апеляційне провадження №22-ц/824/2608/2022
справа №758/6617/15-ц
28 липня 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні гаражем, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
встановив:
У червні 2015 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про усунення перешкод в користуванні гаражем, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 21 серпня 2014 року сусіди по приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_5 разом із ОСОБА_3 зірвали електричні дроти та сигналізацію, що були підключені до гаражу під літерою «В».
26 серпня 2014 року останні зламали двері та ворота у цьому гаражі, який належить позивачу на підставі договору дарування від 2008 року, після чого на гаражі з'явились тріщини. З вищевказаної дати родина ОСОБА_3 безпідставно почала користуватись цим гаражем і не допускати ОСОБА_1 та її рідних до нього, при цьому вони блокують автомобілем гаражні ворота та погрожують застосуванням сили в разі намагання зайти у гараж.
Зазначає, що відповідачі безпідставно користуються гаражем позивача і добровільно звільнити його не бажають. Неодноразово з приводу чинення перешкод у користуванні гаражем під літерою «В» та речами, що там знаходяться представник позивача зверталась до прокуратури Подільського району м. Києва та Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 а також подавала заяву щодо проведення певних слідчих дій по кримінальному провадженню № 12014100070006292. Позивач зазначає, що за матеріалами кримінального провадження № 12014100070006292, з метою проникнення до гаражу та виявлення речей, які було викрадено ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , слідчим Подільського РУ ГУ МВС України Семчуком А.І. направлялись до Подільського районного суду м. Києва клопотання про проведення обшуку гаражу під літерою «В», після чого Подільським районним судом м. Києва було винесено ухвали від 05 жовтня 2014 року та 21 жовтня 2015 року про відмову в наданні дозволу на проведення обшуку.
Окрім захоплення вищевказаного гаражу, на твердження позивача, було скоєно крадіжку речей, які в ньому знаходились, і які у подальшому були знищені, а саме: нове барбекю вартістю 800 грн.; новий спортивний тренажер «Степлер» вартістю 5000 грн.; надувне ліжко одноярусне темно-синього кольору вартістю 430 грн.; надувне ліжко двоярусне темно-синього кольору вартістю 820 грн.: дві великі пляжні розкладні парасолькі оранжевого та блакитного кольору вартістю 300 грн.; штучна ялинка висотою 2.5 м вартістю 2500 грн.; надувний матрац для плавання, темно-бардового кольору вартістю 400 грн.; гумові покришки для коліс автомобіля ВАЗ 2103 «Росава літня» в кількості 2 шт. вартістю 1060 грн.; кабель броньований ПВС 3x10 перетином 10 мм. кв. чорного кольору, довжиною 50 м. вартістю 72 грн. за 1 м. на загальну вартості 3600 грн.; коробка передач для автомобіля ВАЗ 2103. вартістю 800 грн.; комплект нових дверних фільонок для ВАЗ 2103 всього 4 шт. вартістю 660 грн.; дві пляшки гальмівної рідини «Нива» вартістю 78 грн.; набір слюсарних інструментів в пластиковій валізі вартістю 1078 грн.; човен надувний «Лисичанка» темно зеленого кольору вартістю 1500 грн.; спальний мішок вартістю 350 грн.; електричний кабель ПВС 3 х 6.0 довжиною приблизно 30 м. вартістю 58 грн. за 1 м.. разом з металічною стійкою та сигналізацією який було зірвано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 21.08.14. вартістю 1740 грн.; валіза темно-синього кольору в білу клітинку з особистими речами родини вартістю 500 грн., а всього на загальну суму 21616 грн.
Вартість деяких вищевказаних речей було взято з відповідних сайтів інтернет-магазинів роздруківки з сайтів інтернет-магазинів. Крім того, було пошкоджено сам гараж, а саме побито склоблоки, пошкоджено стелю та дах гаражу, з'явились тріщини в стіні навколо вибитих бокових дверей і з врахуванням зносу самого гаражу, було спричинено матеріальну шкоду, яку позивач оцінює в 10 000 грн. Всього діями родини ОСОБА_3 було спричинено ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 31 616 грн. Доказом того, що вищевказані речі знаходились в гаражі, до якого ОСОБА_1 не має доступу, є те, що 10 квітня 2015 року хтось з родини ОСОБА_3 підкинув через паркан зі своєї присадибної ділянки на присадибну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , штучну ялинку висотою 2.5 м вартістю 2500 грн., яка була в гаражі серед вищевказаних речей. З цього приводу позивачка також викликала міліцію та повідомила про це слідчого Семчука А.І . За результатами перевірки позивачка отримала висновок від 20 квітня 2015 року за підписом ст. ДІМ ОСОБА_9 . Також доказом того, що частину речей, які знаходились в гаражі, спалила родина ОСОБА_3 є матеріали перевірки за відповідною заявою.
Своїми діями відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 завдали ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає в тому, що тривалий час вона та члени її родини не мають можливості користуватись гаражем, та особистими речами, які знаходились в ньому, що завдає додаткових незручностей та витрат при необхідності купувати такі самі нові речі.
Мотивуючи наведеним, позивачка просить суд усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 гаражем під літерою "В" по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ( як правонаступника ОСОБА_3 ) звільнити його; стягнути з відповідача ОСОБА_5 25 000 гривень як компенсацію у відшкодуванні моральної шкоди; стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в рівних частинах, а саме з ОСОБА_4 15 808 гривень та ОСОБА_5 15 808 гривень, а всього 31 616 гривень як компенсацію у відшкодування матеріальної шкоди; стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року відкрито провадження за вищевказаним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року провадження у справі зупинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 201 ЦПК України (2004 р.) до залучення до участі в справі правонаступника відповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2017 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року до участі у справі як правонаступник ОСОБА_3 залучена ОСОБА_4 , закрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України (2017 р.), оскільки дані правовідносини не допускають правонаступництва.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що, на твердження позивачки, ухвалене рішення є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Вказує, що в рішенні суду не надано оцінки доказам щодо права власності на гараж під літерою "В" по АДРЕСА_2 , а тільки зазначено, що він належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування.
Судом не надано оцінки тому, що ОСОБА_5 у судовому засіданні 5 квітня 2019 року заявив про те, що він готовий укласти мирову угоду.
Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, надані представником позивача, а саме відеоматеріали огляду місця події від 24 жовтня 2014 року, а також не взято до уваги фотознімки, долучені стороною позивача.
Судом не допитано в якості свідків відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також не з'ясовано питання хто саме і на якій підставі збудував другий поверх над гаражем під літерою "В".
Вказує, що представником позивача доведено факти, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх вимог до відповідачів.
Уважає, що рішення суду першої інстанції від 12 серпня 2021 року підлягає скасуванню повністю у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції; обставинам справи.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який діє також в інтересах 3-ї особи ОСОБА_6 , а також представник позивачки ОСОБА_10 доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідач ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_5 порушує право позивачки користуватися належним їй гаражем. В частині відмови у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт того, що ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_11 , та ОСОБА_5 причетні до пошкодження гаражу та крадіжки речей, що знаходились у ньому. Щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що позивачкою не надано доказів завдання їй моральної шкоди та винних дій відповідача ОСОБА_5 .
Установлено, що згідно даних договору дарування від 16 липня 2008 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 37/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , а саме: сарай літ. «А», гараж літ. «В», сарай літ. «Г», спорудження № 1,2, житловий будинок літ «А» (а.с. 33).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 листопада 2011 року припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_6 .
Виділено ОСОБА_12 та ОСОБА_6 у власність частину домоволодіння, а саме: вітальня (3-1), коридор (3-2), кухня (3-3), ванна кімната (3-4), вбиральня (3-5), житлова кімната (3-6), житлова кімната (3-7), житлова кімната (3-8), житлова кімната (3-9), табмур (3-1), гараж "В" 1/2 частина паркану № 1 , паркан №2, погріб з входом.
Виділено ОСОБА_3 у власність частину домоволодіння, а саме: кухня (1-1), коридор (1-2), санвузол (1-3), комора (1-4), житлова кімната (1-5), веранда (2-1), сходи (2-2), кухня (2-3), коридор (2-4), вбиральня (2-5), ванна кімната (2-6), сходи (2-8), житлова кімната (2-9), житлова кімната (2-10), тамбур (2-1), сарай-гараж "Б", сарай "Г", 1/2 частина паркану №1 ( том 1 а.с.9-11).
З даних листа №449 від 11.09.2014 року, адресованого ОСОБА_2 , убачається, що за результатами виїзду бригади ОВБ встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , проводи електричної мережі до гаражу обірвали сусіди.
З даних звернень до прокуратури Подільського району м. Києва та Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також заяви щодо проведення певних слідчих дій по кримінальному провадженню № 12014100070006292 убачається, що позивачка зверталася до слідчих органів з метою захисту її порушеного права.
За матеріалами кримінального провадження № 12014100070006292 з метою проникнення до гаражу та виявлення речей, слідчим Подільського РУ ГУ МВС України направлялись до Подільського районного суду м. Києва клопотання про проведення обшуку гаражу під літерою «В», за наслідками розгляду яких Подільським районним судом м. Києва постановлено ухвали від 15 жовтня 2014 року та 21 жовтня 2015 року про відмову у задоволенні клопотань.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Звертаючись до суду з вимогами про усунення перешкод в користуванні власністю ( гаражем), позивачка просить зобов'язати відповідачів звільнити гараж.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно вказав на відсутність доказів, які б підтверджували порушення відповідачами права власності позивачки на гараж.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наявні в матеріалах справи звернення до правоохоронних органів свідчать про виникнення конфліктних ситуацій між сторонами у справі, проте не підтверджують вчинення відповідачами перешкод у користуванні гаражем.
Окрім того, не підтверджено доказами завдання неправомірними діями відповідачів матеріальних збитків у визначеному позивачкою розмірі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції вірно виходив з того, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту пошкодження гаражу, викрадення, на твердження позивачки, речей , матеріали справи не містять.
Також судом першої інстанції правильно установлено про відсутність доказів завдання позивачці моральної шкоди, а також винних дій ОСОБА_5 .
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом не надано оцінки доказам щодо права власності на гараж під літерою "В" по АДРЕСА_2 , а тільки зазначено, що він належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, відхиляються колегією суддів, оскільки у цій справі право власності не оспорюється. Згідно заявленим позовним вимогам такі направлені на усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування збитків.
Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 у судовому засіданні 5 квітня 2019 року заявив про готовність укласти мирову угоду не є підставами уважати про визнання певних вимог або обставин справи, відтак такі доводи апеляційний суд відхиляє.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що надані фотознімки не мають доказового навантаження, оскільки зафіксовані на них дані не дають підстав для встановлення наявності або відсутності обставин ( фактів), якими обгрунтовано позовні вимоги. З цих же підстав колегія суддів відхиляє як доказ відеозапис щодо подій від 24 жовтня 2014 року, який було переглянуто в судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Статтею 92 ЦПК України унормовано допит сторін в якості свідків за їхньою згодою, проте матеріали справи не містять такої згоди відповідачів, відтак доводи апеляційної скарги про допит в якості свідків відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відхиляються апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не з'ясовано питання хто саме і на якій підставі збудував другий поверх над гаражем під літерою "В", відхиляються колегією суддів, оскільки таких вимог в межах цієї справи не заявлено.
Інші доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі №761/38133/19 вказано, зокрема, на таке: Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних у зв'язку із їх недоведеністю.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 серпня 2022 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова