Справа № 159/3742/21 Провадження №11-кп/802/654/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
18 серпня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2022 року щодо нього,
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2022 року задоволене клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 24 вересня 2022 включно із правом застави в розмірі 45 400 гривень, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений оскаржує судове рішення з мотивів його незаконності. Вказує, що продовжений щодо нього запобіжний захід є занадто суворий. Стверджує, прокурором не доведено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися. Посилається на те, що є одруженим, забезпечений житлом, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Зазначає, що довготривале перебування у СІЗО негативно впливає на стан його здоров'я, оскільки він перехворів туберкульозом та хворий на ВІЛ/СНІД і гепатит С. Зауважує, що визначений йому розмір застави є невиправдано завищеним. Тому просить ухвалу слідчого судді скасувати.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляцію та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до приписів ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
На думку апеляційного суду, місцевий суд згідно з положеннями кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_6 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вчинене під час умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного вироком Ковельського міськрайонного суду від 08.05.2020.
Розгляд даного кримінального провадження судом першої інстанції не закінчений, а тому існує висока ймовірність того, що перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_6 цілком може ухилитися від суду, оскільки у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, покарання може бути призначено із застосуванням положень ст.71 КК України.
Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні залишається досить високим, а тому суд першої інстанції підставно продовжив строк тримання під вартою щодо ОСОБА_6 на 60 днів із визначенням розміру застави
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, не зменшилися ризики того, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений раніше судимий, офіційно не працевлаштований, законних джерел прибутку не має, а також не має постійного місця проживання у Волинській області.
Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі«Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинно мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Апеляційний суд вважає, що, продовжуючи ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
Незважаючи на те, що обвинувачений одружений і має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вказані обставини жодним чином не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків та не є підставою для скасування рішення місцевого суду і відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу і застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо тверджень обвинуваченого про його незадовільний стан здоров'я, оскільки він перехворів туберкульозом та хворий на ВІЛ/СНІД і гепатит С, на момент розгляду апеляційної скарги сторона захисту жодних медичних документів, які підтверджували б неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятора, суду апеляційної інстанції не надала.
Також обвинуваченому визначений альтернативний більш м'який запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 45 400 гривень, передбачений положеннями п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Розмір застави визначений місцевим судом у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України, у мінімальному розмірі в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Тому законні підстави для зменшення розміру застави відсутні.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, лише винятковий запобіжний захід зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2022 року щодо нього - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді