Справа № 569/11607/22
18 серпня 2022 року
Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді Левчука О. В, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
16.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно нерухомого майна.
В обґрунтування заяви вказує, що після смерті матері ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернувся до приватного нотаріуса з метою прийняття спадщини. 10.08.2022 отримав лист-повідомлення про порушення зобов'язання покійною матір'ю за договором позики від 21.12.2021 перед ОСОБА_2 . Також йому стало відомо, що його покійна матір оформила позику в сумі 170 520, 00 грн, яку зобов'язувалася повернути протягом місяця. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики, покійна мати ( ОСОБА_3 ) передала в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із сумою боргу та штрафними санкціями з боку ОСОБА_2 , заявник звертається до суду з метою забезпечення позову, задля поновлення порушених прав, за захистом яких він має намір звернутися подавши позовну заяву.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини першої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, Крім того, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в цивільній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд також зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Разом з тим, наведені в заяві доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно нерухомого майна, не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому, заява не містить належного обґрунтування яким чином невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, самі лише твердження позивача про потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення, не є достатніми підставами для задоволення заяви про забезпечення позову.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. 149,150,153,258,259,260,261,352,353,354,355 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала підписана 18 серпня 2022 року.
Суддя Левчук О. В.