15 серпня 2022 року м. Київ
Справа № 761/40319/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/5585/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Волошина В.О. 19 травня 2021 року, повний текст рішення складений 20 травня 2021 року, у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення, постачання гарячої води, інфляційних втрат, трьох відсотків річних,
В жовтні 2019 року представник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за надані послуги з центрального опалення - 30006,01 грн.; постачання гарячої води - 3090,56 грн; три відсотка річних та інфляційну складову боргу - 541,47 грн, а також понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності. Відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, яку постачає позивач. Разом з тим, відповідач в повному обсязі не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 01 вересня 2019 року з урахуванням індексу інфляції та 3% становить 33638,04 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2021 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення, постачання гарячої води, інфляційних втрат, трьох відсотків річних - залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача, в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, не було надано до суду належних і допустимих доказів того, що відповідач є наймачем або власником квартири АДРЕСА_2 , при цьому судом встановлено, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Не погодився із зазначеним рішенням суду позивач, його представником подана апеляційна скарга, в якій вказується на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Представник зазначає про те, що, що судом першої інстанції була залишена поза увагою та обставина, що на момент подачі позовної заяви, згідно з інформацією яка міститься в програмно-апаратному комплексі, в якому проводяться нарахування за надані послуги з централізованого опалення та гарячого постачання, за адресою надання послуг, власником квартири значиться відповідач ОСОБА_1 . Ці дані формуються на підставі документів, які надаються управителями будинків (ЖЕД/ЖЕК) або споживачами на підставі відповідних заяв з наданням копій правовстановлюючих документів на нерухоме майно та є підставою нарахування споживачам плати за спожиті комунальні послуги. Тому позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та доведеними.
На підставі вищевикладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» (а.с.5-6).
Матеріали справи містять технічну документацію щодо прийняття теплового вузла обліку за адресою: АДРЕСА_4 , складені в 2018, 2019 роках (а.с.9-12).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним позивачем, за адресою споживача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 має місце заборгованість за послуги опалення та постачання гарячої води з травня 2018 року по серпень 2019 року на загальну суму 33096,57 грн (а.с.3,4).
Згідно з даними Реєстру територіальної громади м. Києва, наданими Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області на запит суду, станом на 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.32).
Положеннями ч.ч. 4,5 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує та власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.п. 5,6 ст.1 Закону України «Про комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
В порядку ч.1 ст.13 цього Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем (ч.ч.4, 5 ст. 13 цього Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У межах даного предмета спору доказуванню підлягали обставини, пов'язані з встановленням обставин використання комунальної послуги з постачання централізованого опалення та гарячої води відповідачу, тому перш за все дослідженню і оцінці підлягали такі докази, які підтверджують факт споживання відповідачем послуг, що надаються позивачем. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, що відповідач є власником/співвласником або наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за наявними даними він також не значиться зареєстрованим у ньому, а зареєстрований за іншою адресою. Позивачем не було заявлено клопотань про витребування інших даних, а тому суд вірно виходив виключно з даних наявних в матеріалах справи, так як обов'язок доведення обставин, на які посилається сторона, покладається саме на неї, тобто в даному випадку на позивача. Посилання позивача на наявність даних про відповідача, як споживача послуг в їх програмно-апаратному комплексі, в якому проводяться нарахування за надані послуги за даними, які надаються управителями будинків або споживачами на підставі відповідних заяв з наданням копій правовстановлюючих документів на нерухоме майно не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки суду не були надані копії правовстановлюючих документів. До того ж, ці дані не можуть вважатися достовірними, і не є достатніми з огляду на відсутність даних про право власності відповідача в державних реєстрах чи даних про наявне у нього право користування житловим приміщенням за яким позивачем проводиться нарахування за послуги. Матеріали справи не містять даних і про укладення між сторонами відповідних договорів, а посилання на публічний договір за відсутності даних про право власності чи право користування відповідача, не можуть бути прийняті до уваги суду. Крім того в матеріалах справи відсутні дані про обсяги споживання за квартирою, зафіксовані належним чином (актами), а технічна документація надана відносно будинкових вузлів обліку теплової енергії та постачання гарячої води не є належними та допустимими доказами, оскільки не підтверджують обсяг споживання саме відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум, які визначені як заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з травня 2018 року по серпень 2019 року на загальну суму 33096,57 грн.
Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук