справа № 760/18610/20
провадження № 22-ц/824/552/2022
09 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Полянчук І. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» про стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2021 року в складі судді Шереметьєвої Л. А.,
встановив:
27.08.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «УСГ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» (далі - ТОВ «Укрлогістика») про стягнення матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.01.2020 по вул. Тимошенка 3 В, просп. Степана Бандери, 17/1 у м. Києві, ОСОБА_2 , який перебував за кермом транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Укрлогістика», рухаючись заднім ходом, спричинив зіткнення з транспортним засобом VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Укрлогістика» відповідно до полісу № ЕР-135732656 застрахована в ПрАТ «СК «УСГ».
ПрАТ «СК «УСГ» визначило розмір страхового відшкодування відповідно до Звіту № 2354 від 24.04.2020, в сумі 70 243,13 грн (з ПДВ).
Позивач зазначала, що вказаний звіт складено з порушенням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2009 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/1159), а тому він є недопустимим доказом.
Так, оцінювач ОСОБА_3 вручну вводив занижену вартість певних запчастин (гратки (решітки) радіатора, замикаючої балки); охолоджувач повітря та водяний радіатор, що підлягали заміні, взагалі не оцінив; невірно визначив дату виробництва автомобіля (помилився на 6 місяців).
Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Клевер Експерт" №50/01-20 від 10.02.2020, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ, заподіяного власнику транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 170 367 грн 08 коп.
З урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,5711) розмір страхового відшкодування повинен був скласти 97 296,63 грн.
Позивачем отримано від страховика лише 70 243,13 грн, що є частковим відшкодуванням завданої майнової шкоди.
Відновлювальний ремонт автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було здійснено на профільному СТО - ТОВ «Атлант-М Лепсе» на суму 159 479 грн 20 коп. ( з урахуванням ПДВ 20% у розмірі 26 579 грн 87 коп).
Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 22, 1187, 1192, 1194 ЦК України позивач просила суд стягнути : з ПрАТ «СК «УСГ» на її користь страхове відшкодування у розмірі 27 053,50 грн; з ТОВ «Укрлогістика» - 62 182,57 грн, відшкодувати судові витрати по справі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_1 27 053,50 грн страхового відшкодування, 5 454 грн витрат на професійну правничу допомогу та 273, 73 грн судового збору.
Стягнуто з ТОВ «Укрлогістика» на користь ОСОБА_1 62 182, 57 грн матеріальної шкоди, 12 546 грн витрат на професійну правничу допомогу та 629, 17 грн судового збору.
У поданій апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «УСГ» - Василевський О. Л. просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову до ПрАТ «СК «УСГ» відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
Свої доводи мотивує тим, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №50/01-20 від 10.02.2020, складений ТОВ "Клевер Експерт" без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що є незаконним та недопустимим.
Застосування коефіцієнту фізичного зносу зі Звіту №2354 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, що складений на замовлення ПрАТ «СК «УСГ», не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартам України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №1335/5/1159 від 24.07.2009 року ( далі - Методика).
Суд першої інстанції безпідставно застосував коефіцієнт фізичного зносу на всю вартість матеріального збитку, а не на матеріали та деталі, як це передбачено Методикою.
Звіт на замовлення позивачки було виконано без виклику заінтересованих, а тому його не можна брати до уваги.
Крім цього, у вказаному звіті зазначено, що потрібно замінити: деталь 7771 водяний радіатор 5 NO 121 253 N вартістю 6 932,08 грн; деталь 8745 оходжув надд пов 3СО 805 АМ вартістю 9 879,25 грн, однак пошкодження цих двох деталей жодним чином не підтверджено.
Звертає увагу, що в Акті огляду, що є невід'ємним додатком до звіту ПАТ "СК "УСГ", не зазначено про пошкодження вищевказаних деталей, з чим в повній мірі погодилася позивачка, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 .
Таким чином, 12 березня 2020 року ПАТ "СК "УСГ" належним чином розрахувавши вартість збитку, виплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 51 962,90 за мінусом зносу та ПДВ. В подальшому було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 18 280 грн 23 коп.
Зазначає, що сума гонорару адвоката в розмірі 5 454 грн, що була стягнута з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», є значно завищеною. Справа не є складною, а спектр робіт, що був проведений адвокатом, є надуманий задля збільшення свого гонорару.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Краско Ю. М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Вказує, що жодний нормативно-правовий акт не забороняє використовувати коефіцієнт фізичного зносу, якщо його визначено в іншому звіті по визначенню матеріального збитку того ж самого транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги в частині відсутності фотографій пошкоджених деталей - охолоджувача повітря та водяного радіатора не заслуговують на увагу, оскільки про такі пошкодження зазначено у розділі «Пошкодження, що не пов'язані з ДТП» звіту №2354 від 24.04.2020 року, який зроблено на замовлення ПрАТ «СК «УСГ».
Зазначає, що позивач не є спеціалістом в області технічного улаштування колісних транспортних засобів та опису їх наявності та стану, маючи сумніви в об'єктивності оцінки, проведеної на замовлення саме ПрАТ «СК «УСГ» та правильності визначеного розміру збитку, позивач звернулась до іншого незалежного суб'єкта оціночної діяльності, який є кваліфікованим спеціалістом у сфері оцінки матеріальної шкоди при пошкодженні транспортних засобів.
Саме після оцінки, проведеної оцінювачем ТОВ «Клевер Експерт», виявилося, що оцінювач, залучений ПрАТ «СК «УСГ» - ОСОБА_3 , вносив занижені ціни деталей вручну, а не з використанням даних відповідної програми, про що свідчить примітка у вигляді зірочки в самому звіті.
В судове засідання представник ПрАТ «СК «УСГ» не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
З огляду на те, що вказаним представником також заявлялись клопотання про відкладення судових засідань, призначених на 26.01.2022, 07.06.2022, які були задоволені судом, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи в його відсутність (а.с.115, 138 т. 2).
Представники ОСОБА_1 - адвокати Краско Ю. М. та Капля О. М. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просили задовольнити клопотання від 06.06.2022 про стягнення з ПрАТ «СК «УСГ» понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 475 грн.
Представник ТОВ "Укрлогістика" в судове засідання не з'явився, у зв'язку з виконанням рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2021 року в повному обсязі, просив розглядати справу в його відсутність (а.с.118-120 т.2).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 січня 2020 року в м. Києві по пр. С. Бандери, 17/1 автомобіль MAN, р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Укрлогістика», під керуванням ОСОБА_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу за скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність ТОВ "Укрлогістика", як законного володільця автомобіля MAN, р.н. НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «УСГ".
Згідно звіту №2354 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 14.02.2020 оцінювачем ТОВ "СЗУ Україна" ОСОБА_3 на замовлення страховика, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження становить 61 115,48 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування та роботи) (а.с.88-92 т.1).
12.03.2020 ПрАТ "СК "УСГ" складено страховий акт та виплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 51 962,90 грн.
Згідно звіту №2354 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 24.04.2020 оцінювачем ТОВ "СЗУ Україна" ОСОБА_3 на замовлення страховика, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження становить 70 243, 13 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування та роботи). Коефіцієнт фізичного зносу складових -57,11% (а.с.109-112 т.1).
ПрАТ "СК "УСГ" здійснило позивачу доплату страхового відшкодування в розмірі 18 280 грн 23 коп.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №50/01-20, складеного оцінювачем ТОВ "Клевер Експерт" ОСОБА_4 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ завданого власнику автомобіля Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_2 , становить 170 367,08 грн. Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля без урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей - 170 367,08 грн. Коефіцієнт фізичного зносу оцінювачем не визначався (а.с.161-170 т.2).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ "СК "УСГ" повинна виплатити позивачу, як потерпілій у ДТП особі, страхове відшкодування, яке з урахуванням часткового виплаченого відшкодування становить 27 053 грн 50 коп.: ( 170 367,08 грн х 0,5711) - 70 243,13 грн).
З огляду на положення статей 1164, 1194 ЦК України, з ТОВ "Укрлогістика", як з особи, відповідальної за завдану позивачу шкоду, на користь позивача слід стягнути 62182,57 грн майнової шкоди.
Судове рішення в частині задоволених позовних вимог до ТОВ "Укрлогістика" сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга ПрАТ "СК "УСГ" задоволенню не підлягає.
Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
При визначенні розміру страхового відшкодування суд першої інстанції взяв до уваги звіт про оцінку вартості матеріального збитку, складений ТОВ "Клевер Експерт", з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначеного оцінювачем страховика - 57,11%.
Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний висновок не є належним та допустимим доказом у справі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
ПрАТ "СК" УСГ" не надало належних та допустимих доказів на спростування звіту про оцінку вартості матеріального збитку, складеного ТОВ "Клевер Експерт", не спростувало визначений розмір матеріального збитку, а отже не довело, що розмір матеріального збитку визначено експертним дослідженням неправильно.
З огляду на те, що коефіцієнт фізичного зносу підлягав врахуванню при визначенні відповідальності страховика, при цьому звіт, складений на замовлення останнього, не врахував всього переліку запасних частин, які підлягали заміні внаслідок їх пошкодження при ДТП, визначення суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який був визначений оцінювачем страховика, не призвело до неправильного вирішення спору.
Застосування коефіцієнту фізичного зносу до загальної суми матеріального збитку, а не тільки на матеріали та деталі, які підлягають зносу, не призвело до порушення прав та законних інтересів ПрАТ «СК «УСГ".
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оцінювачем ТОВ "Клевер Екперт" зазначено дві запасні частини, які жодним чином не підтверджені звітом позивача, є необґрунтованими.
Надані до звіту ТОВ "Клевер Експерт" фотографічні зображення підтверджують пошкодження деталей 7771 водяний радіатор 5 NO 121 253 N вартістю 6 932,08 грн; деталь 8745 оходжув надд пов 3СО 805 АМ вартістю 9 879,25 грн (а.с. 180-184 т.2).
Крім цього, Акт виконаних робіт (наряд - замовлення) ТОВ "Атлант-М Лепсе", на якому було здійснено частковий відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу позивача, серед переліку запасних частин містить охолоджувач повітряний, УКТ ЗЕД 87089135, вартістю 9 879,37 грн (а.с. 10 т.1).
Клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, у разі виникнення сумніву щодо пошкодження вказаних деталей, представником відповідача заявлено не було.
Відповідно до п. 5. 2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України,Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
З огляду на те, що виклик заінтересованих осіб для технічного огляду транспортного засобу не є обов'язковим та здійснюється лише у разі потреби, доводи апеляційної скарги про порушення позивачем вимог п. 5. 2 вказаної Методики є необґрунтованими.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ПрАТ "СК "УСГ" 5 454 грн витрат на професійну правничу допомогу, а з ТОВ "Укрлогістика" - 12 546 грн, суд першої інстанції виходив з розміру задоволених позовних вимог до кожного відповідача.
Судом встановлено, що надання позивачу професійної правничої допомоги здійснювалося адвокатами адвокатського бюро Олександра Каплі "Аспект", що підтверджується укладеними між ОСОБА_1 і вказаним адвокатським бюро договором про надання правової допомоги № 28/01/2020 від 28.01.2020, додатковою угодою №1 від 19.06.2020 до вказаного договору, ордером серія КС №633336 від 26.08.2020 (адвокат Капля О. М.), ордером серії КС №511419 від 17.05.2021 (адвокат Акопян М. А.), ордером серія КС №511430 від 02.06.2021 (адвокат Краско Ю.М.), актом приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди №1 від 19.06.2020 до договору про надання правової допомоги №28/01/2020, якій містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, на загальну суму 18 000 грн виходячи з узгодженої вартості послуг виконавця (гонорару) 850 грн за годину роботи; меморіальні ордери на загальну суму 18 000 грн (а.с. 26-34 т.2).
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості судового рішення в частині стягнення з "СК "УСГ" 5 454 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягають відхиленню з таких підстав.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61?21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди №1 до договору №28/01/2020 про надання правової допомоги від 28.01.2020, вартість робіт виконавця (гонорар) складає 850 грн за одну години роботи адвоката.
В позовній заяві адвокатом Каплею О. М. зазначено, що орієнтований розмір витрат на професійну правову допомогу складатиме 15 000 грн.
28.07.2021 адвокатом Каплею О. М. надано Акт приймання-передачі наданих послуг, який містить перелік наданих послуг та їх вартість, а також докази понесення таких витрат позивачем.
Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що вказана справа є справою незначної складності, визначені адвокатом витрати в розмірі 18 000 грн є значно завищеними, відповідачем ПрАТ "СК "УСГ" заявлено не було.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
В заяві від 06.06.2022 представник позивача - адвокат Капля О.М. просив відшкодувати понесені позивачем витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Зазначив, що позивачем понесені витрати на правову допомогу в сумі 11 475 грн за: вивчення апеляційної скарги та доданих документів; вироблення правової позиції, узгодження її з клієнтом, консультування; підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу; підготовка та участь в судовому засіданні 24.11.2021; підготовка та участь в судовому засіданні 26.01.2022 (а.с. 149 т.2).
На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 11 475 грн до заяви додано: копії меморіального ордеру від 18.10.2021, від 07.02.2022 (а.с.147, 148 т.2).
Таким чином, витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 11 475 грн у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції є належним чином підтвердженими.
З огляду на відсутність заперечень представника відповідача щодо розміру понесених витрат, суд дійшов висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в сумі 11 475 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - Василевського Олександра Леонідовича залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 475 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк