Справа № 710/1051/22
Провадження № 2-з/710/13/22
18.08.2022 м. Шпола
Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Симоненко О.В., розглянувши заяву першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури Плетінь Ольги Олексіївни про забезпечення позову у справі за позовом Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип'янської сільської ради до ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,
До Шполянського районного суду Черкаської області надійшов вказаний позов, у якому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 9633002 від 29.03.2010 про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0360, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради. Підставою подачі позову вказано, що відбулося порушення процедури передачі у власність земельної ділянки. Провадження у справі не відкрите.
17.08.2022 представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0360, розташовану в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського (на даний час - Звенигородського) району Черкаської області, за межами населеного пункту та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, заборонити державним кадастровим реєстраторам, які перебувають у підпорядкуванні Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки.
Заява мотивована тим, що прокурором встановлено, що ОСОБА_1 спірна земельна ділянка у власність для ведення особистого селянського господарства у встановленому законом порядку не передавалась. За таких обставин, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 9633002 підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Отже, з метою захисту порушеного державного інтересу Звенигородською окружною прокуратурою до Шполянського районного суду Черкаської області скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Лип'янської сільської ради до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку. Опрацюванням інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 25.07.2022 у справі № 710/20/21 скасовано арешт, накладений ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 18.09.2019 у справі № 710/1129/19 на земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Антонівської сільської ради (за межами населеного пункту) Шполянського району Черкаської області, в тому числі скасовано арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0360. Зважаючи на вищевикладене, на даний час виникла необхідність в забезпеченні позову Звенигородської окружної прокуратури шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0360 площею 2,0 га, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського (на даний час - Звенигородського) району Черкаської області, за межами населеного пункту.
Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться чи буде знаходитися справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При встановлені зазначеної відповідності слід врахувати, що суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Судом установлено, що предметом спору у цій справі є визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 9633002 від 29.03.2010 про надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0360, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація про те, що ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 25.07.2022 у справі №710/20/21 скасовано арешт, накладений ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 18.09.2019 у справі № 710/1129/19 на земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Антонівської сільської ради (за межами населеного пункту) Шполянського району, Черкаської області, в тому числі скасовано арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0360.
У заяві про забезпечення позову позивач вказує, що наявні підстави вважати, що відповідач по справі на даний час має реальну можливість вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення повторного її відчуження, зміну її конфігурації (об'єднання) тощо, з метою запобігання вчинення дій, які можуть утруднити або зробити не можливим його виконання, а саме витребування на користь держави, та для забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів держави, виникає необхідність у накладенні арешту та забороні вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.
Ураховуючи доводи заяви та надані на їх підтвердження документи, суд вважає що між сторонами дійсно виник спір. Обґрунтованість вимог позивача та наявність або відсутність підстав для їх задоволення підлягає встановленню під час судового розгляду.
Оскільки надані заявником матеріали свідчать про виникнення спору щодо нерухомого майна, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, враховуючи, що зазначений захід забезпечення знаходиться в прямому зв'язку із предметом позову, для забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів держави,суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення позову у порядку ст. 154 ЦПК України суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 7125780400:06:001:0360, розташовану в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського (на даний час - Звенигородського) району Черкаської області, за межами населеного пункту та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, заборонити державним кадастровим реєстраторам, які перебувають у підпорядкуванні Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Примірник ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи, Шполянському районному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Шполянській державній нотаріальній конторі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Черкаському апеляційному суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Симоненко