Провадження № 2-а/760/554/22
Справа № 760/28083/21
13 липня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ) до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва Шевченка Олександра Миколайовича /далі - інспектор поліції Шевченко О.М./ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), третя особа: Управління патрульної поліції міста Києва /далі - Управління/ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Рух справи
21.10.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій просить він просить суд скасувати постанову серії ЕАО № 4845465 від 01.10.2021 винесену інспектором патрульної поліції Шевченко О.М. про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400,00 грн за порушення ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження у справі закрити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 27.10.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2021 справу було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання у справі призначено на 08.02.2022.
У зв'язку з неявкою у судове засідання свідка, якого за клопотанням позивача було викликано до суду ухвалою від 01.11.2021 та показами якого обґрунтовується позов, 08.02.2022 розгляд справи було відкладено на 29.03.2022, із зобов'язанням позивача забезпечити явку свідка у судове засідання.
У зв'язку з початком 24.02.2022 збройної агресії з боку рф та введенням воєнного стану в Україні судове засідання, призначене на 29.03.2022 не відбулось та було перенесено на 13.07.2022.
У судове засідання, призначене на 13.07.2022 учасники провадження не з'явились.
13.07.2022 до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання в обґрунтування якого вказано, що він не зможе прибути у судове засідання, оскільки в цей час перебуватиме у судовому засіданні в Святошинському районному суді Київської області.
Суд бере до уваги правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 за змістом якої відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Також, враховується, що як змістом викладеного у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження: 61-22682св19), неявка до суду представника у зв'язку з наданням переваги участі у розгляді іншої справи, не свідчить про поважність причин неявки такого представника, зокрема, оскільки заявник реалізував своє право на викладення своїх аргументів в письмовій заяві до суду.
Суд зазначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
За змістом ч. 2 ст. 119 КАС України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд наголошує, що згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші).
Враховуючи наведене та час, що минув з початку відкриття провадження у справі позивач мав можливість взяти участь у судовому засідання особисто (в т. ч. в режимі відеоконференції) та/або визначитись з представленням його інтересів іншим представником.
До того ж, правова позиція позивача викладена у письмових заявах які подавались до суду.
При цьому явка свідка у судове засідання (про що наголошувалось судом у судовому засідання 08.02.2022) - не забезпечена, причини неявки свідка суду не повідомлені.
Враховуючи наведене суд відхиляє клопотання представника позивача про відкладення судового засідання.
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що 01.10.2021 близько 14 год. 48 хв. інспектором 4 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Києва старшим лейтенантом поліції - Шевченком Олександром Миколайовичем було винесено постанову серії ЕАО № 4845465, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Зі слів позивача, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не встановив особу правопорушника та не надав доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Так, позивач вказує, що разом із своїм другом - ОСОБА_2 під час руху в транспортному засобі Mercedes-Benz Sprinter316 були зупинені працівниками патрульної поліції, зокрема інспектором 4 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Шевченком Олександром Миколайовичем з метою перевірки документів.
Зазначається, що відповідач здійснював перевірку, як позивача так і його друга - , який був разом із ним.
Вказується, що від час вказаної перевірки ОСОБА_1 виконуючи вимогу співробітника поліції, пред'явив, зокрема своє водійське посвідчення. Оглянувши документи, відповідач переглянув інформацію на своєму планшеті. Після чого повідомив позивачу, що відносно нього буде складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки його постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2021 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
Позивач зауважує, що відповідач, зважаючи на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2021, вважав за необхідне притягнути позивача до адміністративної відповідальності, а саме за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, проте, наголошує, що в даному випадку, наявність постанови не підтверджує вину ОСОБА_1 , оскільки доказів які б підтверджували керування ним транспортним засобом відсутні, а насправді за кермом була інша особа, а саме друг позивача - ОСОБА_2 .
Підсумовується, що позивач протиправно був притягнутий до відповідальності з порушенням адміністративної процедури, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню.
Щодо правової позиції відповідачів
31.01.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшов відзив, датований 28.01.2022 за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у задоволенні позову відмовити повністю.
У відзиві, зокрема, зазначається, що під час патрулювання Дніпровського району міста Києва - екіпажем патрульної поліції "Рубін-403" було помічено транспортний «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , водій якого керував транспортним засобом будучи не пристебнутим засобом пасивної безпеки, що стало причиною зупинення водія згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, Інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинки, та на підставі п. 2.4 (а) висунув законну вимогу водію пред'явити документи передбачені у п.2.1 ПДР.
Звертається увага на те, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №, відеозапис розгляду справи на портативну бодікамеру (оптичний диск з відеозаписом з нагрудного реєстратора інспектора з зупинки додано до відзиву).
Зазначається, що водій пред'явив документи на законну вимогу працівника патрульної поліції. Після того як особу водія було встановлено за допомогою бази ІПНП: АРМОР, виявилось, що він позбавлений права керування Дніпровським районним судом міста Києва від 08.04.2021. Особі було роз'яснено положення статей Конституції України, КУпАП.
Також, зауважується, що з нагрудного реєстратора Інспектора вбачається, що позивач на місці зупинки не заперечував факт керування, а наголошував «... я винуватий , більше такого не повториться, не пишіть штрафу».
Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн, що в межах санкції даної статті. Після чого Позивача було ознайомлено з винесеною постановою та повідомлено йому порядок її оскарження, та наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП.
Взявши до уваги викладене, на думку відповідача, інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а оскаржена постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.
Додаткові пояснення позивача
08.02.2022 позивачем подано додаткові письмові пояснення з урахуванням відзиву, датовані 08.02.2022, в яких звертається увага на те, що транспортний засіб було зупинено за відсутності встановлених законом підстави, та на необхідність задоволення позову у зв'язку з відсутністю доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 01.10.2021 інспектором поліції Шевченко О.М. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4845465, за змістом якої 01.10.2021 о 14 год. 48 хв. у м. Київ, по вул. Миколайчука, 2, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Дніпровським районним судом м. Києва від 18.04.2021, чим порушив п. 2.1.а ПДР.
У зв'язку з такими обставинами, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 20 400,00 грн.
Позивач з вказаною постановою не погоджується, вказує, що транспортним засобом керувала інша особа, з яким вони разом їхали.
Відповідач на спростування позиції позивача надав, зокрема, диск з відеозаписом з нагрудного реєстратора інспектора поліції, який судом оглянуто.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування постановою Дніпровського районного суду міста Києва.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відеозаписом з нагрудного реєстратора інспектора поліції підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Доводи позивача таким відеозаписом спростовано, натомість будь-яких доказів на противагу позивачем не надано.
Просте невизнання позивачем вини постфактум, без надання будь-яких доказів на спростування доказів, наданих відповідачем, не може бути взято судом до уваги.
При цьому, суд враховує, що первинно позивач вказував, що його доводи можуть бути підтверджені показами свідка. Проте позивач об'єктивно протягом значного періоду часу не вчинив дій щодо забезпечення явки такого свідка у судове засідання, а на виклики суду свідок не реагував, наданий номер телефону свідка не відповідав.
Крім того, суд враховує, що сам факт позбавлення його права керування судовим рішенням позивач не заперечує.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що матеріали даної конкретної справи містять належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, які ним не спростовані, у зв'язку з чим у суду відсутні розумні сумніви щодо вчинення позивачем адміністравтиного правопорушення, у зв'язку з яким щодо нього складено оскаржену постанову, а тому суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва Шевченка Олександра Миколайовича, Департаменту патрульної поліції третя особа: Управління патрульної поліції міста Києва, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич