Справа № 545/2211/22
Провадження № 1-в/545/659/22
17.08.2022 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в м. Полтаві клопотання засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Полтави, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1).22.01.1988 року Октябрським рс м. Полтави за ст. 140 ч.2 КК України до 3 років і 6 місяців позбавлення волі.
2).20.10.1992 року Київський рс м. Полтави за ст. 206 ч.З, 222 ч. З, 42 КК України до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців.
3).13.06.1997 року Глобинським рс Полтавської області за ст. 140 ч.2 КК України до 2 років виправних робіт з утриманням 20 % від заробітної плати в дохід держави.
4).26.07.2002 року Автозаводським рс м. Кременчука за ст. 309 ч.1, 76 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
5). 28.07.2003 року Глобинським рс Полтавської області за ст. 309 ч.2, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
6). 28.08.2003 року Глобинським рс Полтавської обл. за ст. 186 ч.1, 70 ч.4, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
6). 25.09.2009 року Октябрським рс м. Полтава за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
7).24.12.2009 року Ленінським рс м. Полтава за ст. 309 ч.2, 70 ч.4, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
8). 23.04.2010 року Ленінським р/с м.Полтави за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1,4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
9). 23.03.2012 року Октябрським р/с м.Полтави за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1,4 ст.70 КК України на 4 роки і 1 місяць позбавлення волі;
10). 07.06.2012 року Октябрським р/с м.Полтави за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1,4 ст.70 Кк України на 4 роки і 1 місяць позбавлення волі;
11). 01.12.2016 року Київським р/с м.Полтави за ч.1 ст. 28, ч.2 ст.125 КК України на 2 роки обмеження волі;
12). 04.10.2017 року Ленінським р/с м.Полтави за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, 75, 76 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
13). 27.10.2017 року Київським р/с м.Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 місяці арешту;
14). 11.09.2018 року Октябрським р/с м.Полтави за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на 2 роки і 1 місяць позбавлення,
по даній справі засудженого: 05.04.2019 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 289 ч. 2, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення, -
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання вказавши, що він відбув встановлений строк покарання, працював, приймав участь у благоустрої установи.
В судове засідання представник адміністрації не з'явився, надавши заяву про розгляд подання в його відсутність, проти задоволення заяви заперечував, оскільки засуджений за час відбування покарання не став на шлях виправлення.
Від засудженого ОСОБА_4 надійшла заява з проханням розглядати заяву в його відсутність, заяву підтримує в повному обсязі, прохає задовольнити.
В судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення заяви про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання, посилаючись на те, що ОСОБА_4 за весь час відбування покарання заохочень не має, що не є достатнім для застосування до нього умовно-дострокового звільнення та свідчить, що засуджений не став на шлях виправлення.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи, суд приходить до висновку, що заява засудженого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання, зокрема, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до п. 1 та п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 засуджений 05.04.2019 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 289 ч. 2, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі.
Відповідно до характеристики на засудженого від 03.08.2022 року наданої державною установою «Темнівська виправна колонія (№100)» засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 12.09.2018 року. За час утримання в ДУ «Полтавська УВП № 23», характеризувався негативно. За порушення режиму тримання двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарні стягнення погашенні у встановленому законному порядку. Заохочень не мав, до праці не залучався.
З 30.07.2020 року відбував покарання в державній установі «Темнівська виправна колонії (№100)», де за час відбування покарання характеризується посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 25.09.2020 року перебував в державній установи «Київський слідчій ізолятор», де характеризувався посередньо. Заохочень та стягнень не мав, до праці не залучався.
З 30.10.2020 року відбуває покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100). За час відбування покарання характеризується негативно, за допущене порушення вимог режиму тримання притягувався до дисциплінарної відповідальності один раз, дисциплінарне стягнення зняте достроково у встановленому законом порядку. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці рішенням дисциплінарної комісії заохочувався шість разів.
До промислової зони установи не працевлаштований.
До виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань відноситься посередньо, ініціативи не проявляє.
В організації виховних заходів, що проводяться в установі участі не приймає.
Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», до реалізації програми ставиться посередньо.
Питання про застосування зміни умов тримання відповідно статей 100, 101 Кримінально-виконавчого кодексу України було розглянуто 27.11.2019 року. Засудженому відмовлено у застосуванні передбаченої законодавством заохочувальної норми, як особі, що не стає на шлях виправлення.
Питання про застосування заміни не відбутої частини покарання більш м'яким згідно статті 82 Кримінального кодексу України було розглянуто 12.08.2020 року. Засудженому відмовлено у застосуванні передбаченої законодавством заохочувальної норми, як особі, що не стала на шлях виправлення.
Питання щодо можливого застосування умовно-дострокового звільнення згідно статті 81 Кримінального кодексу України, за відбуттям призначеного строку покарання, було розглянуто 14.04.2021 року,відмовлено в застосуванні даної заохочувальної норми як особі, яка не довела свого виправлення.
Згідно цієї ж характеристики засуджений ОСОБА_4 не довів своє виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, згідно статті 81 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України до засудженого ОСОБА_4 є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, однак засуджений за весь час відбування покарання заохочень взагалі не має, мав п'ять стягнень, характеризується негативно, не працював, комісіями установи за місцем відбування покарання відмовлено засудженому у застосуванні ст. ст. 81, 82 КК України, ст. ст. 100, 101 КВК України, як особі яка не стала та не довела своє виправлення.
Таким чином, перевіривши доводи викладені в клопотанні засудженого, дослідивши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що за весь час відбування покарання засуджений не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст.81 КК України.
З наведеного убачається, що на даний час засуджений не досяг необхідного ступеня виправлення та не довів своє виправлення та відновлення в соціальному статусі, як повноправного члена суспільства та готовності до самокерованої правослухняної поведінки, а отже клопотання засудженого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 537 КПК України суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1