті ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ім. ГЕРОЇВ КОСМОСУ» ПрАТ «ДТЕК Палоградвугілля», відносяться:
по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин - до 3 класу 3 ступеня «шкідливі»;
за параметрами шуму - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»;
за показниками мікроклімату - до 2 класу «допустимі»;
за показниками освітлення - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»;
за показниками важкості праці - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»;
за показниками напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»;
загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі».
Згідно п.16 Акту, професійне захворювання виникло в результаті тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту (а.с.23-24).
Актом огляду медико-соціальною експертною комісією №343 від 18.03.2021 р. позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, ступінь втрати професійної працездатності - 55%. Висновком міжрайонної профпатологічної МСЕК, серії 12 ААВ №129740, від 18.03.2021 року позивачу було первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 55% та третю групу інвалідності, дата переогляду 15.03.2022 (а.с.25).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керував принципом розумності та справедливості, прийняв до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 55 % втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 55000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 55 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 55 000 гривень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"- залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: